Газ є найбільш «зручним» в дешевим видом палива. Це зумовлює його широке використання в комунально-побутовому господарстві і впромисловості. Газоподібне паливо є сумішшю горючих (СН4, С2Н6, СО, Н2, …) та негорючих компонентів (N2, СО2, Н2О, пил). Головними характеристиками газує: його густина (для природнього газу 0,73-0,75) кг/м3, теплотворна здатність (тобто кількість тепла, яка виділяється при повному спалюванні 1м3 газу) кДж/м3, концентраційні межі вибуховості (для метану 5-15 % газоповітряної суміші. Оптимальний режим горіння (приблизно) спостерігається при складі суміші: 10% газу і 90% повітря.
Безпосередньо добутий зі свердловин газ проходить обробку перед подачею споживачам. Мета обробки газу: висушування, охолодження, очищення від пилу, очищення від шкідливих хімічних речовин, одоризація. Природній газ не має запаху. Тому, для визначення місця витоку газу до нього додають речовину з дуже сильним запахом – етилмеркаптан.
Газопостачання міст та інших населених пунктів здійснюється природнім та скрапленим газом.
Рис.1.11 Принципова схема газопостачання
Рис. 2.11 Схема газифікації міста
Споживачі горючого газу:
– побутові – житлові будинки, для приготування їжі нагріву води та опалення;
– комунально-побутові – школи, лікарні, пральні, бані, хлібозаводи;
– промислові – на технологічні потреби;
– джерела теплоенергопостачання – централізоване теплопостачання будівель, виробництво електроенергії.
Побутові споживачі використовують газ низького тиску. Комунально-побутові – газ низького та середнього тиску. Промислові споживачі та джерела теплоенергопостачання – середнього тиску.