Мережне програмне забезпечення.

План

1. Характеристика моделей взаємодії.

Одним із основних завдань, що часто вирішуються під час створення комп'ютерних мереж, є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і сумісності інформаційного забезпечення (програм і даних) із системою кодування та форматом даних.

Вирішення цієї проблеми ґрунтується на моделі взаємодії відкритих систем (OSI).

Відкрита система — система, що взаємодіє з іншими системами відповідно до прийнятих стандартів.

Згідно з моделлю OSI апаратуру і програмне забезпечення стандартизують на підставі протоколів, які є ієрархічною системою правил взаємодії. Відповідно до цієї моделі у будь-якій мережі можна використовувати до семи рівнів взаємодії між комп'ютерами:

прикладний,

представницький,

рівень сеансів зв'язку,

транспортний,

мережний,

сполучення,

фізичний.

Функції, що виконуються на кожному рівні, можуть реалізовуватися як апаратно, так і програмно. Як правило, протоколи нижніх рівнів стандартизовані більш жорстко, змінюються рідше і є основою для багатьох мереж.

Протоколи верхніх рівнів реалізуються програмно у продуктах різних фірм, і їх кількість невпинно зростає. Зазвичай це самостійні програми або програмні системи, різні для робочих станцій та серверів.

Обмін даними між користувачами в моделі OSI відбувається так:

1. на прикладному рівні за допомогою спеціальних програм користувач створює документ (повідомлення, рисунок тощо);

2. на рівні представництва ОС його комп'ютера фіксує, де знаходяться створені дані (в оперативній пам'яті, у файлі на жорсткому диску тощо), і забезпечує взаємодію з наступним рівнем;

3. на сеансовому рівні комп'ютер користувача взаємодіє з локальною або глобальною мережею. Протоколи цього рівня перевіряють права користувача на «вихід в ефір» і передають документ до протоколів транспортного рівня;

4. на транспортному рівні документ набуває тієї форми, в якій належить передавати дані в мережі, що використовується. Наприклад, він може мати вигляд невеликих пакетів стандартного розміру;

5. мережний рівень визначає маршрут руху даних у мережі. Так, якщо на транспортному рівні дані було перетворено на пакети, то на мережному кожний пакет має одержати адресу, на яку він повинен бути доставлений незалежно від інших пакетів;

6. рівень сполучення необхідний для того, щоб промодулювати сигнали, які циркулюють на фізичному рівні, відповідно до даних, отриманих із мережного рівня. Наприклад, у комп'ютері ці функції виконує мережна карта або модем;

7. на фізичному рівні відбувається реальне передавання даних. Тут немає ні документів, ні пакетів, ні навіть байтів — є тільки біти, тобто елементарні одиниці подання даних. Відновлення документа з них відбувається поступово, при переході з нижнього на верхній рівень на комп'ютері одержувача.

Засоби фізичного рівня здебільшого лежать за межами комп'ютера. В локальних мережах це обладнання самої мережі. При віддаленому зв'язку з використанням телефонних модемів — це лінії телефонного зв'язку, комутаційне обладнання телефонних станцій тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення і призначення комп’ютерних мереж	\|	Мережне програмне забезпечення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.