Та завдання для самостійної роботи

Вивчаючи цю тему, необхідно усвідомити, що питання прав і свобод людини і громадянина насьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Розглядаючи світовий і національний досвід потрібно встановити ряд основоположних принципів у сфері прав людині і громадянина, які дістали закріплення в Конституції України.

Слід звернути увагу, що Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави.

За кожною особою визнається певний комплекс природних, невід’ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантія її гідності (ідея природного права).

1. Розглядаючи перше питання слід звернути увагу, що в Конституції України закріплений світовий і національний досвід основоположних принципів у сфері прав людини і громадянина.

Рівноправність громадян

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).

Єдність прав і обов’язків громадян

Права і свободи невід'ємні від обов'язків громадян. Єдність прав і обов'язків складає основу кожного суспільства. Обов'язки людини — це вимоги, що ставляться суспільством до неї для того, щоб не порушувалися права людини і суспільство нормально функціонувало.

Неприпустимість зловживання правом

Під час здійснення своїх прав і свобод кожна людина повинна враховувати певні обмеження, встановлені в інтересах здійснення прав і свободінших людей. Зневажання таких обмежень вважається зловживанням права. За порушення обмежень свого права передбачається відповідальність.

Гарантованість конституційних прав і свобод

Права і свободи людини та їх гарантії визначаютьзміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3); конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).

Взаємна відповідальність людини і держави

Держава бере на себе відповідальність за забезпечення прав людини, але й людина також несе відповідальність перед державою.

2. Вивчаючи та аналізуючи друге питання слід звернути увагу, що в Конституції України закріплені основні права людини. Вони об’єктивно визначаються рівнем розвитку людства і є загальними та рівними.

Основними міжнародно-правовими актами в галузі прав людини є:

· Загальна декларація прав людини (Генеральна Асамблея ООН, 10 грудня 1948 р.);

· Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий ГА ООН, 19 грудня 1966 р., ратифікований Україною 19 жовтня 1973 р.);

· Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнятий ГА ООН, 16 грудня 1966 р., ратифікований Україною 19 жовтня 1973 р.);

· Європейська конвенція про захист прав і онсновних свобод людини (прийнята Радою Європи, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року);

· Європейська соціальна хартія (прийнята Радою Європи, 1961 р.);

· Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Єаропі (НБСЄ) (Гельсінський акт) (підписаний 35 державами у м. Гельсінкі 1 серпня 1975 р.);

· Конвенція про права дитини (прийнята ГА ООН, 20 листопада 1989 р., ратифікована Україною 27 вересня 1991 р.);

· Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Рада Європи, 8 вересня 1995 р.) та ряд інших.

3. Вивчаючи третє питання перш за все доведіть відмінність понять “права людини” і “права громадянина” та проведіть класифікацію прав і свобод людини і громадянина.

Під “правами людини” слід розуміти права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком (право на життя, на невтручання в особисте та сімейне життя тощо). Людина в даному випадку виступає як фізична особа. Основу ж “прав громадянина” становить належність людини до держави, громадянином якої вона є.

“Права людини” порівняно з “правами громадянина” пріоритетні. Права людини поширюються на всіх людей, які на законних підставах проживають на території тієї чи іншої держави, а “права громадянина” — лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.

Основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в кожній державі закріплюються в Основному Законі — Конституції. Безперечно, що механізм здійснення, гарантування прав людини, закріплених в конституціях, передбачається законами та іншими нормативно-правовими актами тієї чи іншої держави.

Зверніть увагу, що в Конституції України права людини і громадянина, відповідно до міжнародно-правових стандартів, класифікуються на: особисті, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні та права в галузі правосуддя.

Розгляньте їх та обгрунтуйте в такій послідовності:

1.До особистих (фізичних) правКонституція відносить право на життя (ст.27 Конституції); право на повагу до гідності кожного (ст.28 Конституції); право на свободу та особисту недоторканість (ст.29 Конституції); право на недоторканість житла (ст.30Конституції); право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.З1 Конституції); право на таємницю особистого і сімейного життя (ст.32 Конституції); право на свободу пересування і вільного вибору місця проживання(ст. ЗЗ Конституції); право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань(ст.34 Конституції); право на свободу світогляду і віросповідання(ст.35 Конституції). Для гарантування цих прав Верховною Радою України прийнято цілий ряд законів, наприклад, "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991 р.), "Про інформацію" (1992 р.) тощо.

2. Комплекс політичних правгромадянина України становлять право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів (ст.36 Конституції); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38 Конституції); право проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст.39 Конституції); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів(ст.40 Конституції). Серед прийнятих законів з цих питань можна виділити такі: "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (1991 р.), "Про об'єднання громадян" (1992 р.), "Про політичні партії в Україні" (2011 р.), "Про вибори народних депутатів Україні" (2001 р.) тощо.

