Доставка і завантаження руди

Вторинне дроблення руди

При відбійці руди свердловини розташовують на відстані декількох метрів одна від одної, тому у відбитій руді часто зустрічаються великі шматки, які неможливо завантажити в транспортні засоби і машини. Приходиться повторно дробити руду прямо в вибої, або в спеціальних виробках, на які руду випускають через дучки.

Вторинне дроблення порівняно невеликих шматків здійснюють вручну кувалдою. Великі шматки дроблять накладними зарядами ВР. В дуже великих шматках бурять шпури глибиною 20-30 см і в них розміщують половину патрона ВР.

Руду транспортують у вагонетках ємністю 4 м³ і більш. В цьому випадку розмір кондиційних шматків досягає 700х700 мм. Прийомний отвір дробарки має розміри 1000х1200 мм.

Необхідно розрізняти два випадки доставки: коли руда не потребує вторинного дроблення, і коли необхідно вторинне дроблення.

В першому випадку руда по виробленому простору скатується до днища блоку і через рудоспуски, обладнані люками і затворами, завантажується в вагонетки. Рудоспуски з люками встановлюють на відстані 4-6 м один від одного вздовж блоку. Устрій великої кількості рудоспусків пов’язано з значними витратами засобів і часу, тому іноді рудоспуски встановлюють через 20-30 м. До них руду доставляють вздовж очисного вибою скреперними лебідками.

В іншому випадку створюють досить складну мережу виробок для доставки руди, а саме: скреперні штреки або орти, камери грохочення або виробки для випуску руди на підошву відкатного горизонту з наступним завантаженням її в вагонетки.

Скреперні штреки або орти проводять на 6-8 м вище відкатного горизонту (рис. 12-4). Із скреперного штреку 1 проходять дучки 2 для випуску руди. Висота дучок 4-6 м. Скреперні виробки з’єднані з відкатними виробками рудоспусками 3 і ходками.

Рис. 12‑4 – Виробки для доставки і вторинного дроблення

Сполучення дучок із скреперним штреком виконується так: із скреперного штреку проводять ніші глибиною 2-2,5 м, з яких потім проводять догори похилі або вертикальні дучки. Глибину ніші вибирають з таким розрахунком, щоб руда, що поступає з дучок, доходила до середини скреперного штреку. Кут природного укосу відбитої руди приймають рівним 45°.

Дучки можна проводити з одного боку штреку або з двох боків. В останньому випадку дучки розташовують одна напроти іншої. Розміри перетинів дучок 1,2х1,2 або 1,5х1,5 м, перетини скреперного штреку в світлі 1,8х1,8 м.

В тривких рудах скреперні виробки не кріплять, в більш слабких застосовують дерев’яне, арочне металеве або бетонне кріплення.

Руду, відбиту в блоці, через дучки випускають на підошву скреперних виробок.

Випуск руди із дучок здійснює скреперист, у якого на скреперування витрачається 30-40% робочого часу, інший час він зайнятий випуском руди.

Руду, випущену з дучок скреперистом, скрепером доставляють до рудоспусків, з яких вона поступає у вагонетки. Рудоспуски перекривають грохотом – решітками з рейок, щоб обмежити розмір шматків, що потрапляють у вагонетки, і запобігти падіння скрепериста в рудоспуск.

При застосуванні камер грохочення, на відзнаку від скреперних штреків, на відкатному горизонті проходять не орти, а рудний відкатний штрек і з нього під кожну дучку або пару дучок – рудоспуск (рис. 12-5). на рівні горизонту вторинного дроблення під кожною дучкою споруджують грохот. Руду з дучок випускають на грохот. Дрібні шматки просипаються наскрізь нього, великі – розбивають кувалдою або накладними зарядами ВР, і потім пропускають через грохот в рудоспуск.

Якщо порівнювати доставку руди через камери грохочення і через скреперні виробки, то в першому випадку необхідно проводити велику кількість рудоспусків, люків і грохотів, в цьому їх недолік. Перевагами є те, що продуктивність праці робочого з грохочення вище, ніж скрепериста. Вище також продуктивність блоку, так як утворюється більша кількість навантажувальних пунктів.

Скреперні виробки для доставки руди застосовують частіше чим камери грохочення, так як при них зменшується кількість виробок і пристроїв для випуску руди.

Найбільш простий пристрій для завантаження руди у відкатні ємності складається з люка, тобто металевого або дерев’яного лотка, секторного затвору з рукояткою для ручного управління (рис. 12-6, а) або з приводом для дистанційного управління (рис. 12-6, б).

Рис. 12‑5 – Камера грохочення

Рис. 12‑6 – Завантаження руди в вагонетки на відкатному горизонті за допомогою люка з затвором:

а – секторним, б – пальцевим

Для завантаження руди скрепером у вагонетки скреперні виробки розташовують на рівні покрівлі відкатних (рис. 12-7,а). При цьому способі на завантаження руди необхідно декілька більше часу, чим при застосуванні люків з затворами.

Застосовується також спосіб випуску руди на підошву відкатних виробок з наступним її завантаженням у вагонетки завантажувальними машинами (рис. 12-7,б). Застосування цього способу обмежується відсутністю потужних завантажувальних машин.

Рис. 12‑7 – Завантаження руди в вагонетки на відкотному горизонті:

а – скреперною лебідкою через дах, б – завантажувальною машиною

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відбійка руди	\|	Системи розробки з відкритим виробленим простором

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.229 сек.