Нормування праці та норми часу

Із усіх видів ресурсів, з якими маємо справу у виробництві найважливішим є праця людини, яка дає змогу організовувати та реалізувати виробничий і технологічний процеси. Оскільки існують ті чи інші ресурси, то виникає проблема їх раціонального використання. Цю проблему загалом формулюють як задачу нормування ресурсу з метою мінімізації матеріальних витрат, вартості і ціни продукції.

Кількісною характеристикою праці є час, тому нормування праці полягає у встановленні мінімально необхідної витрати часу для виконання певного об’єму роботи, або для створення виробу. Об’єктом нормування часу у виробничому процесі є технологічна операція і технологічний процес загалом.

Час, який витрачається виконавцем в операції можна поділити на дві групи – нормований та ненормований час.

Нормовані витрати – це час, необхідний для виконання операції, ці витрати входять до регламентованого часу.

Ненормовані витрати – це втрати робочого часу, які не включають до норми часу. Вони включають виконання непотрібної і непродуктивної роботи, перерви, з організаційних чи технічних причин, не передбачені регламентом, запізнення робітника чи передчасне закінчення ним роботи і т.ін.

Необхідну і обґрунтовану норма часуна виконання операції встановлюють для певних виробничих умов: раціонально побудованого технологічного процесу і правильної організації праці (розділення основних, допоміжних і підготовчих робіт і їх обслуговування), виконання роботи працівником певної кваліфікації за нормальної інтенсивності праці, виконання дій в оптимальних санітарно-гігієнічних умовах (освітлення робочого простору, температура середовища, рівень забруднення повітря) з дотриманням усіх вимог техніки безпеки.

Витрати часу на операцію визначають працемісткість операції в нормогодинах. Сума часу на всі операції характеризує працемісткість технологічного процесу. Усі нормовані витрати часу для виконання технологічного процесу складають працемісткість виробу.

Величина, зворотна до працеміскості має назву продуктивність операції – кількість операцій (або виробів), виконаних (виготовлених) за одиницю часу. Регламентована продуктивність називається нормою виробітку.

Працемісткість операції служить основою для розрахунку техніко-економічних показників та можу бути критерієм оптимальності того чи іншого варіанту виробництва, технологічного процесу, або методу обробки. Від тривалості операції залежать: чисельність основних і допоміжних працівників (а отже, заробітна плата, виплати на соціальне страхування, витрати на соціальне і культурне будівництво і ін.); кількість, тип і моделі обладнання та рівень використання верстатів (коефіцієнт завантаження), витрати на його придбання, транспортування і монтаж; а також на обслуговування і ремонт; площа основних і допоміжних цехів, витрати на її утримання; споживання усіх видів енергії (силової, опалення та освітлення); витрати на інструмент і спорядження та на підтримання їх у працездатному стані (зберігання, ремонт, пере загострення тощо). Норма часу є основою оперативного керування і календарного планування виробництва.

Обґрунтована норма часу, яка характеризує необхідні і достатні витрати часу на здійснення операції називається штучним часомі позначається . Цей час визначають на основі одного з двох методів:

- технічно - обґрунтований метод, який базується на техніко-економічних розрахунках;

- дослідно-статистичний метод, що оснований на багатократнму вимірювання часу та усередненні статистичних даних.

У першому методі величину операції знаходять з розрахунку тривалості окремих її складових, що не перекриваються в часі: технологічних проходів і переходів, машинних, машинно-ручних і ручних робочих рухів, прийомів, комплексів робочих прийомів і рухів. Аналіз складу і послідовності дій в операції дає змогу усунути зайві, непродуктивні і непотрібні її елементи, забезпечити повне або часткове перекриття окремих дій і маніпуляцій у часі та оптимізувати структуру операції.

У дослідно-статистичному методі нормування операцію не розбивають на окремі її складові, а фіксують усі витрати загалом, тому ця норма часу, як правило, є завищеною. Отже, з двох методів нормування та відповідно, із двох видів норм часу точнішою і ближчою до об’єктивно необхідних витрат є технічне нормування і технічно - обґрунтована норма часу .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Швидкість різання.	\|	Складові штучного часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.