• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Запитання до теми 2.

Виробничий;

Засоби сфери виробництва;

2) засоби сфери обігу;

3) засоби невиробничої сфери;

4) вилучені засоби;

5) нематеріальні засоби.

Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що во­ни приймають безпосередню участь у виробництві продукції, ви­конанні робіт або наданні послуг.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначення і виконуваних ними функцій в процесі виробництва поділяють на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці— це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони приймають участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не відразу, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підприємстві продукції. Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношу­ваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праціпредставлені сировиною, напівфабриката­ми, матеріалами, паливом, будівельними-матеріалами, незаверше­ним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і по­вне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується пере­несенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції.

Окрему увагу треба приділити незавершеному вироб­ництву, яке входить до складу предметів праці. Незавершене ви­робництво являє собою певну суму витрат на виробництво про­дукції, зокрема засобів праці (амортизація), предметів праці (си­ровини і т.п.), праці (заробітної плати), виготовлення якої на кінець звітного періоду є ще не завершене.

Наявність і обсяги незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу та організації виробництва. Треба відмітити, що на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревооб­робні, сільськогосподарські) питома вага незавершеного вироб­ництва в загальній сумі витрат по підприємству є досить значною.

Треба зауважити, що поряд з іншим особливе місце у струк­турі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського призначення, які виступають і засобом, і предметом праці одночасно.

Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на: предмети обігу, грошові за­соби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу - це готова продукція або товари на складі, які призначені для реалізації.

Грошові засобивиступають як еквівалент при купівлі у по­стачальників виробничих запасів і т.п., так і при реалізації гото­вої продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знахо­дяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку.

Засоби в розрахунках— це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продук­цію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на їх адресу передоплати, заборгованість підзвітних осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували конкрет­ному підприємству, називають його дебіторами, а саму заборго­ваність — дебіторською.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання та інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.

Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймають участі у виробництві продукції, а використову­ються з метою забезпечення соціально-культурних потреб як працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при заводах і фабриках і т. ін.), охорони здоров'я (поліклініки, ме­дичні частини, санаторії і т. ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і т. ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гуртожитки тощо), які знахо­дяться на балансі суб'єкта господарювання.

Вилучені засоби - це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного ро­ду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання, тощо.

Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які нале­жать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відносяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва про­дукції і т. ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для об­числювальної техніки та ін.

До другої групи об'єктів бухгалтерського обліку відно­сяться джерела утворення господарських засобів.

Виходячи з того, що всі господарські засоби мають відповідні джерела формування (утворення), джерела утворення господарських засобів поділяються на:

1) власні джерела утворення господарських засобів;

2) залучені джерела утворення господарських засобів.

Довласних джерел утворення господарських засобівнале­жать: капітал, резерви, прибуток, бюджетне фінансування.

Капітал- це власне джерело утворення господарських засобів, втілюється в активах, які були внесені його засновника­ми як стартовий капітал в період створення підприємства і являє собою вартість майна суб'єкта господарювання. Майно підприємства складається із різного роду як матеріальних, нематеріаль­них, а також фінансових ресурсів.

До складу капіталу входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал.

Статутний капітал— це частина капіталу, яка утворю­ється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, не­матеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно під­приємства для забезпечення діяльності господарюючого суб'єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір ста­тутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єктів господарювання.

Пайовий капітал— це сукупність коштів фізичних і юри­дичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснен­ня його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів спожив­чого товариства, сільськогосподарського підприємства, житло­во-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатковий капіталузагальнює інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номіна­льну вартість, а також про суми дооцінки активів на вартість не­оборотних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу.

Резервиє джерелом коштів, які використовуються підпри­ємством для покриття у майбутньому можливих видатків: резервний капітал (створюється відповідно до чинного законодавства та уста­новчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку), забезпе­чення майбутніх витрат і платежів (резерв на оплату відпусток пра­цівників, додаткове пенсійне забезпечення, проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції та ін.), страхові резерви (створюють підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страхови­ми і у встановленому порядку формують страхові резерви).

