Порівняльна характеристика корпоративної й індивідуалістичної організацій

Основні характеристики корпоративної й індивідуалістичної організації

Діалектика розвитку корпоративних відносин

Стан розвитку корпоративних відносин є прямим наслідком співвідношення цілої низки чинників:

Ä інтересів засновників та учасників;

Ä інтересів менеджерів;

Ä інтересів трудових колективів;

Ä публічних інтересів, що знаходять своє відображенні через зміст власне корпоративного законодавства і правових режимів, встановлених державою.

Цей перелік може бути розширено за рахунок впливу:

стану приватизаційних процесів та їх наслідків

особливостей обраної державою моделі інфраструктури функціонування корпоративних відносин

іноземного інвестування в умовах глобальної економіки

існуючого стану концентрації капіталу та консолідації пакетів акцій АТ у стратегічних галузях економіки

Рис. 1.3. Вплив факторів на чинники корпоративних відносин

☝	Усі ці та багато інших чинників утворюють діалектику розвитку корпоративних відносин, а з ними і корпоративного законодавства, а разом — досвіду корпоративного управління.

Виділяють дві концепції державного управління – корпоративнута індивідуалістичну.

Корпоративна організація

Індивідуалістична організація

Ø уряд використовує прямі адміністративні методи державного управління; Ø організація системи державного управління жорстко централізована або децентралізована; Ø тип організації визначається урядом згідно обраному ним напрямку розвитку суспільства; Ø Основна мета діяльності уряду – задоволення потреб населення на довго- та короткострокову перспективу; Ø особливе значення надається соціальним аспектам ринкової економіки – соціальному страхуванню, трансфертам, скороченню безробіття; Ø влада веде боротьбу із соціальними проблемами; Ø при перерозподілі державних коштів органи державного управління повинні забезпечувати соціальні права усіх громадян на випадок хвороби, безробіття, виходу на пенсію; Ø соціальна орієнтованість політики уряду зумовлює почуття “общини” у громадян; Ø держава активно бере участь у створенні нових галузей, зміні структури економіки, формуванні фінансово-економічних відносин; Ø центральному банку при цьому надано повну автономію, він не підпорядкований жодному міністерству.

Ø уряд втручається у економічний розвиток держави у тому випадку, коли це потрібно для забезпечення національної безпеки; Ø органи державного управління використовують переважно непрямі, економічні методи державного управління; Ø головна мета діяльності уряду постає у захисті суб’єктів різних форм власності, контролі за дотриманням активного та вільного характеру конкуренції; Ø об’єкти (підприємства, установи, організації) зорієнтовані на отримання прибутку; Ø вирішальна роль у формуванні фінансово-кредитної політики належить не Центральному банку, а біржі; Ø наслідок такої орієнтації – різке розшарування доходів і рівня життя різних прошарків населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність корпоративного управління	\|	Кількість акціонерних товариств в Україні з державною часткою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.055 сек.