Кількість акціонерних товариств в Україні з державною часткою

Особливості правового регулювання системи корпоративного управління в Україні.

ТЕМА 2. УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ

Питання для обміркування та самоконтролю

Приклади систем державного управління

корпоративна організація	індивідуалістичної організацій
Ê	Ê
Японія, Німеччина, Британія	Америка

1. Наведіть визначення корпорації.

2. Чим відрізняються «корпоративна власність» від «корпоративного права»?

3. Наведіть визначення корпоративного управління?

4. Які цілі корпоративного управління?

5. Які чинники діалектики розвитку корпоративних відносин?

6. Що впливає на чинники діалектики розвитку корпоративних відносин?

7. Чим відрізняється корпоративна від індивідуалістичної організації?

План

2.1.Особливості правового регулювання системи корпоративного управління в Україні.

2.2.Нормативно-правова база функціонування державного корпоративного сектору.

2.3.Суб’єкти управління та уповноважені особи в структурі управління державними корпоративними правами.

& 1; 3; 4; 6; 7; 8.

4 Міні-лексикон: корпорація, корпоративне управління, корпоративна власність, корпоративні права, діалектика, корпоративна організація, індивідуалістична організація

Корпоративний контроль –це специфічна управлінська функція в корпорації, яка передбачає здійснення найоптимальнішим з погляду витрат ресурсів та досягнення очікуваних результатів шляхом відстеження відхилень та корекції управлінських рішень, що впливають на баланс інтересів учасників корпоративних взаємин, забезпечення ефективного зворотного зв`язку, тобто функції «діяльність корпорації-власник». Система корпоративного контролю має три основні складові: Ä Управлінська; Ä Економічна; Ä Правова.

До початку 2004 р. загальні правила та умови діяльності акціонерних товариств регламентувалися Цивільним кодексом Української РСР (ст.ст. 23-40) та основоположними актами з питань підприємницької діяльності, зокрема, законами України «Про підприємництво» і «Про підприємства в Україні», які з 1 січня 2004 р. втратили чинність. Спеціальні же норми містилися в Законі України «Про господарські товариства», який урегульовував правила створення, діяльності, права і обов’язки учасників та засновників акціонерних товариств.

Проте 17 вересня 2008 року прийнято Закон України “Про акціонерні товариства” (проект закону Верховна Рада у першому читанні прийняла 15.05.2007 - реєстраційний №3177) , який: ü Усуває існуючі прогалини законодавства у сфері корпоративного управління; ü Концептуально вирішує проблеми забезпечення інтересів акціонерних товариств, акціонерів, кредиторів, працівників та держави в цілому; ü Передбачає введення посади корпоративного секретаря акціонерних товариств; ü Має вирішити такі конфліктні питання, як забезпечення доступу акціонерів до інформації про діяльність акціонерних товариств, дотримання прав власників дрібних пакетів акцій акціонерних товариств при реорганізації товариства, дивідендна та інвестиційна політика акціонерних товариств.

Основні напрями вдосконалення правових засад корпоративного управління визначаються Указом Президента «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21.03.2002 р. №280/2002 та Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо реалізації пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” від 18.01.2003 р. № 25-р.

У одній з перших редакцій ст.41 Закону, що діяла до 23.12.1997 року було досить чітко сформульовано, що повноваження щодо «обрання та відкликання» членів виконавчого органу, ревізійної комісії та наглядової ради АТ належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Зазначена редакція норми не передбачала права загальних зборів передавати вказані повноваження іншим органам, однак, і прямо не забороняла цього. Однак, із введенням в дію 01.01.2004 року Цивільного кодексу України (ЦКУ), п.2 ч.2 ст.159 Кодексу до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить «обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства». Таким чином, було істотно змінено усталений порядок формування персонального складу виконавчого органу АТ, адже відтепер загальні збори акціонерів мають право приймати рішення лише про створення самого виконавчого органу. Члени ж цього органу мають обиратися (або призначатися) у спосіб, передбачений статутом, адже у кодексі про це нічого не сказано.

З моменту набуття чинності ЦКУ положення Закону набули «другорядного», порівняно із кодексом значення, тобто, мають застосовуватися виключно у частині, що не суперечить останньому.

Конфлікти інтересів можуть виникати:

§ застосування положення ч.2 ст.161 ЦКУ, згідно якої виконавчий орган АТ може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

§ один з варіантів тлумачення цієї норми полягає у тому, що створення одноособового органу і створення колегіальних виконавчих органів виключають одне одного.

§ визначивши правління як колегіальний виконавчий орган, АТ вже не може надавати статус виконавчого органу директорові.

§ Підставою для такого висновку є синтаксичне тлумачення частки «чи» у тексті наведеної норм.

Аналіз нормотворчої дії окремих законодавчих актів у сфері регулювання корпоративних відносин свідчить, що не рідко в Україні ініціативи щодо вдосконалення корпоративного законодавства призводять до протилежного ефекту – виникають нові, більш глибокі проблеми, які не запобігають, а навпаки – розгортання корпоративних конфліктів. Так, починаючи з 1991 року порядок створення та формування складу виконавчого органу акціонерних товариств зазнавав змін.

Подальше вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності корпорацій, має здійснюватися за наступними пріоритетними напрямами: Ä Удосконалення засад державного регулювання ринку цінних паперів з метою посилення ролі зовнішнього механізму фондового ринку у регулюванні діяльності корпорацій; Ä Захисту прав дрібних інвесторів, у т.ч. через підвищення відповідальності посадових осіб акціонерних товариств за використання інсайдерської інформації та введення кримінальної відповідальності за дії, що наносять шкоду акціонерному товариству; Ä Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, шляхом підвищення ролі організаційно-оформленого фондового ринку, заборони купівлі-продажу цінних паперів поза організованим фондовим ринком; Ä Розвиток депозитарної системи України; Ä Розвиток корпоративного управління й наближення законодавчо закріплених стандартів корпоративного управління до міжнародних норм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порівняльна характеристика корпоративної й індивідуалістичної організацій	\|	Нормативно-правова база функціонування державного корпоративного сектору.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.049 сек.

Кількість акціонерних товариств в Україні з дер­жавною часткою

Кількість акціонерних товариств в Україні з державною часткою