Поняття цивілізації та її ознаки. Види цивілізацій

В сучасному розумінні цивілізація – це людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).

Цивілізація – такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

Основні ознаки цивілізації виокремив австралійський археолог і філолог, дослідник давньої історії Європи Гордон Вір Чайлд (1892–1957). Він виділив 10 найсуттєвіших ознак:

· виникнення держави;

· формування соціальних станів та класів;

· спадкова власність на землю;

· створення податкової системи;

· розвиток торгівлі;

· відокремлення ремесла від сільського господарства;

· створення писемності;

· поява міст;

· створення монументальних споруд;

· зародження мистецтва і науки.

В 1958 р. в Чикаго відбулася широка дискусія, що мала на меті визначити спільні риси та ознаки цивілізації. При всьому розмаїтті існуючих точок зору на цивілізацію, вчені були одностайні щодо трьох найважливіших характеристик:

· виникнення міст;

· створення писемності;

· виникнення монументальної архітектури.

Поява писемності вказує на можливість фіксувати інформацію, а не зберігати її в пам’яті, та характеризує відокремлення розумової праці від фізичної, що дало змогу зосередити зусилля окремих груп людей на розвитку мистецтва і різних форм позитивного знання. Міста являли собою осередки, навколо яких панували первісні форми суспільного життя кочових племен. Вони виконували специфічні суспільні функції: були центрами сільськогосподарського виробництва, ремесел, торгівлі, ідеології, ідеологічним форпостом. Саме в епоху перших цивілізацій систематизована й централізована ідеологічна сфера стала справді величезною силою духовного впливу на маси, сформувавши - геоцентричний тип суспільної свідомості. Це підтверджують і пам´ятки монументальної архітектури (величезні палаци, піраміди, зіккурати), що свідчать про потужний виробничий потенціал суспільства, яке їх створило.

Говорячи про види цивілізацій, сучасна наука оперує трьома термінами: «глобальна цивілізація», «світова цивілізація», «локальна цивілізація». Найсучаснішим і найновішим терміном є «глобальна цивілізація», поява якого датується кінцем ХХ ст. Глобальна цивілізація – частина (або все) людство, що досягло рівня цивілізованого розвитку. Формування глобальної цивілізації розпочалося у VIIІ тис. до н.е. на відносно вузькому участку Земної кулі на північ від екватора, де кліматичні умови були сприятливими для переходу до відтворювальних форм господарювання. Процес формування глобальної цивілізації завершився у ХХ ст., коли глобалізація зробила очевидною спільну долю усього людства.

Але глобальна цивілізація не появилася одразу у завершеному вигляді. За десять тисяч років свого існування вона пройшла певні стадії розвитку, змінюючи при цьому внутрішню структуру та зовнішній вигляд. Ці фази формування і розвитку глобальної цивілізації, які періодично змінюють одна одну і відрізняються соціокультурним устроєм, чисельністю, структурою і динамікою населення, ступенем впливу на природньо-екологічні процеси, технологічними і економічними способами виробництва, отримали назву світові цивілізації. Провідні російські науковці у сфері вивчення цивілізацій Борис Кузик та Юрій Яковєц виділяють 7 світових цивілізацій:

· неолітична (8 000 – 3200 рр. до н.е.);

· ранньокласова (3200 – 750 рр. до н.е.);

· антична (750 р. до н.е. – V ст. н.е.);

· середньовічна (V – XV ст. н.е.);

· ранньоіндустріальна (XV – 60-80 рр. XVIII ст.);

· індустріальна;

· постіндустріальна.

Локальна цивілізація – це стійка спільність людей, яка виникає у певному регіоні й базується на певних архетипах і спільних духовних цінностях, традиціях. Як наслідок Всесвітня історія набуває вигляду мозаїчного панно, складеного багатолінійним розвитком суверенних культур, які розташовані паралельно в часі і співіснують поруч. Локальна цивілізація – це частина цивілізаційного світового простору, що включає групу народів (етносів, держав), що відрізняються спільністю духовних (культурних, етичних, релігійних) цінностей, історичних доль, економічних і геополітичних інтересів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концепція «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона	\|	Структура цивілізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.