В результаті ефективної роботи підприємство отримує прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалі­зації продукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуванням податку на прибуток. Прибуток є джерелом госпо­дарських засобів, який зокрема представлено готівкою у касі і на розрахунковому рахунку підприємства. Прибуток в свою чергу поділяється на: прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, та прибуток від позареалізаційної діяльності.

До власних джерел утворення господарських засобів відноситься також бюджетне фінансування, яке виражається у пере­рахуванні на розрахунковий рахунок підприємства коштів із бю­джету, призначених для утримання дитячих установ, підготовки і перепідготовки кадрів, а також капітальних вкладень за на­прямками, які визначено державою як пріоритетні. Капітальні вкладення можуть також здійснюватися із сторони держави шля­хом передачі підприємству будівель, споруд, машин, обладнання або транспортних засобів і т.п.

До залучених джерел утворення господарських засобів на­лежать: кредити банків, кредиторська заборгованість, зобов'язан­ня по розподілу суспільного продукту.

Кредити банківє джерелом грошей на розрахунковому рахунку підприємства або розрахунків із постачальниками за по­ставлені ними засоби та предмети праці. В залежності від строків, на які видається кредит, кредити поділяються на: довгострокові (надаються підприємству на строк більше одного року), та ко­роткострокові (надаються підприємству на строк до одного ро­ку). Після закінчення строку, на який видається кредит, — кредит підлягає поверненню його власникові.

Суб'єкти підприємницької діяльності, перед якими певне підприємство має зобов'язання по розрахунках (перед постачальни­ками і підрядниками — за поставлені від них засоби і предмети праці або виконані роботи, перед покупцями — за отриману від них пере­доплату за продукцію), називаються кредиторами,а саме заборго­ваність — кредиторською.Така заборгованість має широке розпов­сюдження, оскільки завжди існує розбіжність у датах купівлі або по­ставок і датах проведення оплати між суб'єктами господарювання.

Зобов'язання по розподілу суспільного продуктуподіляються на заборгованість: по оплаті праці працівникам підприємства, пе­ред фондами соціального спрямування (Пенсійним фондом, Фон­дом соціального страхування та ін.), перед бюджетом по податках та інших платежах. Такі зобов'язання виступають джерелом утво­рення господарських засобів протягом часу, коли належні до опла­ти суми платежів вже нараховані, але ще залишаються не сплачені підприємством. Прикладом такого є заборгованість перед працівниками по оплаті праці, яка виникає кожного дня, а саму за­робітну плату працівники (із урахуванням авансу) одержують ли­ше два рази на місяць. В цьому випадку має місце кредиторська за­боргованість підприємства перед своїми працівниками.

Третю групу об’єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси.

Господарський процес являє собою частину кругообігу госпо­дарських засобів, який складається із певних господарських операцій.

В свою чергу господарська операція — це дія, яка призво­дить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утво­рення. Господарські операції можуть бути позитивними (опри­бутковано готову продукцію із цеху на склад) і негативними (зіпсовано об'єкт основних засобів або сировину, з якої повинна була вироблятися продукція).

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

1) постачальницько-заготівельшй;

3) реалізації.

Всі три процеси є взаємопов'язаними, постійно змінюють один одного. Завдяки цьому на підприємстві відбувається безпе­рервний кругообіг господарських засобів.

У різних галузях економіки облік господарських процесів має свої відміні особливості. Все визначається тим, який вид діяльності здійснює те чи інше підприємство: торгівля, вироб­ництво, постачання-збут, надання послуг і т. ін.

Постачальницько-заготівельний процеспередбачає витра­ту підприємством певної частини грошей на закупівлю основних засобів (машин, обладнання та ін.), виробничих запасів (сирови­ни, палива тощо). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання виступають витрати на придбання засобів і пред­метів праці (обсяг придбаних предметів праці в натуральному і вартісному виразі), затрати на цей процес (що дозволяє визначи­ти фактичну собівартість придбаних засобів і предметів праці), а також розрахункові операції з постачальниками і підрядниками, які виникають в процесі постачання.

