• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Культура: суть та структура.

Латинське слово “cultura” означає обробіток грунту, його культивування, тобто зміни у природному об’єкті під впливом зусиль людини, її цілеспрямованої діяльності, що якісно відрізняються від змін, викликаних природними причинами.

Вже у первісному змісті терміну «культура» виражена її важлива особливість – людський початок, єдність людини, діяльності, культури.

Така особливість культури пізніше розвивається у різних філософських школах.

В західній культурології є сотні варіантів визначення культури.

За наявністю відмінностей у визначенні культури в ній чітко простежується думка про примат духовних основ над матеріальними, розуміння культури як духовної діяльності людей, системи ідей, символів, традицій, типів мислення та ін.

Саме тут ахіллесова п’ята усієї західної культурології – недооцінка матеріальної основи культури як соціального явища, що неминуче призводить до однобічного її розуміння, спотвореного уявленнями про значення і функції культури в житті суспільства.

Тут же джерела концепції протиставлення культури і цивілізації (О.Шпенглер), кризи цивілізації, майбутніх світових катастроф.

Уже здоровий глузд свідчить про органічну єдність матеріального і духовного, об’єктивного і суб’єктивного, необхідного і випадкового в культурі.

Виключення одного з компонентів призводить до спотвореного уявлення про культуру як цілісне явище.

У понятті «культура» розрізняють рівні: повсякденний, науковий і філософський.

Повсякденний – включає засвоєння людиною культурних норм побуту, праці, відпочинку.

Сюди ж, звичайно, відносять літературу, мистецтво, театр, морально-естетичне виховання, процеси освіти підростаючого покоління.

Певний зміст у наукове розуміння культури вносить наука.

Суспільні науки (історія, археологія, етнографія) вкладають у поняття «культура» характеристики, притаманні таким явищам як соціум, мова, етнос, а також те, що відрізняє їх рівнями розвитку або якісного стану.

Філософський підхід до дослідження культури враховує результат її вивчення конкретними науками.

Вивчення культури опосередковане специфікою філософії – особливої форми суспільної свідомості та пізнання і полягає в осмисленні дійсності через узагальнений погляд на світ, місце і роль у ньому людини, а також через пізнання загальних законів розвитку природи, суспільства і мислення.

Такий підхід до культури не може бути зведений до одного або кількох природних або соціальних уявлень.

Філософія, що охоплює світ повністю, власне і виступає світом людської культури, стає надбанням науки.

Читайте також:

1. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
2. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
3. Безцехова виробнича структура.
4. Валютні ринки, їх види та структура.
5. Вартість робочої сили та її структура.
6. Витрати виробництва та їх структура. Суть, види витрат. Закон спадної віддачі. Середні та граничні витрати.
7. Властивості свідомості та її структура.
8. Господарський комплекс національної економіки і його структура.
9. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура. Економічний закон зростання потреб. Економічні інтереси: сутність, суб'єкти, класифікація.
10. Економічні цикли і їх структура. Індикатори циклічних коливань
11. Загальна характеристика навчальної діяльності та її структура.
12. Ізопланарна структура.

Переглядів: 592