• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Теоретичні засади галузевого, міжгалузевого та регіонального управління.

Лекція №24

План

1. Зміст галузевого управління.

2. Особливість міжгалузевого управління.

3. Специфіка регіонального управління, за АП.

1.

Галузеве управління насамперед належить до компетенції міністерств, а в областях, районах, містах — відповідних галузевих відділів і управлінь державних органів виконавчої влади.

Галузевому управлінню притаманні вертикальні (лінійні) правові відносини, інакше кажучи, відносини прямої підпорядкованості, які складаються між органами управління й керованими ними об'єктами.

Об'єктами галузевого управління є певна сукупність суб'єктів господарської, соціально-культурної чи адміністративно-політичної діяльності, що виконують функції однорідного призначення.

В адміністративному праві одним з основних понять виступає категорія державного управління. Його зміст полягає в тому, що спеціальні органи здійснюють специфічну притаманну виключно їм діяльність, щодо управлінських функцій стосовно об`єктів управління. Державне управління умовно можна поділити на три категорії:

· галузеве - управління певними напрямами розвитку держави;

· міжгалузеве - управління певними комплексами ( майновими, регіональними та інше );

· регіональне - управління певним географічним об`єктом, який має адміністративно-територіальний поділ, структуру.

Галузеве управління здійснюється міністерствами, а в областях районах і містах - відповідними галузевими відділеннями державних ОВВ. Галузевому управлінню притаманні вертикальні правові відносини.

Вертикальні відносини - це відносини прямого підпорядкування між органами управління та керованими ними об`єктами.

Об`єкти галузевого управління - це певна сукупність господарської, соціально-культурної, чи адміністративно-політичної діяльності, що виконує функції однорідного призначення.

Такими об'єктами можуть виступати:

1) підприємства і установи, що випускають однорідну продукцію, задовольняють суспільні потреби ( підприємства харчової промисловості, установи - міністерство освіти ).

2) форма власності на якій засновано підприємство, установа має значення виключно для виявлення ступеня та форми галузевого або керуючого впливу;

3) головною ознакою даних підприємств і установ є їх однорідність ( однотипність ), щодо виробництва або суспільно корисної діяльності;

4) іншими об'єктами галузевого управління можуть бути підрозділи даної галузі в певних адміністративно-територіальних одиницях, що підпорядковані певному міністерству;

Зміст галузевого управління полягає в організації ефективного функціонування підпорядкованих систем.

Особливості змісту галузевого управління:

· галузеве управління охоплює комплекс централізованих і децентралізованих комплексів ( систем ) і оперативних форм діяльності, міністерств та ОВВ спеціальної компетенції.

· галузеве управління полягає в єдиному технічному, політичному, фінансовому, науково-технічному, забезпеченні, роботі з кадрами, здійснення контролю та обліку відповідних систем, що є об'єктами управління;

· формується у відповідності до особливих конкретних секторів економічної сфери, культурної та адміністративно-політичної діяльності;

· порядок здійснення галузевого управління визначається у відповідних законах, які регулюють відносини галузевого характеру, в положенні про конкретні органи державного управління;

· функції державного управління в різних галузях здійснюють міністерства і інші органи відповідно до положень про них. В даних положеннях, закріплюються основні положення, а також інші види діяльності, щодо керівництва певними галузями;

· територіальні органи, міністерства і відомства є важливою складовою частиною єдиної системи;

В КУ законодавець що належне концептування сил в керівному апараті можливе лише при застосуванні галузевого принципу управління.

2.

Міжгалузевим управлінням є виконавча і розпорядча діяльність, яку здійснюють ОДУ наділені надвідомчими повноваженнями ( в тому числі, щодо організації непідпорядкованих їм об'єктів ), під час якої забезпечується злагодженість дій при вирішенні загально-державних і міжгалузевих завдань.

Особливість міжгалузевого управління:

· на відміну від галузевого управління в системі міжгалузевого управління мають місце відносини горизонтального характеру - тобто відносини між такими суб'єктами, які не підпорядковуються один одному;

· міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покладено на відповідні інспекції, комітети, лише в окремих випадках на міністерства і відомства;

· такі органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що належать до їх компетенції, а також певне регулювання за сферами діяльності.

Межі дії міжгалузевого управління, як правило поширюються на декілька галузей, при цьому в сучасних умовах, коло питань, щодо міжгалузевого управління розширюється і збільшується, через появу нових видів суспільних відносин в даних галузях. Межі дії міжгалузевого управління мають два основні аспекти:

1) поряд з державним сектором економічний акт розвивається на державному рівні, який обумовлює появу нових об'єктів управління;

2) інтереси розвитку ринкових відносин вимагають створення таких, які створюють економічні, соціально-культурні і політичні зв'язки.