З.Економічні праває сукупністю прав на приватну власність(ст.41 Конституції); на користування природними та іншими об'єктами права власності Українського народу (ст. ст. 13, 14 Конституції); на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом(ст.42 Конституції); на працю(ч.І ст.43 Конституції); на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату(ч.4 ст.43 Конституції); на страйк(ст.44 Конституції). Для здійснення і захисту прав цієї групи діють такі закони: "Про власність" (1991 р.), "Про підприємництво" (1991 р.), "Про охорону праці" (2002 р.) та ряд інших.

4. Соціальні правалюдини і громадянина, передбачені Конституцією України, включають право на відпочинок(ст.45 Конституції);право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості (ст. 46 Конституції); право на житло(ст.47 Конституції); право на достатній життєвий рівень(ст.48 Конституції); право на охорону здоров 'я, медичну допомогу та медичне страхування(ст.49 Конституції); право на освіту(ст. 53 Конституції). Щодо законів, прийнятих для реалізації соціальних прав, то слід виокремити Закони "Про відпустки" (1996 р.), "Про пенсійне забезпечення" (1991 р.), "Про освіту" (1996 р.) тощо.

5. До екологічних прав(комплекс прав громадян щодо користування природними ресурсами та безпечного для життя і здоров'я людини довкілля) відносять право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди(ч.1 ст.50 Конституції); право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту(ч.2 ст.50 Конституції). У систематизованому вигляді екологічні права людини і громадянина викладено в Законах "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.).

6. До групи культурних праввходять: право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах(ч.5 ст. 53 Конституції); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч.2 ст.54 Конституції); право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності(ч.2 ст.54 Конституції). Серед законів стосовно механізму здійснення цих прав виділяють Закони "Про освіту"(1996р.), "Про авторське право і суміжні права" (2001р.).

Проаналізувавши права і свободи необхідно з’ясувати сутність гарантії зазначених вище прав людини і громадянина України.В Конституції передбачено право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55 Конституції); право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч.З ст. 55 Конституції); право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні своїх повноважень (ст.56 Конституції); право знати свої права і обов'язки(ст.57 Конституції); право на правову допомогу(ст.59 Конституції); право на невиконання явно злочинних розпоряджень чи наказів (ст.60 Конституції); ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення(ст.61 Конституції); тільки суд встановлює вину особи у вчиненні злочину(ст.62 Конституції); особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (ст.63 Конституції).

Вивчаючи конституційно-правовий статус громадян України необхідно підкреслити, що він визначається не тільки правами, а і юридичними обов’язками, що обов’язки людини — це необхідність дотримуватися певної поведінки, встановленої в суспільстві і державі нормами права та моралі. Як і основні права людини, обов’язки також закріплені в Конституції України, а їх класифікація в цілому відповідає класифікації їх основних прав:

■ громадянські (фізичні) обов'язки — батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ч. 2 ст. 51 Конституції); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей(ст. 68 Конституції);

■ політичні обов'язки —захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів( ст. 65 Конституції);

■ економічні обов'язки — кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом(ст. 67 Конституції);

■ екологічні обов'язки — кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 64 Конституції);

■ культурні обов'язки — кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки(ст.64 Конституції).

4.Вивчення четвертого питання рекомендується розпочати із з’ясувати, що обов’язки людини — це вимоги, що ставляться суспільством до неї для того, щоб не порушувалися права людини і суспільство нормально функціонувало, а обов’язки громадян були невід’ємні від прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Розкрити, що Конституція України чітко визначає систему органів та осіб, покликаних забезпечувати права й свободи людини і громадянина. До них належать:

• Верховна Рада України, яка виключно законами визначає права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав та свобод (ч. 1 ст. 22);

• Конституційний Суд України (ст. 147 Конституції України);

• Президент Українияк гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України);

• Кабінет Міністрів України, який повинен вживати заходів щодо виконання законів (ч. 2, ст. 16);

• Місцеві державні адміністрації на відповідній території (ст. 119);

• Система судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів (ст. 125), прокуратура, інші правоохоронні органи України.

Відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Громадяни України отримали право безпосереднього звернення до Європейського суду з прав людини з моменту набуття чинності Конвенції про захист прав людини та основних свобод (11 вересня 1997 р.).

Вивчаючи тему семінару проаналізуйте, як реалізуються основні права і свободи, та обов’язки людини і громадянина в нашій державі.

Внесіть пропозиції по вирішенню проблем (завдань) здійснення конституційно правового статусу громадян в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні рекомендації	\|	Вступ до курсу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.