Виробничий процесскладає основну фазу кругообігу госпо­дарських засобів, в якій створюються матеріальні блага. У процесі виробництва відбувається взаємодія засобів виробництва(засобів праці, предметів праці і робочої сили). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на вироб­ництво продукції (амортизація засобів праці, вартість спожитої си­ровини і матеріалів, оплата праці працівників), що дозволяє визна­чити собівартість продукції і проаналізувати її структуру.

Процес реалізаціїє завершальною фазою кругообігу госпо­дарських засобів, який забезпечує відновлення і розширення виробництва. Він виражається у передачі виробленої готової продукції шляхом купівлі-продажу. Результатом реалізації є отримання під­приємством прибутку, який набуває грошової форми і розраховує­ться як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації ви­ступають: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і грошо­вих вимірниках), витрати, пов'язані з відвантаженням і збутом продукції, розрахунки з покупцями, визначення фінансового ре­зультату від реалізації (прибутку або збитку).

Виходячи із цього, можна зазначити, що у бухгалтерсько­му обліку відображаються не лише господарські процеси, але і їх результати.

2. Метод бухгалтерського обліку

Для вивчення стану і використання наявних на підприємст­ві господарських засобів, джерел їх формування та господарських процесів у бухгалтерському обліку застосовуються різні способи.

Сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забез­печується суцільне, взаємопов'язане і об'єктивне відображення об'єктів обліку в системі бухгалтерського обліку, являє собою ме­тод бухгалтерського обліку,який складається з чотирьох пар еле­ментів, зокрема таких як:

1) документація та інвентаризація;

2) оцінка і калькуляція;

3) рахунки і подвійний запис;

4) баланс і звітність.

Документація являє собою спосіб суцільного і безперерв­ного відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарсь­ких засобів, джерел утворення господарських засобів, а також господарських процесів) шляхом використання бухгалтерських документів. Треба зазначити, що бухгалтерський документ є письмовим свідченням факту здійснення господарської операції, що в свою чергу надає юридичної сили отриманим обліковим да­ним. Носії бухгалтерської інформації можуть бути як паперові, так і магнітні (магнітні стрічки, дискети і т. ін.).

Інвентаризація (від латинського іпvепtаrіит — тобто опис майна) являє собою опис фактичної наявності господарських за­собів шляхом обміру, зважування і кількісного підрахунку. Результати проведених інвентаризацій обов'язково оформляють документально, що надає юридичної сили отриманим даним, та в подальшому співставляють із даними бухгалтерського обліку. Метою проведення інвентаризацій є встановлення відхилень облікових даних від фактичної наявності господарських засобів, що може бути спричинено помилками в обліку, природними втратами або псуванням матеріальних цінностей, зловживанням матеріально відповідальних осіб тощо.

В результаті діяльності підприємства відбуваються зру­шення в структурі господарських засобів, що спричиняються різними господарськими процесами. Робота суб'єкта господарю­вання знаходить відображення як в натуральних, так і трудових вимірниках. Одним із головних способів методу бухгалтерського обліку є оцінка, яка використовується для узагальненого відобра­ження наявних господарських засобів і здійснюваних господарсь­ких процесів в єдиному грошовому вимірнику, який є універсаль­ним для здійснення різного роду порівнянь і проведення аналізу.

Треба зазначити, що фінансова звітність підприємств і ор­ганізацій показується лише у грошовому вимірнику, навіть наяв­на іноземна валюта теж знаходить оцінку в балансі у національ­ній грошовій одиниці, яка визначається за курсом Національно­го банку України.

Калькуляція являє собою спосіб накопичення витрат з ме­тою визначення собівартості продукції, робіт та послуг як в ціло­му по підприємству, так і по його підрозділах зокрема. Кальку­ляція є базою для визначення цін на продукцію, роботи або по­слуги суб'єкта господарювання.

Для відображення наявності і змін, які відбуваються в структурі господарських засобів та джерел їх утворення, відобра­ження господарських процесів і результатів їх здійснення в бух­галтерському обліку використовують бухгалтерські рахунки.

Отже, рахунки бухгалтерського обліку є способом поточ­ного групування і узагальнення в процесі роботи підприємства економічно однорідних об'єктів обліку, які оформлені відповід­ними документами.