Сутність надвідомчих повноважень органів міжгалузевого управління полягає в тому, що акти видані в межах компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління, ОМС та тих міністарств і відомств, що прямо не підпорядковані, органу який видав даний акт. Специфіка цих повноважень полягає в тому, що органи міжвідомчих повноважень можуть відповідати за впровадження міжгалузевих актів управління на всіх рівнях ієрархії державного управління.

Методи міжгалузевого управління - способи і прийоми, які використовують органи міжгалузевого управління. Такими методами є:

· метод погодження - означає прийняття рішень виключно в системі загального управління державою, з уразуванням всіх можливих варіантів розвитку подій при впровадженні даного акту;

· метод координації - полягає в одночасному виконанні інструкції для кожного галузевого об'єкту з урахуванням специфіки його виконання;

· метод планування - передбачає визначення перспектив від впроваджених актів в кожній галузі окремо та визначення меж впливу на дану галузь;

Принципи міжгалузевого управління:

· законності та верховенства права - передбачає підпорядкування актів міжгалузевого управління, галузевим стандартам;

· системності - передбачає видання актів управління в певній системі, послідовності, логічності та взаємозв`язку, що дозволяє уникнути невпорядкованості та конфліктів між даними НПА;

· економічності - одним з основних результатів від впровадження актів управління повинна ставати ефективна реальна економія коштів або їх оптимальне використання;

· постійності - пердбачає здійснення міжгалузевого управління в часі і просторі на протязі всієї дії міжгалузевого акту, в процесах від видання акту, до контролю за його виконанням і розрахунком реального ефекту.

Рівні міжгалузевого управління:

1. Мікрорівень.

2. Макрорівень.

3. Міжнародний.

1. На мікрорівні визначається загально-державна економічна політика, щодо певних галузей. Визначення ринків різних видів послуг та продукції. Об`єктом на мікрорівні виступають конкретні рівні економіки, або виключна спеціалізація галузі. На мікрорівні виконується завдання підтримки економіки галузі, ефективності підприємств, реорганізації та лквідації малоєфективних господарських суб`єктів, організація попереднього процесу з метою галузевого зростання цін ( міжгалузеві заходи антиінфляційного характеру ).

2. Макрорівень визначає загальну політику, на рівні держави, встановлення податків і гарантія визначення граничної величини податку, підтримка загально-державної діяльності. Завдання міжгалузевого управління на макрорівні:

· формування ефективних секторів виробництва;

· поліпшення клімату;

· фінансування експорту і імпорту;

· здійснення заходів по захисту, вітчизняного виробника;

3. Визначає статус держави на міжнародному рівні співробітництва, пердбачає здійснення заходів щодо ефективного використання наявних ресурсів з метою досягнення економічних і політичних цілей. На міжнародному рівні розглядається питання підвищення рівня захисту країни, дає максимальний ефект від використання ресурсів, політичних інвестицій країни, підвищення конкурентності загально-державних галузей економіки ( виробництво зброї).

3.

У законодавстві під поняттям регіон розуміється частина території України, яка володіє сукупністю природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов.

Специфіка регіонального управління полягає в тому, що кордони регіонів можуть не співпадати з межами поділу, а регіон може об`єднувати теиторію декількох одиниць.

Регіональне управління - це діяльність місцевих ОВВ, які діють у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Суб'єктами регіонального управління є області, районні, міські в Києві та Севастополі державні управління. Така діяльність грунтується на актах, що прийняті ВРУ, указах ПУ, затверджених КМУ, чи ОМС.

Засади здійснення регіонального управління:

· забезпечення однакового застосування законів на підпорядкованих територіях;

· особиста відповідальність керівництва за стан регіону;

· поєднання загально-державних і суспільних інтересів ( адекватність );

· надання необхідної інформації громадянам, організаціям;

· регіональне управління виявляється в компетенції органів самоврядування, відносно місцевих органів, які їм підзвітні;

Читайте також:

1. Адаптивні організаційні структури управління.
2. Адміністративне право і державне управління.
3. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
4. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
5. Аналіз організаційних структур управління.
6. Базові (головні, стратегічні) психологічні проблеми управління.
7. Базові засади менеджменту
8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
11. Бюрократичні організаційні структури управління.
12. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади

Переглядів: 1330