• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Статистика фінансових ресурсів муніципального утворення

Фінансові ресурси – це сукупність грошових коштів, які є у держави, підприємств, організацій. Дані про фінансові ресурси знаходяться у “Зведеному балансі фінансових ресурсів України”. Обчислюються у мільйонах гривень.

Державний бюджет – це план утворення та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади країни. Він характеризує систему економічних відносин щодо формування фінансових ресурсів та напрямки їх використання в інтересах суспільства.

Сукупність усіх бюджетів називається Зведеним бюджетом України. Існує така бюджетна система:

- державний бюджет України,

- бюджет Автономної Республіки Крим,

- місцеві бюджети.

Визначають два види бюджетів – брутто та бюджет–нетто. Бюджет–брутто – це така форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються у розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів. Бюджет–нетто будується з урахуванням зустрічних платежів (доходи і видатки показуються як сальдо). Бюджет–нетто менший за бюджет–брутто. Різниця між ними відображає внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних надходжень та видатків Зведеного бюджету України.

Державний та місцеві бюджети складаються з доходної та видаткової частини. Статистика вивчає структуру та динаміку кожної частини, що дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрямки розподілу одержаних коштів. Вивчаючи державний бюджет України статистика спирається на звітність яка подається бюджетними та банківськими установами, господарськими організаціями органам Держкомстату. В процесі вивчення доходів та видатків Державного бюджету вони групуються за галузями та формами власності (від підприємств), видами податків та іншими ознаками (від населення).

Доходи поділяють на поточні та капітальні. Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходження від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна, капітальні трансферти. Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, які встановлені законодавством України. Існують такі види доходів Зведеного бюджету України: податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження податків з громадян, плата за землю. У міжнародних стандартах зі статистики використовуються дві класифікації податкових платежів:

1) класифікація системи статистики державних фінансів (СДФ) - податки групуються за типом, а тип податку визначається видом діяльності або податковою базою. Для податкової бази використовують суму доходів, загальну суму виплаченої заробітної плати, суму продажу, вартість майна, розмір імпорту;

2) класифікація системи національних рахунків (СНР) - виходить з потреб економіки в цілому. Податки об'єднуються в такі групи: 1) виробничі податки; 2) прибуткові податки; 3) податки на капітал.

Статистика вивчає загальну величину доходів та видатків, їх структуру, джерела фінансування бюджетного дефіциту, розміри внутрішнього боргу. Кожна країна має свою структуру доходів та видатків бюджету, що зумовлено державним устроєм, рівнем економічного розвитку, економічною політикою уряду. Фінансовий стан країни вважається нормальним за умови, коли відношення величини бюджетного дефіциту до ВВП не перевищує 3%. Коли він перевищує 7 – 10%, то руйнується стабільність економіки. Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Такими пільгами є неоподатковуваний мінімум заробітної плати, капітальні знижки, прискорена амортизація.

Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд створює дефіцит державного бюджету (збільшення державних витрат або зменшення податків). В період підйому створюється бюджетний надлишок. Зменшити циклічні коливання в економіці можна за допомогою стабілізаторів. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі. Видатки бюджетів включають всі платежі, що не повертаються. Вони деталізуються за конкретними об'єктами фінансування.

Стан бюджету може бути нормальним, дефіцитним та профіцитним. Нормальний стан бюджету: коли доходи та видатки однакові. Перевищення доходів над видатками створює профіцит бюджету, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету. Дефіцит Державного бюджету може бути покритий (інфляційне та неінфляційне покриття). Визначається також співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування державного бюджету.

Державний борг – це нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів. Державний борг може бути внутрішній та зовнішній. Внутрішній – заборгованість своїм громадянам. Зовнішній – заборгованість громадянам та організаціям інших країн.

Дефіцит бюджету фінансується за рахунок кредитів Національного банку України, облігацій державної внутрішньої позики та зовнішніх джерел фінансування. Передбачення видатків бюджету можна здійснювати спираючись на розмір внутрішнього та зовнішнього боргу.

На підставі даних спостереження можна визначити вплив факторів, які обумовили відхилення по доходах. Для податкових доходів це:

1) зміна бази оподаткування;

2) зміна податкової ставки.

Приріст податку можна розрахувати за формулами: ΔНС = (С1 – С0) *Б1 ,

де С1 і С0 – розмір податкової ставки у звітному та базисному періодах

ΔНБ = (Б1 – Б0) *С0 ,

де Б1 і Б0 – розмір податкової бази у звітному та базисному періодах

Наступним станом вивчення є розподіл прибутку за напрямом використання. Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це було раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поновлення статутного фонду інші напрямки використання.

Читайте також:

1. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
2. Автономні утворення у зарубіжних державах
3. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
5. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
8. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
9. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
10. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
11. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
12. Аналіз складу майна та джерел його утворення.

Переглядів: 502