Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Марксистська політична економія.

Основними здобутками К. Маркса є:

1) доведення до рівня наукової теорії ідеї класиків політичної економії про двоїстий характер праці (в їхніх працях змішування споживчої вартості та вартості, абстрактної і конкретної праці переважало над розмежуванням цих категорій);

2) виділення як важливого моменту теорії вартості того, що обмін є істотною умовою визначення вартості товару, його реалізації, перетворення продукту праці на товар;

3) виділення поняття середньої вартості товару (що визначається суспільно необхідним робочим часом), навколо якої коливаються ціни, а сама ціна, крім того, виражає коливання попиту і пропозиції;

4) розвинення діалектичного методу пізнання, зокре­ма виокремлення таких специфічних форм суперечності, як речовий зміст і суспільна форма. Це, у свою чергу, да­ло змогу розкрити глибинну сутність капіталу (його ре­човий елемент і суспільну форму), обґрунтувати антаго­нізм капіталістичного виробництва (однією з форм якого є суперечність між живою та уречевленою працею);

5) нове обґрунтування предмета політичної економії, яка повинна вивчати не лише закони розподілу виробле­ного продукту (як вважав Д. Рікардо), а й закони безпо­середнього виробництва, обміну та споживання, дослід­жувати виробничі відносини між людьми в усіх сферах суспільного відтворення у взаємодії з розвитком продук­тивних сил;

6) обґрунтування прогресивної ролі акціонерної влас­ності як в умовах еволюції капіталістичного способу вироб­ництва, так і в побудові досконалішого суспільного ладу;

7) економічне доведення об'єктивної неминучості со­ціалізму, що зумовлено насамперед прогресом продук­тивних сил, усуспільненням виробництва і праці;

8) доведення переваги колективних форм власності над індивідуальними, приватними формами;

9) обґрунтування неминучого зростання ролі крупних підприємств і процесу виникнення монополій, а також економічної ролі держави в умовах капіталізму;

10) розкриття разом з Ф. Енгельсом діалектики форм власності (індивідуальної, акціонерної, державної), від­родження індивідуального привласнення на основі ко­лективної праці. Заслугою Енгельса є також визначення предмета політичної економії у вузькому та широкому його значеннях.

11) обґрунтування теорії економічних криз, зокрема схеми відтворення. Американський економіст В.Леон­тьев зазначав, що у цій галузі реальний внесок економіс­тів після К. Маркса дуже незначний;

12) створення вчення про суспільно-економічні форма­ції, причини їх зміни на основі розвитку внутрішніх супе­речностей, що пронизують об'єктивні економічні закони;

13) розкриття сутності абсолютної ренти;

14) формулювання теорії ціни виробництва;

15) загальна характеристика капіталістичної експлу­атації, обгрунтунання неминучості переходу капіталізму у розвинутіше суспільство;

16) глибокий аналіз форм вартості, розкриття товарної природи грошей.

Водночас марксистське економічне вчення не позбав­лене недоліків.

Недоліки марксистського вчення:

1) непослідовне, значною мірою однобічне застосування закону єдності та боротьби протилежностей у відносинах між двома основними класами буржуаз-ного суспільства. Основний закон діалектики передбачає єдність і боротьбу про-тилежностей, а марксисти наголошували лише на боротьбі, зазначаючи, що роз-в'язання цієї протилежності можливе лише внаслідок знищення одного класу іншим. Значною мірою це було зумовлено загостренням класових суперечностей на той період. Щоправда, у перші роки радянської влади Ленін вніс певні корек-тиви у практичне втілення цього закону, залучаючи до будівництва соціалізму фахівців буржуазної системи;

2) недооцінка ролі приватної, в тому числі приватної трудової, власності як у реалізації сутнісних сил людини, так і в побудові комунізму. Маркс і Енгельс вважали комунізм ладом, несумісним з існуванням приватної власності, отже, недооцінювали біологічну природу лю­дини, значно перебільшували соціальний аспект її сутності, хоча Маркс розглядав людину й як природну істоту, наділену природними силами, вважав її біологічним явищем;

3) гіпертрофований розгляд ролі державної власності в побудові нового ладу. Найповніше це виявилося в ідеї Леніна про соціалізм як єдину державну фабрику;

4) розгляд Марксом соціалізму як ладу, несумісного з товарно-грошовими відносинами. Цих поглядів спочатку дотримувався і Ленін, але змінив їх в останні роки життя.

