Класичний психоаналіз 3. Фрейда

У класичному психоаналізі структура особи включає три основні компоненти:

1. «Еgо», або «Я», — центральна інстанція саморегуляції особи. «Еgо» контролює поведінку, врівноважуючи імпульси людини з вимогами соціального оточення, здійснює раціональний аналіз навколишньої ситуації, виробляє план поведінки, орієнтуючись на навколишнє середовище.

«Sирег Еgо», або «Над-Я», — моральна інстанція особового «Я», виробляюча оцінку дій або намірів з погляду їх допустимості, з обліком загальних норм, правил, цінностей, ідеалів. Є засвоєною, інтеріорізованою (як правило, через батьків або найближчих дорослих) шкалою цінностей.

2. «Id», «Воно» — біологічний компонент, первинне джерело психічної активності, вмістище інстінктів, кероване принципом задоволення. Зберігається незмінним впродовж всього життя людини. Це неусвідомлена частина особового «Я», виступаюча імпульсивним енергетичним джерелом ваблень і дій.

З конфлікту між «Id», «Еgо» і «5ирег Еgо» виникає страх. Фрейд розрізняв три види страху:

1. Невротичний.

2. Реалістичний.

3. Моральний.

З відчуттям боязні пов'язані відчуття провини і механізми психологічного захисту «Я». Фрейду належить найважливіша ідея захисних механізмів психіки і їх характеристика. (С35)

Захисту виявляються у тому, що клієнт чинить опір впливу психолога. Це виражається і тому, що його «Еgо» захищає себе (з метою уникнути страхів) від тих переживань, які для нього неприйнятні.

Форми такого опору можуть бути самими різними: гумор, мовчання, засипання і т.д. Але найістотнішим в коректувальній практиці є така форма опору, як перенесення (трансфер), тобто перенесення на психолога відчуттів, викликаних свого часу іншими значущими для клієнта особами.

Даний феномен має і зворотну сторону, тобто можливе перенесення відчуттів з боку психолога на клієнта, у такому разі він називається «контрперенос».

Основними психологічними механізмами «Еgо»-захисту є наступні: раціоналізація, заперечення, регресія, витіснення, проекція, інпроекція, ідентифікація, інтелектуалізація, утворення реакції, заміщення, сублімація, компенсація, ритуал, ізоляція, часткова компромісна реакція.

Цілі корекції.В основі психоаналітичної корекції лежить уявлення про те, що аномальна поведінка людини є наслідком неадекватної інтерпретації ним своїх відчуттів, потреб і спонук. Виходячи з такого розуміння людської поведінки, основною метою корекції виступає допомога клієнту в розумінні і усвідомленні ним причин його поганого пристосування до реальності і надання йому допомоги та можливості адаптації до неї.

Таким чином, корекційна робота психоаналітика будується у двох основних напрямах:

1. Робота з клієнтом над усвідомленням неусвідомлюваного (мотивів фіксації захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття клієнтом адекватної і реалістичної інтерпретації.

2. Робота з клієнтом по посиленню його «Еgо» для побудови реалістичнішої поведінки.

Позиція психолога.В класичному психоаналізі роль і позиція психолога достатньо жорстко фіксовані. Основні вимоги до особи психолога: невтручання, відчуженість, нейтралітет, особова закритість, уміння і здатність витримати «перенесення» і працювати з «контрпереносом», тонка спостережливість і здібність до адекватних інтерпретацій.

Однією з найважливіших вимог до психоаналітика виступає вимога усвідомлення власних проблем, (С36) реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Обов'язковою умовою професійної підготовки психоаналітика є проходження тривалого і докладного курсу психоаналізу.

Вимоги і очікування від клієнта.До клієнта також висувається ряд вимог.

По-перше, від нього очікується ухвалення самої концепції психоаналізу.

По-друге, від клієнта очікується повна відвертість і готовність до тривалого (від декількох місяців до багатьох років) періоду спільної роботи.

По-третє, в умову контракту вноситься пункт, згідно якому клієнт бере на себе зобов'язання утримуватися від різких змін в особистому житті впродовж курсу психоаналізу (а в деяких випадках такий курс може тривати до 20 років, по декілька п'ятидесятихвилинних сеансів в тиждень).

Психоаналіз — це система заходів, яка може тривати довгі роки, перш ніж стан клієнта покращає, і він буде здатний реалістично управляти власним життям. Відзначають, що найбільших успіхів з його допомогою можна добитися в осіб у віці від 15 до 50 років, які володіють високим інтелектом і їх проблеми мають швидше невротичну, ніж психотичну природу.

Важливим є прагнення клієнта тісно співпрацювати з психологом, бажання і стан зрозуміти процес психоаналізу. Наголошується також, що чим молодше клієнт і чим сильніша у нього тривога, тим вище вірогідність значного поліпшення його стану. Протипоказаннями для психоаналітичної роботи є наявність психічних захворювань, особливо шизофренії, суїцидальних думок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОРЕКЦІЙНІ ДІЇ В КЛАСИЧНОМУ ПСИХОАНАЛІЗІ	\|	Основні стадії психоаналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.