Фінансові ризики, пов’язані з контрагентами й економічною ситуацією в країні партнера

Види ризику	Причини втрат
З погляду продавця	З погляду покупця
Дебіторський ризик (ризик делькредере)	Неплатоспроможність, небажання боржника платити, затримка платежів з боку покупця	Неспроможність або небажання продавця повернути завдаток
Виробничий ризик	Анулювання або одностороння модифікація замовлення покупця; неприйняття товару, виготовленого на замовлення	Неспроможність продавця виконати угоду з технічних або фінансових причин; небажання продавця виконувати умови договору
Політичний ризик	Політичні події чи заходи, що заважають виконанню умов договору покупцем або продавцем ( війна, революція, ембарго, заборона чи конфіскація імпорту тощо)
Ризик затримки переказу належних сум	Відмова або неспроможність держави чи фінансових організацій провести платежі в узгодженій валюті (наприклад, мораторій)	Перешкоджання платежу за гарантіями чи поверненням завдатку
Валютний ризик	Девальвація валюти угоди відносно валюти протилежної сторони (експортера чи імпортера)

Відомо, що при наявності декількох варіантів рішення вибирається таке, при якому імовірність ризику найменша. Звісно дане рішення повинне ґрунтуватися на більш якісній інформації. Під оцінкою ризику розуміють якісну та кількісну оцінку. При якісній оцінці виявляються ризики, властиві реалізації передбачуваного проекту, найбільш ризиконебезпечні зони і т.д. Кількісна оцінка кожного виділеного виду ризику отримується на основі даних фінансово-господарської діяльності підприємства, статистичних даних, особистого досвіду керівника підприємства.

2. У фінансовому аналізі і страховій справі ризик часто вимірюється за допомогою таких стандартних статистичних характеристик як дисперсія і середнє квадратичне (стандартне) відхилення. Обидві характеристики вимірюють коливання, у даному випадку – коливання доходу. Чим вони більші, тим вище розсіювання показників доходу навколо середньої та, отже, ступінь ризику.

Нагадаємо, що між дисперсією (D) і середнім квадратичним відхиленням (σ) існує наступне співвідношення:

(9.1)

У свою чергу дисперсія відносно вибіркової середньої знаходиться як:

(9.2)

, де п – кількість спостережень;

– середня випадкової змінної х.

Найчастіше показником ефективності фінансового рішення служить прибуток. Розглянемо як ілюстрацію вибір деякою особою одного з двох варіантів інвестицій в умовах ризику. Нехай мають місце два проекти А і В, у які зазначена особа може вкласти кошти. Проект А у певний момент у майбутньому забезпечує випадкову величину прибутку. Припустимо, що її середнє очікуване значення, математичне сподівання, дорівнює т_А із дисперсією S_A². Для проекту В ці числові характеристики прибутку як випадкової величини передбачаються рівними відповідно т_В і S_B². Середні квадратичні відхилення рівні відповідно S_A і S_B. Можливі наступні випадки:

a) т_А = т_В, S_A < S_B, варто вибрати проект А;

b) т_А > т_В, S_A < S_B, варто вибрати проект А;

c) т_А > т_В, S_A = S_B , варто вибрати проект А;

d) т_А > т_В, S_A > S_B;

e) т_А<т_В, S_A <S_B.

Існують і інші міри ризику. Однією з найбільш популярних мір ризику є VAR (Value-at-Risk). Визначити її можна в такий спосіб. Позначимо через X витрати через N днів. Витрати ці є величиною випадковою і залежать від зміни фінансових показників за період N днів. Величина q = VAR_µ(X)є квантиль рівня µ розподілу випадкової величини X, тобто імовірність того, що Xне перевершує q, дорівнює 0.01µ (µтут міряється у відсотках). Обчисливши VAR, ми можемо формулювати твердження типу : “Ми на µ% впевнені, що не втратимо більш, ніж q за найближчіN днів”.

Незважаючи на свою популярність, у VAR є декілько істотних недоліків:

ü по-перше, VAR не враховує можливих великих утрат, що можуть відбутися з маленькими імовірностями (меншими, ніж 1-0.01µ);

ü по-друге, VAR не може розрізнити різні типи хвостів розподілу втрат і тому недооцінює ризик у випадку, коли розподіл витрат має “важкі хвости” (тобто його щільність повільно спадає);

ü по-третє, VAR не є когерентною мірою, зокрема, він не має властивості субадитивності. Можна навести приклади, коли VAR портфеля більше, ніж сума VAR двох підпортфелів, з яких він складається. Це суперечить здоровому глуздові. Дійсно, якщо розглядати міру ризику як розмір капіталу, що резервується для покриття ринкового ризику, то для покриття ризику всього портфеля немає необхідності резервувати більше, ніж суму резервів складових підпортфелів.

VAR заохочує торговельні стратегії, що дають стабільний прибуток при більшості сценаріїв, але іноді можуть приводити до катастрофічних утрат.

Багатьох недоліків, властивих VAR, позбавлений Shortfall. Позначимо, як і при визначенні VAR, через X витрати через N днів, q = VAR_µ_(X), тоді Shortfall_µ_(X) є умовне математичне сподівання X за умови, що X більше q. Shortfall_µ_(X) = E(X|X>q).

Shortfall є більш консервативною мірою ризику, ніж VAR. Для того самого рівняµвін вимагає резервувати більший капітал. Таким чином, Shortfall дозволяє враховувати великі втрати, що можуть відбутися з невеликою імовірністю.

Узагальнення результатів по проблемі кількісної оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств дозволяє виділити наступні зони ризику (рис. 9.2)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В розрізі окремих груп	\|	Інформаційний пакет

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.