Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Економічні (непрямі) методи регулювання.

Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є податки,які існують у суспільстві п'ять століть. У різних країнах застосовують різні підходи до класифікації податків, але громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби.

Є два суб'єкти оподаткування — фізичні та юридичні особи. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є доход, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі податків 45-48 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об'єктами оподат­кування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюдже­ту 48-52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутко­вий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на не­рухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить 1/3-1/2, національного доходу.

Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності. Переважна частина витрат (близько 50 відсотків) бюджету припадає на соціально-економічні напрями:

а) витрати на виплату пенсій, допомог, охорону здоров'я, освіту, підготовку кадрів; б) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, зв'язку, транспорту;

в) охорона навколишнього середовища. Воєнні витрати, витрати на наукові та космічні дослідження становлять значну частку витрат бюджету.

Особливе значення у країнах з розвиненою ринковою економі­кою надається стимулюванню науково-технічного прогресу, розвитку на його основі наукомістких виробництв. З цією метою кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів, що містять систему національно-держав­них пріоритетів. У США, наприклад, робиться акцент на збереженні науково-технічного і воєнного лідерства, в Японії — на формуванні науково-технічної конкурентоспроможної промислової продукції. Модель, або концепція стимулювання науково-технічного прогресу в різних країнах розробляється залежно від системи управління науково-технічною сферою та її регулювання. У країнах Західної Європи, США і Японії подібна система має децентралізований характер, фінансування науково-технічної сфери здійснюють різні державні відомства, виходячи з принципів координуючої діяльності президентської або урядової адміністрації. Винятком є Франція, де існує централізована система.

Важливим об'єктом державного регулювання є аграрний сектор, який стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Держава сприяє подоланню наслідків стихійних лих, розв'язанню перспективних завдань: розвитку інфраструктури, реформуванню виробництва, усуненню соціальних суперечностей на селі — безро­біття, занепаду соціально-побутової та культурної інфраструктури. Для розв'язання цих проблем держава виділяє цільові дотації.

Для підтримання рівня цін у сільському господарстві США, на­приклад, виділяються дотації. У витратах федерального бюджету 5 відсотків витрат передбачається сільському господарству для прямих витрат фермерам, що вирощують зернові культури — рис, пшеницю, просо, кукурудзу, ячмінь, овес, а також бавовник. Частка дотації до ціни коливається від 15 відсотків для виробництва проса до 35 — для рису. На продукцію тваринництва дотацій немає. За рахунок цих же 5 відсотків федерального бюджету фінансуються наукові дослідження в галузі сільського господарства.

Підтримка фермерам надається на рівні штатів, які при пільго­вих відсотках (половина ринкових) надають кошти на поліпшення соціальної сфери — облаштування доріг, телефонного зв'язку, при­бирання сміття тощо.

Більша частина геологорозвідувальних робіт у США здійснюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Розвідані місця при­родних копалин реалізуються на аукціонних торгах, доходи від яких надходять до федерального бюджету.

Важливе місце в системі регулюючих важелів держава відводить грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон'юнктуру ринку. Зменшуючи кількість грошей у кана­лах обігу, держава стримує ділову активність і навпаки — збільшення грошей сприяє посиленню інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Цього можна досягти також за рахунок кредитної політи­ки. Зниження відсоткових ставок збільшує кредитні надходження у національну економіку. Недостатні інвестиції призводять до змен­шення обсягів виробництва, вивільнення робочої сили, падіння за­робітної плати.

Об'єктом особливої уваги держави в умовах розвиненої економі­ки є підприємства малого бізнесу — індивідуальні, сімейні, групові. Це зумовлено тим, що, по-перше, ці підприємства є основою конку­ренції, а, по-друге — при відносно невеликих інвестиціях вони забез­печують розв'язання таких проблем, як зайнятість населення, задово­лення потреб ринку, що швидко змінюються, прискорене впровадження технічних, організаційних, управлінських новинок. Державна підтрим­ка малого бізнесу здійснюється за рахунок довго- і короткострокових кредитів на пільгових умовах, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, надання різних податкових пільг, комерційної інформації.

У Франції, наприклад, пільги у системі оподаткування уряд на­дає не тільки для створення нових підприємств, а й для переміщення існуючих у відсталі райони для стимулювання кооперації невеликих і середніх фірм. В Італії пільгове кредитування може досягати 40 відсотків потенційних витрат невеликих підприємств. Кредити видаються на 15 років для реалізації нових ініціатив і на 10 — для модернізації або розширення діючих фірм. При цьому відсоткова став­ка з урахуванням розміру кредиту становить 36-60 відсотків ринко­вої. У Нідерландах держава гарантує відшкодування половини збитків за умови не менш як п'яти капіталовкладень (40 млн гульденів у один проект) за попередні три роки у компанії з кількістю зайнятих до

500 чол. Стимулюють розвиток малого підприємництва також Япо­нія, Південна Корея, Німеччина, інші розвинені країни.

Економічна роль держави надзвичайно важлива у структурній перебудові народного господарства, визначенні пріоритетних ланок суспільного виробництва, раціонального співвідношення між галу­зями. Здійснюється це через бюджетне фінансування певних галу­зей, виробництв, визначених ключовими напрямами структурної політики; стимулювання переливу капіталу в певні сфери діяльності; підготовки і перепідготовки кадрів для пріоритетних галузей.

Як бачимо, адміністративних і економічних регуляторів еконо­міки у держави багато. Проте жоден з них не є ідеальним, оскільки, даючи позитивний ефект у одному випадку, призводить до негатив­них наслідків у іншому. До того ж у різних країнах застосовуються як адміністративні, так і економічні методи регулювання. Проте в одних з них більшого розвитку набуває кредит, у других — пода­ток, у третіх вирішальна роль належить індикативному плануванню (рис. 3). Між адміністративними і економічними методами немає чітко визначеної межі, вони взаємно продовжують один одного і да­ють найбільший ефект при оптимальному поєднанні.


Читайте також:

  1. V. Економічні цикли.
  2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  3. Автоматичне регулювання.
  4. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  6. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  7. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  8. Адміністративні методи управління
  9. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  10. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
  11. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  12. Аерометоди




Переглядів: 693

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адміністративні (прямі) методи регулювання. | Сутність суверенітету і його види.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.