Механізм врегулювання спорів в межах Всесвітньої торгової організації

Угодою про створення Всесвітньої торгової організації (ВТО) встановлено систему правил і процедур, що застосовуються д. врегулювання спорів, які виникають у межах договорів, віднесених п компетенції ВТО. Органом розв'язання спорів є Генеральна Рада ВТО яка приймає до розгляду спори, що не вдалось вирішити на двостороннє основі, у тому числі із залученням "добрих послуг" Генерального секретаря ВТО чи іншої особи.

Уряд певної країни подає до Генеральної Ради ВТО клопотання пре розгляд спору, яка протягом 60 днів після отримання клопотання мас призначити склад комісії ( 3 або 5 осіб - урядових і неурядових експертів-висококваліфікованих фахівців, які добре обізнані з міжнародного торговельного законодавства і політики). Для об'єктивного вивчення матеріалів справи та складання доповіді, що містить відповідні рекомендації, комісії надається 6-9 місяців.

Якщо одна, або обидві сторони справи незадоволені доповіддю комісії, процедура ВТО передбачає апеляційний (касаційний) орган Сторона, яку було визнано порушницею, повинна негайно або в призначений Радою термін виконати рекомендації комісії, або може запропонувати сплатити компенсацію. Якщо сторона-порушниця не вкладається в цей термін, інша сторона може подати заяву про відшкодування їй збитків.

У тому разі, коли рекомендації не виконуються або компенсація не сплачується, то сторона-скаржниця може за згодою Ради призупини¹¹надання країні-порушниці пільг і прав, що передбачені міжнародними угодами, які належать до сфери ВТО (підвищення тарифів на товари, ^йімпортуються з країни-порушниці).

§5. Міжнародні третейські суди (арбітражі)

в міжнародній практиці під терміном "арбітраж" мається на увазі установа або організаційна форма вирішення спорів. Під третейським (арбітражним) судом прийнято розуміти суд обраний сторонами для вирішення спору між ними. Склад суду визначається сторонами, а звернення до нього здійснюється на підставі угоди сторін.

Міжнародна практика створила два види комерційного арбітражу:

1) ізольований(випадковий,) - ас//юс;

2) постійно діючий.

Процедура арбітражу асі пос може визначатися сторонами самостійно або шляхом згоди про застосування модельних правил арбітражу (наприклад арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ).

Постійно діючі арбітражі відрізняються від тимчасово створених тим, що вони мають постійний секретаріат, який виконує функції інформаційного та консультативного пункту, управління справами та архіву.

Арбітрами, які існують при торгових палатах відповідних держав, є загальними арбітражами.

Особливі арбітражі розглядають та приймають рішення з окремих груп спірних справ. Наприклад, міжнародний арбітраж з морського і внутрішнього судноплавства в Гдині - по всім спорам, що пов'язані з морським и портовим господарством тощо.

Відповідно до ст. 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого може загрожувати миру і безпеці, повинні розв'язати його мирним шляхом. Ця норма Статуту ООН є підставою для розв'язання спорів, зокрема, з використанням процедури міжнародного третейського суду.

Міжнародний третейський суд як один із засобів розв'язання спорів передбачений Декларацією про принципи міжнародного _Права прийнятою в 1970 р., та Манільською декларацією про мирне розв'язання міжнародних спорів. Міжнародний арбітраж передбачаю? Пакт Ліги арабських держав, Статут Організації американських держав т ін.

Для передачі спору на розгляд арбітражу країнам, що спорять необхідно взяти зобов'язання щодо виконання рішення арбітражу _Та досягнення домовленості про процедуру розгляду спору.

Так, наприклад, Угодою між Урядами України і США про сприяння інвестиціям від б травня 1992 р. передбачається, що можливі між ними спори можуть передаватися з ініціативи будь-якого з двох урядів до арбітражного суду. Суд складається з 3-х осіб - 2 арбітра, призначені кожним з урядів та обраний за взаємною згодою голова арбітражного суду, який має бути громадянином третьої держави, призначення якого має бути схвалене обома урядами.

Арбітри мають бути призначені протягом трьох місяців, а голова -шести місяців з дня одержання прохання від будь-якого з урядів про проведення арбітражу. Якщо ж такі призначення не будуть здійснені в зазначені терміни, то будь-який з урядів може за умови відсутності іншої домовленості просити Генерального секретаря постійного арбітражного суду виконати необхідне призначення, і уряди, що спорять, мають погодитися з ним. Арбітражний суд, передбачений цією угодою, встановлює власні правила процедури.

У 1985 р. ЮНСІТРАЛ розробила Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, який відбиває тенденцію про уніфікацію права міжнародного комерційного арбітражу у світовому масштабі. Міжнародна торговельна палата (Париж) у 1923 р. створила постійно діючий Арбітражний суд.

Помітну роль у розвитку міжнародного комерційного арбітражу Міжнародна рада з комерційного арбітражу (МРКА), Міжнародна федерація закладів комерційного арбітражу, Американська арбітражна асоціація , Лондонський міжнародний арбітражний суд, Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічний суд СНД	\|	Тема 10. Загальні положення правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.