Господарська діяльність у первісній історії України

Господарський розвиток Давнього Єгипту та його відображення в економічній думці

У господарському житті Давнього Єгипту найбільшого значення набуло землеробство, засноване на розвинутому штучному зрошенні. Розвиток продуктивних сил, спеціалізація і зростання виробництва як в галузі сільського господарства, так і в галузі ремесла, що набуло розгалуженого характеру, сприяли появі надлишкових продуктів, які перетворювались у товари та продавались на ринках.

Зростання міст і поширення торгівлі, як внутрішньої, так і зовнішньої, прискорювали соціальне розшарування, зумовили потребу утворення централізованої влади.

Чітко сформований апарат у вигляді своєрідної давньосхідної деспотії через монархів та чиновників керував нормальним функціонуванням зрошувальної системи, що мала виняткове значення для розвитку землеробського господарства і розподілу продукції, проведенням фінансової політики.

Тому початки економічної науки в Давньому Єгипті (статистика, облік та аналіз господарської діяльності, керування тощо) пов’язані з широкою програмою громадських робіт і беруть свій початок ще у ІV тис. до н. е., а в античному періоді (І тис. – ІV ст. до н. е.) набули свого подальшого розвитку.

До основних джерел давньоєгипетської економічної думки належать повчання, пророцтва, промовляння царів і вельмож, адміністративно-господарські та юридичні документи, облікові, статистичні розрахунки, земельні кадастри, переписи населення та ін., які достатньо повно охарактеризовані у [6, с. 7-8].

Великі піраміди Єгипту увійшли у скарбницю світової культури у ІІІ тис. до н. е. Першою, що мала форму у вигляді сходинок, була піраміда Джокера в Саккарі. Пізніше з’явилися усипальниці Хеопса, Хефрена та Мекенеса.

Залишки господарювання первісної доби на території сучасної України віднайдено в Закарпатті, Наддніпрянщині, Житомирщині, Криму, Запорізької області (Кам’яна Могила) та ін. місцевостях, де фактично знайшли відображення всі археологічні періоди.

У т. зв. „стійбищах” були знайдені пам’ятки неоліту з початками виробляючого господарства (передусім землеробства й тваринництва). Загалом близько в 700 поселеннях неолітичної епохи формою господарської й соціальної організації виступала родова община.

Особливе місце в господарській еволюції посідає Трипільська культура (VІІ - ІІІ тис. до н. е.), яка була поширена на великій території: від Слобожанщини (в Україні) до сучасної Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря й Балкан. Трипільці займались землеробством, розбудовували великі поселення, стояли на порозі писемності. Однак у зв’язку з виснажливою перелоговою системою орного землеробства, посушливістю в кліматі, знищенням лісів (для розчистки земель під оранку) та ін. ознаками екстенсивного землеробства трипільська культура біля п’яти тис. років назад занепала. Нащадки ж трипільців (Полісся, заплави Дніпра, чорноморські степи) на залишених просторах отримали великі потенційні пасовиська, що сприяло піднесенню тваринництва та змішаних типів землеробсько-тваринницьких господарств на територіях сучасного Півдня й Правобережжя України.

Питання до теми

1. У чому полягає роль і значення неолітичної революції?

2. Де і чому виникають осередки ранніх цивілізацій?

3. Які господарські явища і процеси відзеркалено в пам’ятках економічної думки Месопотамії?

4. Які основні ідеї знайшли відображення в історичних пам’ятках Стародавнього Єгипту?

5. Які характерні риси господарської системи трипільської культури?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Господарський розвиток та економічна думка	\|	Східна цивілізація та особливості економічного розвитку давньосхідних суспільств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.