• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна інформація, її види та властивості

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

Ø прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

Ø планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

Ø облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

Ø нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.

Ø цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).

Ø довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.

Ø таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення.

За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:

Ø первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язання задач;

Ø внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;

Ø зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;

Ø змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.

Ø умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

Ø необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

Ø вхідна — інформація, що вводиться до оброблення;

Ø похідна — інформація заново створена;

Ø проміжна — інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

Ø вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’я­зання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.

2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Розглянемо структуру, форми подання та відображення економічної інформації. Економічна інформація може бути подана так:

Символ — елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад, цифра, літера, знак.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

Ø реквізит-основа — кількісна характеристика суттєвості, позначається великими літерами алфавіту та слугує основним елементом для побудови формул. Наприклад, кількість, ціна, сума;

Ø реквізит-ознака — якісна характеристика суттєвості, позначається маленькими літерами алфавіту та слугує в ролі індексації у формулах. Наприклад, склад, одиниця виміру, назва матеріалу.

Виходячи з цього, можемо сказати, що економічний показник — це інформаційна сукупність, що складається з реквізітів-ознак і реквізітів-основ, тобто, інформація, що має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. У документи, що використовуються в процесі управління, планування, обліку, можуть входити один або кілька показників.

Набір взаємопов’язаних даних однієї форми з усіма її значеннями — це масив даних. Наприклад, сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком.

Сукупність інформаційних потоків, що характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, називають інформаційною базою.

2.3. Система класифікації та кодування економічної інформації

Важлива складова інформаційного забезпечення — система класифікації та кодування.

Класифікація — обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованого оброблення, а також передумова раціональної організації інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів.

Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини об’єктів (М) на підмножину(М_ij) відповідно до ознак схожості або несхожості.

Розрізняють два методи класифікації — ієрархічний і фасетний.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні угруповання.

Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання.

Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.

Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання.

Фасет — набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання.

Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.

Kодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури.

Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угруповання чи об’єкта класифікації.

Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.

Порядковий метод кодування — найпростіший і найпоширеніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

Серійно-порядковий метод кодування на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.

Послідовний метод кодування передбачає виокремлення певних розрядів коду під певні ознаки.

Паралельний метод кодування теж передбачає виокремлення розрядів, алезначення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

2.4. Єдина система класифікації та кодування. Категорії класифікаторів

Після присвоєння кодів створюється класифікатор.

Класифікатор — це систематизоване зібрання однорідних найменувань та їх кодових позначень.

Єдина система класифікації та кодування — це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, пристосованих до оброблення засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Результатом робіт із класифікації та кодування є розроблення класифікаторів за типом об’єктів і категоріями.

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:

Ø загальнодержавні (державні) класифікатори;

Ø міжгалузеві класифікатори;

Ø галузеві класифікатори;

Ø класифікатори підприємств (локальні).

Наведемо перелік основних загальнодержавних та галузевих класифікаторів:

СПАТО —система позначень автономій, територій, областей;

УКФВ —український класифікатор форм власності;

КОПФГ —класифікатор організаційно-правових форм господарювання;

ЄДРПОУ —єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;

ЗКГНГ —загальний класифікатор галузей народного господарства;

СПОДУ —система позначень органів державного управління;

УКВ —український класифікатор валют;

УКП —український класифікатор продукції;

КОВ —класифікатор одиниць виміру;

УСГК —українська стандартна галузева класифікація ;

УБК —українська бюджетна класифікація;

КВПП —класифікатор видів платників податків;

КБУ —класифікатор банківських установ;

УКОЗ —український класифікатор основних засобів;

Наведемо приклад кодових позначень:

УКУД —український класифікатор управлінських документів.

Код уніфікованої форми документа складається з 7 цифрових десяткових знаків і контрольного числа. Структура коду форми документа за УКУД:

ХХ — клас форм;

ХХ— підклас форм;

ХХХ— реєстраційний номер;

Х— контрольне число.

УКВЕД —український класифікатор видів економічної діяль­ності.

Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД виглядає так:

ХХ —розділ;

ХХ. Х — група;

ХХ. ХХ — клас;

ХХ. ХХ. ХХ — підклас.

2.5. Штрихове кодування інформації

Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також поперед­нього оброблення даних.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовлювачів продукції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються сканувальні пристрої різного типу.

Діють такі види штрихових кодів:

Ø UPC — універсальний товарний код, розроблений у США, застосовується в країнах Америки;

Ø ЕАN — товарний код, створений у Європі на базі UРС. Відповідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, що одержала в наш час статус Міжнародної організації (ЕАN International);

Ø UСС/ЕАN — єдиний стандартизований штриховий код; створений об’єднаними зусиллями організацій США і Канади (Uniform Code Council) і ЕАN International.

Використання кодів регулюється відповідними міжнародними й національними стандартами. Код країни присвоюється ЕАN International.

3.1. Поняття та зміст інформаційного забезпечення (ІЗ) ІС обліку

Інформаційне забезпечення — важливий елемент автоматизованих інформаційних систем обліку, призначений для відображення інформації, що характеризує стан керованого об’єкта і є основою для прийняття управлінських рішень.

Структуру інформаційного забезпечення наведено на рис. 1.3.

Основою інформаційного забезпечення ІС є інформаційна база (ІБ), що використовується у функціонуванні ІС. За складом, змістом вона повинна відповідати вимогам тих задач, проектувати ті системи, які розв’язуються на її основі. За сферою функціонування виділяють позамашинну та внутрішньомашинну ІБ.

Читайте також:

1. Аеродинамічні властивості колісної машини
2. Аналізатори людини та їхні властивості.
3. Аналізатори людини та їхні властивості.
4. Атрибутивні ознаки і властивості культури
5. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
6. Біосфера Землі, її характерні властивості
7. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
8. Будова і властивості аналізаторів
9. Бюджет як економічна і правова категорія
10. Бюджет як економічна категорія
11. Бюджет як економічна категорія
12. Бюджет як економічна категорія та його складові

Переглядів: 1234