5) прямолінійне обстоювання Марксом принципу еко­номічного детермінізму, примату економіки над системою надбудовних відносин (соціальних, політичних, націо­нальних, культурних тощо), тобто механічної залежності цих сфер суспільних відносин від економіки. Така залеж­ність справді існує протягом тривалого періоду і в кінцевому підсумку. Але в короткий проміжок часу за деяких обставин тимчасово можливий і примат політики, ідеології над економікою тощо. Слід враховувати, що над­будовні відносини ефективніше впливають на розвиток базису, ніж це показано у працях Маркса. Згодом Енгельс у своїх листах вказував на цей недолік марксизму;

6) недостатня увага Маркса й Енгельса до закону по­питу і пропозиції, впливу суб'єктивних оцінок спожива­чів на процес ціноутворення, поведінки споживачів тощо. Це стало однією з причин виникнення маржиналізму. Маркс необґрунтовано вважав джерелом вартості лише працю найманих робітників, ігноруючи при цьому працю підприємців.

Щодо оцінок марксистської політекономії в останні роки науковцями колишнього СРСР, то тут помітні спроби цілком заперечити марксизм, протиставити його реаліям дійсності. Найбільшою мірою це стосується марк­систської теорії експлуатації, власності, формаційного підходу, передбачень неминучості соціалізму тощо.

У колишньому СРСР догматично тлумачилися окремі положення Маркса, ігнорувалося багато конструктивних висновків його теорії (про необхідність дотримуватися у побудові нового суспільства вимог об'єктивних економіч­них законів, недоцільність експропріації індивідуальної трудової власності тощо).

Загалом багато ідей, положень теорії та методології Маркса мають евристичну цінність, витримали перевір­ку часом і використовуються провідними економістами багатьох країн світу. Так, лауреат Нобелівської премії американський економіст В. Леонтьев зазначав, що праці Маркса є невичерпним джерелом пояснення сучасного економічного розвитку і дають реалістичнішу й якіснішу інформацію із самого першоджерела, ніж ту, яку можна «знайти в десяти послідовних випусках "Цензів США", в дюжині підручників сучасної економіки». Інший лауреат Нобелівської премії шведський економіст Г. Мюрдаль визнавав, що «часто сучасні західні економісти запозичують теорії у Маркса, не визнаючи його авторства». Завдяки життєвості багатьох висновків і положень марксистської політичної економії вона і нині є одним з важливих напрямів економічної теорії (схема 2).


Читайте також:

  1. Англійці Вільям Стенлі Джевонс (1835–1882) та Альфред Маршалл (1842–1924), замість терміна ”політична економія”, вводять нейтральний термін “economics“.
  2. Геополітична структура сучасного світу.
  3. Держава- політична організація даного суспільства (країни) з певним режимом влади і органами управління.
  4. За структурою політична культура складається із політичних знань, політичної ідеології та психології, політичного досвіду, норм, традицій, зразків, установок і стереотипів.
  5. Зовнішньополітична діяльність
  6. Зовнішньополітична діяльність УРСР
  7. Зовнішньополітична доктрина СРСР. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
  8. Зовнішньополітична програма фашистського режиму в Німеччині. Криза Версальсько-Вашингтонської системи
  9. Зовнішньополітична програма фашистського режиму в Німеччині. Криза Версальсько-Вашингтонської системи.
  10. Класична політична економія.
  11. Лекція №5(продовження) Політична думка в Україні
  12. Лекція. Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука.




Переглядів: 1842

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класична політична економія. | Історична школа та маржиналізм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.