• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суперечності акціонерних компаній.

В Україні та інших державах колишнього СРСР відбуваються процеси роздержавлення і приватизації економіки. Основним за­собом їх здійснення є перетворення державних підпри­ємств на акціонерні компанії. Так, у 1998 р. майже 40 тис. середніх та крупних підприємств стали акціонер­ними компаніями.

У побудові регульованої ринкової економіки в Украї­ні акціонерна власність може відіграти важливу роль. Позитивними рисами розвитку акціонерної власності є:

1) значне розширення джерела нагромадження за ра­хунок вкладів у різних фінансово-кредитних інститутах. Здавалося б, ці кошти держава могла б так само успішно використати на потреби населення, як і акціонерну фор­му нагромадження. Проте в ощадних банках використан­ня вкладів повністю ізольоване від вкладників — робіт­ників, службовців, працівників села, а в акціонерних то­вариствах така ізоляція значною мірою усувається;

2) сприяння демократизації управління підприємст­вами, створенню їх матеріально-технічної бази. У різних галузях промисловості, сільського господарства акціо­нерне підприємництво сприятиме посиленню заінтересо­ваності трудящих у використанні придбаних факторів виробництва, поліпшенню використання робочого часу, функціонуванню живої праці, зростанню творчої ініціа­тиви робітників і службовців, їх залученню до управлін­ня виробництвом, демократизації відносин власності на підприємстві. Це допоможе подолати відчуженість пра­цівників від засобів виробництва та виробленого продук­ту, від економічної, а отже, й від політичної влади;

3) значне зменшення диспропорції в економіці: між попитом і пропозицією, між першими і другими підроз­ділами (групою «А» і групою «Б» тощо). Ця мета буде до­сягнута за допомогою акумулювання значної частини трудових заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, що випускатимуть гостродефі­цитні товари (легкові автомобілі, малогабаритні тракто­ри, вантажівки, відеотехніку тощо), надання цих товарів акціонерам, які вкладають свої гроші за цільовим приз­наченням. Частину устаткування для нових заводів мо­жуть виробляти підприємства-акціонери;

4) ефективне регулювання кількості грошей. Продаю­чи акції, держава зменшує кількість грошей, а скупову­ючи, збільшує її. Поширення акціонерної форми власнос­ті також сприятиме розвитку товарно-грошових відно­син, впровадженню госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування, самоуправління;

5) поліпшення якості функціонування та розвитку техніко-економічних відносин, тобто відносин спеціаліза­ції, кооперування, концентрації виробництва тощо. Цієї мети буде досягнуто як через продаж акцій підприємст­вам-суміжникам, так і через посилення контролю трудя­щих за якістю комплектуючих деталей;

6) сприяння раціоналізації процесу управління під­приємством вищими організаціями. Зокрема, право мі­ністерств і відомств бути пайовиками акціонерних підп­риємств послабить відомчу монополію, зробить їх більш заінтересованими в активному розвитку підприємств і об'єднань, сприятиме скороченню управлінського апара­ту, демократизації процесу управління. Внаслідок цього посилиться боротьба з бюрократизацією, послабляться адміністративні методи управління економікою;

7) прискорення міжгалузевого переміщення виробни­чих фондів економічного стимулювання у ті галузі, в яких виробляють гостродефіцитні товари народного спо­живання. Це, у свою чергу, стимулюватиме використан­ня досягнень НТР з базових наукомістких галузей про­мисловості в АПК, легкій промисловості сфері послуг.

Негативними рисами розвитку акціонерної власнос­ті є:

1) можливість за допомогою акцій централізувати трудові заощадження і таким чином посилювати еконо­мічний контроль за значною кількістю населення. Так, у США 1% найзаможніших сімей володіє понад 50% акцій корпорацій, у ФРН 0,9% сімей належать 90% усіх акцій. Внаслідок широко розповсюдження акцій в акціонерному капіталі крупних компаній певна частка належить централізованим заощадженням населення, вилученим через механізм широкого розповсюдження акцій;

2) мільйони дрібних акціонерів стають банкрутами, тобто втрачають свої заощадження під час економічних криз. Так, у США під час кризи 1974—1975 pp. кількість таких акціонерів скоротилася майже на 7 млн осіб. Такий ризик існує у разі самостійної купівлі акцій. Він зменшується при здійсненні вкладів у пенсійні, страхові, взаємні фонди, оскільки їх надійність гарантується чинним законодавством, самими інститутами;

3) купивши контрольний пакет акцій, гігантські кор­порації встановлюють контроль за дрібнішими компанія­ми, а через «систему участі», тобто багатоступінчасту систему залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, який у декілька разів перевищує їх власні активи;

4) акціонерні компанії вдаються до різних фінансових махінацій на фондових біржах, здобуваючи додаткову можливість надмірного збагачення. Так, Дж.Гетті за ко­роткий час збільшив одержане від батька майно з 15 млн до понад 2 млрд дол. і став мільярдером, скуповуючи акції за «викидними» цінами в роки депресії;

5) за допомогою акцій активно ведеться підкуп ви­щих чиновників державного апарату, законодавців;

6) акціонерна форма підприємництва використовуєть­ся як засіб економічного примусу для викуповування не­рентабельних філіалів крупної монополії. Так, у 1982 р. корпорація «Дженерал моторз» змусила 1,4 тис. найма­них працівників одного зі своїх заводів повністю викупи­ти його. У тому ж році інша американська компанія «Нейшнл стіл» змусила 11 тис. осіб викупити один із своїх нерентабельних сталеплавильних заводів. Ці нерен­табельні, обтяжені боргами підприємства продають пере­важно за ціну, яка перевищує їхню вартість. Так, щоб за­безпечити належний технічний рівень нерентабельного сталеплавильного заводу «Нейшнл стіл», потрібно було 650 млн дол., а щоб завод вижив, — необхідно було зни­зити рівень заробітної плати, пенсій, тривалість оплачу­ваних відпусток, подовжити робочий день тощо.

У поєднанні позитивних та негативних сторін акціонерних компаній системно розкривається їх глибинна внутрішня сутність. Від співвідношення цих сторін знач­ною мірою залежить ефективність роботи акціонерних підприємств (як і інших видів підприємств), а отже вели­чина витрат та отримуваний прибуток.

Читайте також:

1. Види акціонерних товариств
2. Види акціонерних товариств.
3. Генезис форм господарювання. Натуральне виробництво: сутність і риси. Товарне виробництво: сутність, умови виникнення, розвиток та форми. Суперечності товарного виробництва.
4. Гуманістичні тенденції науково-технічного прогресу, проблеми та суперечності їх розвитку на сучасному етапі
5. Закон суперечності
6. Закон суперечності
7. Кількість акціонерних товариств в Україні з дер­жавною часткою
8. Особливості акцій українських акціонерних товариств
9. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств
10. Права акціонерів. Чинне законодавство та статути акціонерних товариств про права акціонерів.
11. Правовий статус акціонерного товариства. Типи акціонерних товариств
12. Принцип суперечності

Переглядів: 846