Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Зведення підземних споруд.

3.2.1. Технологія зведення споруд методом «стіна в ґрунті»

Спосіб «стіна в ґрунті» застосовують при зведенні підземних частин промислових, енергетичних і цивільних будинків, гідротехнічних, транспортних і комунальних інженерних споруд. Такий спосіб дає можливість влаштовувати фундаменти і підземні споруди будь-якої глибини (4...5 м і більше). Звичайно, глибина конструкцій обмежується можливостями застосовуваної землерийної машини. Ширина траншеї може бути 0,2..1,2 м, що також обмежується наявними в будівництві механізмами.

Технологічний процес зведення споруджень способом “стіна в ґрунті” є комплексним процесом, що складається з ряду простих процесів: підготовка будівельного майданчика; пристрій форшахти по осі стіни; проходка траншів під шаром глинистого розчину; установка в траншею арматурного каркасу й обмежників; укладання в траншею бетонної суміші.

Сутність способу «стіна в ґрунті» полягає в утворенні під захистом глинистого розчину траншеї (виробки) з вертикальними стінками і наступним заповненням траншеї матеріалами або конструкціями. При заповненні бетоном, залізобетоном і збірними конструкціями стіна в ґрунті виконує роль захисної або тримальної конструкції, а при заповненні протифільтраційними матеріалами вони виконують роль протифільтраційних устроїв (завіс).

Конфігурація в плані стін, які зводяться у ґрунті, може бути різноманітною в залежності від конструкції споруди та її призначення -прямолінійного, криволінійного і ламаного обрисів (рис.3.9).

Значною перевагою способу «стіна в ґрунті» є можливість суміщення робіт з устрою фундаментів і підвалів, що дозволяє виключити перекидання великих мас ґрунту. Крім того, забезпечується надійність роботи підлог, а відсутність котлованів значно спрощує організацію робіт нульового циклу.

Спосіб «стіна в ґрунті» може бути використаний у різноманітних інженерно-геологічних та гідрогеологічних умовах і в багатьох випадках дозволяє відмовитися від забивання шпунта, різноманітного роду кріплень, водопониження і заморожування.

Застосування способу «стіна в ґрунті» доцільне при високому рівні підземних вод; заглибленні конструкції в тривкий і водостійкий шар; у обмежених умовах будівництва; при зведенні глибоких підземних споруд (більше 5...7 м).

Застосування способу «стіна в ґрунті» може бути обмежене: наявністю ґрунтів із кавернами і порожнечами, мулів і пухких насипних ґрунтів, включенням уламків будівельних конструкцій і матеріалів і інших перешкод.

Рис.3.9. Конструкції стін, що зводяться способом «стіна в ґрунті». а) протяжна стіна; б) прямокутний стовп; в) Т - подібний стовп; г) прямокутна підземна споруда; д) еліптична підземна споруда; е) кругла підземна споруда; 1 - стіна; 2 - ґрунт, що підлягає розробці після зведення стіни.

У вітчизняній практиці застосовують два типи стін, що зводяться способом «стіна в ґрунті»: пальові - утворені із суцільного ряду буронабивних паль, і траншейні - утворені суцільною стіною з монолітного або збірного залізобетону. В залежності від властивостей ґрунту і глибини стін вживають два способи зведення стін: із застосуванням глинистого розчину (мокрий) і сухий.

Примокрому способі траншею в процесі її розробки і зведення стін заповнюють глинистим розчином, що запобігає заваленню ґрунту. Цей спосіб застосовують у водо-насичених хитких ґрунтах. Сталість стінок траншей забезпечується за рахунок зміцнення поверхневого прошарку стінок шляхом створення екрана, що складається з заглинизованого ґрунту і глинистої шкірки, і передачі на стінку гідростатичного тиску глинистого розчину. Сталість стінок траншей зростає зі збільшенням щільності глинистого розчину і зменшенням проникності утвореного екрана.

Сухий спосіб застосовують у стійких пилувато-глинистих ґрунтах із показником текучості IL0,25 при невеличкій глибині стін (до 5…7 м). У процесі розробки траншею заповнюють глинистим розчином (суспензією). Для утримання часток зруйнованого ґрунту в зваженому стані при розробці траншеї, як правило, застосовують глинисті тиксотропні розчини.

Завдяки тиксотропним властивостям розчину можна утримувати частки шламу в зваженому стані при припиненні циркуляції розчину, внаслідок чого підтримується стала робота механізмів, застосованих для розробки траншеї. Тиксотропний розчин дозволяє зберегти сталість траншеї в період розробки ґрунту і влаштування стіни.

Конструкції, що зводяться способом «стіна в ґрунті», за способом виготовлення бувають монолітними, збірними і збірно-монолітними.

Після влаштування в ґрунті траншей (виїмок) розчин у траншеях заміняють монолітним бетоном, збірними елементами, глиною або сумішами глини з цементом у залежності від призначення конструкції. У ґрунті формують тримальні конструкції (фундаменти і стіни) або протифільтраційні завіси. При влаштуванні підвалів і підземних споруд ґрунт, укладений всередині стін, витягають.

Утворення стінок із усічених бурових паль (див. рис.3.10.) застосовують, коли стінку закладають біля існуючих будівель і нижче підошви їх фундаментів. Щоб уникнути руху ґрунту під фундаментами, його розробку в щілині і бетонування в ній здійснюють в обсадній трубі.

Технологія зведення стін із усічених буронабивних паль включає такі процеси: буравлення свердловин із використанням спрямівних труб; армування свердловин; бетонування свердловин методом ВПТ і витягування спрямівних труб із свердловин.

 
 

Спрямівні труби мають з одного боку увігнуту ділянку з таким самим радіусом кривизни, що й сама труба. Таким чином, коли одна труба прилягає до іншої, у плані вони утворюють обрис “вісімки” і відстань між осями сусідніх щілин виявляється меншою, ніж їх діаметр. Труби витягають тільки після заповнення їх бетоном. Відстань між палями повинна бути меншою за діаметр їх стовбура. Приєднуючись одна до одної, палі утворять суцільну стінку з хвилястою поверхнею.


Читайте також:

  1. Варіантне проектування технології зведення будівель та споруд.
  2. Вентиляційні пристрої в підземних виробках
  3. Відомості про правила охорони і техніки безпеки на підземних гірничих роботах.
  4. Водозабірні споруди для захоплення поверхневих і підземних вод
  5. ВПЛИВ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ НА ІНШІ ТИПИ ДЕРЕВ’ЯНИХ СПОРУД.
  6. Геологічна діяльність підземних вод
  7. Геологічна діяльність підземних вод
  8. Загальні положення з реконструкції і посилення конструктивних елементів будівель і споруд.
  9. ЗВЕДЕННЯ
  10. Зведення будов із крупних легкобетонних блоків
  11. Зведення витяжних (чи димових) труб
  12. Зведення житлових та громадських будівель




Переглядів: 927

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Технологія зведення насипів, дамб і гребель. | Заглиблені ємкості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.056 сек.