Короткі відомості з історія видобутку вугілля

У більшості країн вугілля є основною енергетичною сировиною.

Згадування про вугілля знаходимо у Аристотеля (340 рік до н. е.); про використання «гірничої речовини» в ковальській справі писали Теофраст і Пліній (320 рік до н. е.). Скоріш всього це було буре вугілля, що видобувається на півночі Греції або в Італії (в Лігурії). В Китаї про вугілля знали ще раніше. У II віці до н. е. китаєць Лю Ан описав застосування вугілля для виплавлювання міді, випалювання фарфору, випарювання солі і окалювання. Китайське вугільне родовище Фушунь розроблялося вже за 1000 років до н. е.

В середні віки перші згадки про вугілля відносяться до X сторіччя у зв’язку з видобутком його у Саксонії. У 1113 році згадується про розробки родовища у Аквізграні, а з 1183 року – у Шефілді (Англія). В XIII сторіччі почато видобуток вугілля у Бельгії. Початок експлуатації родовища у Сілезії відноситься до кінця XV сторіччя.

За відомостями археологів, населення на території нинішнього Донбасу було знайоме з властивостями кам’яного вугілля ще в бронзовому віці (кінець VI – початок I тисячоліття до н. е.). У процесі розкопок на місці мідних розробок біля Артемівська було знайдено куски вугілля.

Перші офіційні відомості про наявність вугілля в Росії надійшли в XVII віці з Якутії і України. Щодо донецького вугілля відомий вислів Петра I (1696 рік): «Сей минерал, если не нам, то нашим потомкам зело полезен будет».

У 1721 році піддячий Г. Капустін підтвердив наявність промислових скупчень кам’яного вугілля поблизу річки Сіверський Донець.

Перші розробки вугілля в Росії для промислових цілей розпочато за наказом Петра I у Донбасі. В районі урочища Скелевате (25 км на північний схід від Артемівська) і річки Білинка 50—60 км на північний схід від Артемівська) у 1723 році було споруджено шахти. Гірничі роботи виконувались під керівництвом М. Вепрейського і С. Чиркова. Вугілля використовувалось для випарювання солі з ропи і в ковадлах.

У 80-90-х роках XVIII сторіччя гірничий чиновник М. Аврамов відкрив нові чисельні скупчення кам’яного вугілля, у тому числі і в районі Лисячої балки (Лисичанськ). З цього часу почалося інтенсивне промислове освоювання Донбасу, яке було обумовлене необхідністю забезпечення вугіллям Чорноморського флоту (з 1789 року) і Луганського ливарного заводу (з 1796 року).

У XVIII сторіччі почали розроблятись також Кузнецький, Кизеловський басейни, у XIX віці – родовища Підмосков’я, Грузії, Сахаліну, Караганди, Челябінську, Дальнього Сходу, Іркутського і Ленського басейнів.

Загальні ресурси вугілля в світі становлять 9440 млрд. т. Переважна частина вугілля зосереджена в Азії (54 %) та Америці (30 %), 90 % загальних ресурсів твердого палива зосереджено в п’яти країнах: колишній СРСР – 6806 млрд. т., США – 3600 млрд. т., Китай – 1465 млрд. т., Австралія – 783 млрд. т., Канада – 582 млрд. т, Україна – 115 млрд. т.

Всього в світі відомо понад 2900 вугільних басейнів і родовищ.

На 1.01.2003 року видобуток вугілля в Донбасі здійснюють 38 структурних підрозділів, які об’єднують 169 шахт і 3 розрізи з виробничою потужністю 98,835 млн. т вугілля на рік. З них 62 шахти видобувають коксівне вугілля з виробничою потужністю 39,34 млн. т. Антрацити відробляє 41 шахта з загальною потужністю 22,815 млн. т.

Промислові запаси по діючим шахтам – 7247 млн. т, розкриті – 2222 млн. т, підготовлені – 248 млн. т. На більшості шахт розкриті запаси відроблено.

В державних підприємствах «Укрвуглереструктуризація», «Луганськвуглебудреструктуризація» і в «Углеторфреструктуризація» налічується 119 технічних одиниць без виробничих потужностей, що будуть закриті в найближчий час (112 шахт і 7 розрізів). З них шахти, що видобували кам’яне вугілля – 106, в тому числі антрацити – 34; буре вугілля – 13 (6 шахт і 7 розрізів). більшість шахт, що закривається (98), розташовані в Донбасі. в роботі залишається 154 шахти. При цьому шахт з виробничою потужністю 1 млн. т на рік і більше – всього 30.

Таким чином, забезпеченість промисловими запасами діючих шахт у Донбасі відносно невисока (особливо по Донецькій області).

На 2000 рік практично відробили свої запаси 91 шахта з загальною виробничою потужністю 44 млн. т. В основному це невеликі, нетипові шахти з середньою потужністю 500 тис. т вугілля на рік.

Найбільшими запасами володіють «Донецьквугілля», «Добропіллявугілля», «Красноармійськвугілля» (4,38; 3,3; 1,7 млрд. т), причому розкриті запаси складають більше 30 %, а відроблені – менше 50 % (крім «Донецьквугілля»). Більше 1 млрд. т запасів мають також «Селидіввугілля», «Макіїввугілля», «Торезантрацит» (разом з «Сніжнянськантрацит»), але менше 50 % запасів з підготовлених відроблено лише у «Макіїввугіллі» і «Торезантрациті». Решта регіонів («Селидіввугілля», «Совєтськвугілля», «Артемвугілля», «Дзержинськвугілля», «Орджонікідзевугілля», «Жовтеньвугілля», Шахтарськантрацит») розкриті і підготовлені запаси практично відробили і без будівництва нових шахт, або реконструкції старих з прирізкою запасів, видобуток вугілля в цих регіонах згасає. в 2003 році в цілому по Донбасу вибуває 98 (40 %) шахт, в тому числі по Донецькій області – 57 (40 %), по Луганській області – 41 (41 %). Найбільш вибуває антрацитових шахт (45 %). Крім того на антрацитових шахтах практично відсутній резерв для нового шахтного будівництва.

Значні можливості будівництва шахт і підготовки нових ділянок мають по газовому коксівному вугіллю виробничі об’єднання: «Павлоградвугілля», «Донецьквугілля», «Красноармійськвугілля».

Найбільші перспективи розвитку вуглевидобутку пов’язані з енергетичним вугіллям марок Д і Г (Петриківський, Новомосковський, Лозовський, Старобельський вугленосні райони).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативна база	\|	Короткі відомості про вугільні родовища України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.