Порівняльний підхід при оцінці вартості бізнесу

Порівняльний підхід дає можливість визначити вартість бізнесу відповідно до представлених на вільних ринках аналогічних об’єктів, враховуючи сучасні умови. Основний постулат за такої оцінки – схожі економічні інтереси (вигоди) повинні оцінюватися приблизно однаково.

Даний підхід щодо оцінки підприємства (бізнесу) використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі-продажу. Відповідно до нього цінність підприємства визначається реальними цінами продажів аналогічних підприємств, зафіксованих ринком. Причому вартість, розрахована з використанням таких цін, найбільшою мірою враховує численні вартісні фактори (співвідношення попиту та пропозиції на даний вид бізнесу, рівень ризику, перспективність бізнесу, його прибутковість і т. аб.).

Вибір підприємств-аналогів здійснюється з урахуванням таких вимог:

- одна галузева приналежність з об’єктом оцінки;

- порівнянність якісних і кількісних характеристик аналога з відповідними характеристиками об’єкта оцінки.

- можливість отримання повної та достовірної інформації для порівняння характеристик аналога із характеристиками об’єкта оцінки.

Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується на використанні трьох основних методів:

1) методу мультиплікаторів;

2) методу галузевих співвідношень;

3) методу аналогових продаж.

Найбільшого поширення в рамках даного підходу набув метод мультиплікаторів. Даний метод базується на використанні коефіцієнтів, що відображають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (фінансовим показником). Найбільшого поширення набули цінові мультиабл.омен, які можна підрозділити на інтервальні та абл.омент-ні. Загальна характеристика найпоширеніших мультиплікаторів подана у абл.. 12.2.

Таблиця 12.2

Мультиплікатори оцінки вартості бізнесу

Мультиплікатор	Призначення	Основна вимога

Інтервальні мультиплікатори
Ціна / Прибуток	Відтворює зв'язок вартості бізнесу з фінансовими результатами його діяльності. Причому за базу розрахунку можуть використовуватися як сума чистого чи валового прибутку, так і їхні середньорічні величини	Повна відповідність видів прибутку в оцінюваних компаній та методів бухгалтерського обліку в частині формування та розподілу їх прибутку
Ціна / Грошовий потік	Характеризує зв'язок вартості бізнесу з розміром грошового потоку, генерованого ним. Перевага цього мультиплікатора перед попереднім у тому, що він ширше трактує фінансові результати діяльності бізнесу, а також на основі дисконтування дає змогу коректно враховувати ретроспективні дані	Відповідність методів бухгалтерського обліку
Ціна / Виторг від реалізації (операційної діяльності)	Характеризує залежність вартості бізнесу від виторгу від реалізації. Даний мультиплікатор не залежить від методів бухгалтерського обліку та має універсальний характер. Також використовується модифікована форма даного мультиплікатора «ціна / натуральний обсяг виробництва». Крім того, як база розрахунку можуть використовуватися інші невартісні величини (кількість устаткування, квадратура виробничих площ тощо)	Основну частину фінансових результатів функціонування бізне-су складає ефектив-ність комерційної діяльності. За обра-хунку інших видів даного мультиполі-катора слід особливо ретельно обґрунтову-вати залежність вартості бізнесу від обраного показника
Ціна / Дивіденди	Описує зв'язок вартості бізнесу та суми дивідендів, виплачених чи потенційних	Повна відповідність організаційно-правової форми бізнесу та схожість дивідендної політики компаній
Одномоментні мультиплікатори
Ціна / Балансова вартість	Описує зв'язок вартості бізнесу та балансової вартості аналогічних компаній (проектів). Під час розрахунків використовуються балансові показники чи аналітично визначена величина скоригованих активів підприємства	Ресурсна природа оцінюваного бізнесу

Продовження табл. 12.2


Ціна / Чиста вартість активів	Характеризує залежність вартості бізнесу від суми його чистих активів. У процесі визначення даного мультиплікатора особливо важливими є значення рентабельності продажу, структура капіталу та активів, ліквідність та інші фінансово-економічні показники	Оцінювана компанія повинна мати значні інвестиції у майно (нерухомість, цінні папери, газове чи нафтове обладнання тощо). Основною діяльністю компанії є купівля та перепродаж такого майна. Внесок у вартість бізнесу персоналу підприє-мства є незначним
Фінансові мультиплікатори
Прибуток / Інвестований капітал	Відображає залежність вартості бізнесу від рівня прибутковості використання інвестованого капіталу	Оцінка вартості бізнесу проводиться з позицій власників капіталу (акціонерів, інвесторів) і передбачає ідентичність методів визначення та політики розподілу прибутку і виду оцінки вартості інвестованого капіталу
Прибуток / Виторг від реалізації	Характеризує залежність вартості бізнесу від рентабельності продаж (операційної діяльності)	Основним видом діяльності виступає реалізація товарів (послуг чи виконання робіт) та ідентичність систем бухгалтерського обліку
Власний капітал / Позиковий капітал	Описує залежність вартості бізнесу від структури його капіталу	Капітал порівнюваних компаній зіставний за розміром та правовим статусом

Залежно від мети та наявної інформації можуть використовуватися й інші види оціночних мультиплікаторів, що покликані описувати найсуттєвіші фактори визначення вартості бізнесу.

Метод галузевих співвідношень базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вартістю бізнесу та окремими фінансово-економічними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, тому що передбачає визначення вартості бізнесу за вже встановленими спеціалізованими коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не набув достатнього поширення у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації чи її закритого характеру. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід іноземних оцінювачів:

― бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валового виторгу (мається на увазі 50-70%);

― салони краси - за 0,25-0,7 суми річної валового виторгу, вартості обладнання та запасів;

― ресторани і туристичні агентства - відповідно за 0,25-0,5 та 0,04-0,1 річного валового виторгу;

― автозаправні станції - за 1,2-2,0 місячного валового виторгу;

― підприємства роздрібної торгівлі - за 0,75-1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

― машинобудівні підприємства — за 1,5-2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

Метод аналогових продаж (ринку капіталу) базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на основі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу. Відповідно до принципу заміщення інвестор інвестує кошти в оцінюваний бізнес у такому ж розмірі, як і в аналогічну компанію, акції котрої вже котируються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціни на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфіку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Хоча обов'язковою вимогою використання даного методу оцінки є схожість організаційно-правової форми порівнюваних компаній та достовірність (надійність) ринкової інформації.

Процес визначення вартості бізнесу з використанням цього методу передбачає виконання таких етапів.

Етап 1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної й довідкової.

Етап 2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

- визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов'язаних з оцінюваною (відбір проводиться за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

- відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успішності функціонування бізнесу (важливим критерієм відбору є можливість отримання додаткової достовірної інформації щодо тієї чи іншої компанії);

- визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) компаній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва, перспективами росту, господарськими ризиками, якістю менеджменту тощо.

Етап 3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

- аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх п'ять років діяльності компаній;

- аналіз повинен мати проблемно орієнтований характер і базуватися на системному підході;

- розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (замовника).

Етап 4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. Як базу оціночних коефіцієнтів використовують попередньо визначені ключові (критичні) показники виробничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво впливають на вартість бізнесу.

Етап 5. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань (поправок) у розрахункову вартість бізнесу.

Найтиповішими поправками, що вносяться у розрахункову вартість бізнесу, є коригування залежно від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); недостачі власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвесторові чи власникові (контрольна знижка); рівня ліквідності (знижка ліквідності).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи доходного підходу до оцінки вартості бізнесу	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.