Гуманістична спрямованість цивілізаційного процесу.

Як уже зазначалося, головним суб'єктом цивілізації є людина. Людина підпорядковує її розвиток передусім задоволенню власних потреб та інтересів. Останні є могутньою рушійною силою цивілізаційного прогресу. Вони утворюють ту «пружину», яка приводить у дію механізм розвитку, що формується у його структурі. Отже, суперечливість між потребами та інтересами людини, з одного боку, та можливостями і умовами розвитку виробництва, спрямованого на задоволення їх — з іншого, має розглядатися як найзагальнішаприродна основа цивілізаційного процесу.

Водночас визначення цього протиріччя як основоположного у розвитку цивілізаційного процесу вказує на загальну спрямованість суспільного виробництва взагалі, його цільову функцію. Виробничий процес має бути підпорядкований задоволенню постійно зростаючих потреб людини, розвитку її суттєвих сил, здібностей, багатства людської особистості.

Таке визначення цільової спрямованості цивілізаційного прогресу пояснюється причинами й іншого порядку. Воно пов'язане з загальною специфікою праці як матеріальної основи людської особистості, її основоположної соціальної й водночас фізіологічної потреби.

Праця — не тільки основа виробничого процесу і створення засобів існування, а й головна форма самоствердження суспільної природи людини.Вона відображує її найбільш глибоку сутність, родову якість.

Відповідно до цього теорія суспільного розвитку розглядає працю як діяльність, що конституює суттєві сили людини. Широко відому тезу про те, що праця створила людину, не слід розглядати, як це досить часто трапляється, лише з точки зору історичного процесу відокремлення людини від природного середовища, адже «створення» людини працею — не одноразова подія, що у сиву давнину відбулася з нашими предками. Цей процес, що визначає зміст всієї історії людства, розвивається постійно. Праця створила і водночас створює людину, конституює її особливості, розвиває багатство її суспільної природи впродовж усього розвитку людства.

Отже, мова йде про розуміння того, що з позицій цивілізаційного підходу людина розглядається не тільки як головний суб'єкт виробництва, а і як його безпосередня самоціль. Саме завдяки цьому цивілізаційний підхід до розвитку суспільства відображає людиноутверджуючу гуманістичну лінію історичного процесу.

У зв'язку з цим зауважимо, що науково обґрунтоване теорією суспільного розвитку матеріалістичне розуміння історії ґрунтується на розумінні загальноцивілізаційного прогресу як процесу безпосереднього розвитку людської особистості, реалізації її суттєвих сил і можливостей.

Розвиток особи визначається свободою реалізації її внутрішніх потенцій. При цьому поняття свободи розглядається як необхідна умова самоствердження особи, реалізації її творчого потенціалу, інтелектуальних та фізичних можливостей.

Людина як біологічна істота розпочинається тоді, коли її пристосування до природи втрачає примусовий характер, коли вона отримує свободу дій. У цьому відношенні сутність особи і свобода способу її життєдіяльності неподільні. Проте ступінь свободи, яку суспільство здатне забезпечити особі, детермінується складним комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, які в сукупності визначають цивілізаційний процес. На цій основі формується зворотна залежність: головним критерієм розвитку цивілізації є свобода, яку суспільство здатне забезпечити особі в процесі її саморозвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Які матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації.	\|	Основні етапи розвитку цивілізацій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.