Документи є підставою для записів по рахунках, які від­криваються на кожен об'єкт бухгалтерського обліку зокрема. Якпідсумок, інформація, яка збирається на рахунках, детально ха­рактеризує зміни, які відбулися із окремими об'єктами бухгал­терського обліку.

Діяльність кожного підприємства супроводжується зміна­ми, які відбуваються в структурі господарських засобів і джерел їх утворення. Особливістю є те, що такі зміни знаходять відобра­ження: на двох видах господарських засобів; на двох видах дже­рел господарських засобів; на одному виді засобів і одному виді джерел одночасно. Таке відображення має назву подвійний за­пис. Подвійний запис — це принцип відображення господарських операцій на двох бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі, що зумовлює рівність змін, які на них відбуваються.

Прикладом подвійного запису може стати купівля основ­них засобів за рахунок грошових коштів. Якнаслідок на рахунку основних засобів відбудеться збільшення, а на рахунку грошових коштів зменшення одночасно на одну і ту ж суму. Також прикла­дом подвійного запису може стати збільшення статутного капіта­лу підприємства за рахунок отриманого прибутку. В цій ситуації так само відбудеться збільшення по рахунку статутного капіталу і зменшення по рахунку прибутків одночасно на одну і ту ж суму.

Баланс являє собою спосіб узагальненого групування і відо­браження господарських засобів і джерел їх утворення у грошовій оцінці на певну визначену дату. Особливістю бухгалтерського ба­лансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерелами їх утворення. Треба відмітити, що така рівність фактич­но зберігається після здійснення будь-якої господарської операції.

Для контролю виконання затвердження планів і завдань. досягнення певних економічних параметрів діяльності підпри­ємства, після закінчення певного облікового періоду (місяць, квартал, півріччя, дев'ять місяців або рік) окрім балансів викори­стовують також й інші форми звітності: "Звіт про фінансові ре­зультати" (форма №2), "Звіт про рух грошових коштів" (форма №3), "Звіт про власний капітал" (форма №4).

Звітність — це певна система затверджених Міністерством фінансів України за погодженням із Державним комітетом статис­тики України звітних форм, в яких знаходять відображення су­купність взаємопов'язаних показників, які відображають результа­ти роботи суб'єктів господарської діяльності за визначений період і являють собою завершальний етап бухгалтерського обліку.

Треба зауважити, що складові методу бухгалтерського обліку тісно пов'язані між собою і взаємодоповнюють один од­ного і лише у комплексній взаємодії дозволяють у повному обсязі відобразити всі елементи предмету бухгалтерського обліку.

1. Дайте визначення предмета бухгалтерського обліку. Назвіть основні його об’єкти.

2. За якими ознаками групуються господарські засоби підприємства?

3. На які групи поділяються господарські засоби за їх складом і розміщенням? Дайте їх характеристику.

4. На які групи поділяють джерела утворення господарських засобів?

5. Назвіть джерела утворення (формування) власних засобів. Дайте їх характеристику.

6. Назвіть джерела залучених засобів. Дайте їх характеристику.

7. Назвіть основні процеси кругообігу господарських засобів - як об’єкти бухгалтерського обліку.

8. Дайте визначення методу бухгалтерського обліку. Назвіть його елементи. Розкрийте їх взаємозв’язок.

Література: [1,5,6,7,8,9,28,31,32,33,34,35]

ЛЕКЦІЯ 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

1. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова

2. Форма, структура і зміст балансу

3. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

1. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова

Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Як правило, баланс складають на останній день звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Для роздільного відображення господарських засобів ті їхніх джерел формування баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці.У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, що називається пасивом, - джерела утворення засобів і цільове призначення їх.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Читайте також:

1. Бесіда за запитаннями.
2. Відповісти на запитання письмово.
3. Відповісти на запитання письмово.
4. Відповісти на запитання письмово.
5. Відповісти на запитання письмово.
6. Відповісти на запитання письмово.
7. Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання.
8. Закриті запитання
9. Запитання
10. ЗАПИТАННЯ
11. Запитання
12. Запитання

Переглядів: 2002