МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Оформлення списку літературиДо закінченої курсової, дипломної, дисертаційної роботи, підготовленої до друку наукової статті додається список використаної літератури. Найбільш правильним для списку вважається назва: «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», але прийнятні також "ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА" або просто "ЛІТЕРАТУРА". Існують різні способи наведення літератури у переліку: алфавітне, хронологічне, у порядку першого згадування роботи в тексті; систематичне. Найбільше часто використається АЛФАВІТНЕ розташування, при якому дотримується строгий алфавіт прізвищ авторів й (або) назв робіт. Роботи авторів-однофамільців розташовуються в алфавітній послідовності їх ініціалів. Наприклад: · Мельник А. · Мельник А.А. · Мельник А.Б. · Мельник Б.А. і т.д. Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв або у хронологічному порядку. Хронологічний порядок групування літератури допускає розташування робіт за роками публікацій, а в кожному році - за алфавітом прізвищ авторів. Однак вказаний спосіб застосовується рідко. На початку переліку наводять роботи вітчизняних авторів, потім закордонних. Список використаної літератури повинен бути оформлений відповідно до ГОСТ 7. 1-84; який установлює основні положення й правила бібліографічного опису добутків преси і його елементів (відомостей про книги й статті), послідовності їх розташування, вводить систему умовних розділових знаків: крапок й тире, крапок, двокрапок, крапок з комою, / - косих рисок, // - подвійних косих рисок тощо. Ці знаки застосовуються, щоб відокремити одну групу відомостей про джерела друку (областей й елементів опису) від інших. Про книги необхідно наводити такі відомості: Прізвища й ініціали авторів (заголовок опису). Основний заголовок. Місце видання. Найменування видавництва. Рік видання Порядковий номер тому, випуску або частини. Кількість сторінок. ЗАГОЛОВОК ОПИСУ є обов'язковим елементом при посиланнях на джерела одного, двох або трьох авторів. У заголовку опису прізвища авторів наводяться у називному відмінку, після прізвищ указуються ініціали. ОСНОВНИЙ ЗАГОЛОВОК приводиться в тій формі, у якій він наведений на титульному аркуші. Скорочення не допускаються. У ВІДОМОСТЯХ ПРО АВТОРСТВО за косою рисою вказуються прізвища чотирьох авторів або перших трьох зі словами "та ін.", якщо авторів більше чотирьох. Ініціали в цьому випадку вказуються перед прізвищами. Назва МІСЦЯ видання приводиться повністю в називному відмінку, за винятком назв міст: Київ – К., Москва - М. і Санкт-Петербург - СПб (Ленінград - Л). За наявності двох місць видання в описі наводять обидва місця; за наявності трьох і більше - наводять назву міста, зазначеного першим зі словами "та ін.". НАЙМЕНУВАННЯ ВИДАВНИЦТВ указуються в скороченій формі без лапок, за наявності двох видавництв наводять найменування обох, за наявності трьох і більше - найменування першого зі словами "та ін. ". У скорочених посиланнях найменування видавництв можна не наводити. РІК ВИДАННЯ і КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК позначають арабськими цифрами. Читайте також:
|
||||||||
|