• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Показники та індикатори рівня життя населення

В оцінці рівня життя важливе значення має порівняння його між країнами. Для цього застосовують індекс людського розвитку (ІЛР), що був розроблений ООН в 1991 році.ІЛР є інтегральним показником, що поєднує три складові:

1 – очікувану тривалість життя;

2 – рівень освіти населення, що визначається за % освіти населення та середньому терміні навчання населення у віці 25 років та старше;

3 – середньодушовий ВВП, який розраховується в доларах за певний рік не за біржовим курсом, а аз спроможною здатністю валют відповідних країн.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори:

1. національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),

2. тривалість життя,

3. рівень освіти населення.

Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Національний дохід або внутрішній валовий продукт (ВВП) обчислюється в так званих доларах паритету купівельної спроможності (ПКС), тривалість життя — у роках, рівень освіти — роками нав­чання і грамотність дорослого населення — у відсотках.

Індекс людського розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює умови життя, всі основні компоненти рів­ня життя.

Тому для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров’я й охорони здоров’я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо. Головним же показником поліпшення рівня життя є збільшення
тривалості життя.

Виокремлюють чотири рівні життя населення:

1) Достаток – застосування благ, що забезпечують всебічний розвиток людини;

2) Нормальний рівень – раціональне споживання за науково-обґрунтованими нормами для повноцінного відтворення людини;

3) Біднота – споживання благ на рівні збереження працездатності на нижчій межі відтворення ресурсів для праці;

4) Скрута – мінімально можливий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких ледь дозволяє підтримувати життєдіяльність людини.

Рівень бідності і чисельність бідних залежить від межі бідності, офіційно установленої державою, яка, у свою чергу, залежить від її фінансових можливостей, оскільки декларовані межі бідності ґрунтуються на певних розмірах соціальних програм.

Нині факторами бідності в Україні є такі:

1. місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності вищий, проте необхідно враховувати, що сільська і міська бідність суттєво різняться);

2. висока частка дітей;

3. досягнення пенсійного віку;

4. безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати заробітної плати, її затримки, вимушені відпустки з ініціативи наймачів без збереження утримання тощо);

5. висока частка утриманців у отримувача доходів.

Важливим інструментом при аналізі рівня життя є споживчі бюджети: Виокремлюють їх 2 види:

1.Нормативні бюджети, що є результатом досліджень різних відомств:

а) високого достатку;

б) раціональні, що відповідають раціональним потребам населення;

в) система мінімальних споживчих бюджетів.

2.Фізичні – отримані в наслідок статистичних спостережень.

Мінімальний споживчий бюджет – вартість набору споживчих товарів і послуг, що забезпечує соціально обґрунтований мінімальний рівень споживання матеріальних і духовних потреб, необхідних для розвитку особистості.

Одним із критеріїв якості життя є показник бідноти. Рівень бідноти визначається за 3 концепціями:

І. Концепція абсолютної бідноти заснована на визначення доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб індивіда та його родини;

ІІ. Концепція відносної бідноти – співвідношення добробуту людини із загальним рівнем по країні;

ІІІ. Суб’єктивна концепція бідноти – побудована на суб’єктивному визначенні ресурсів, необхідних для нормального рівня життя.

Якість життя (або якість трудового життя (ЯТЖ)) – характеризує рівень і умови життя, стан самого суб’єкта суспільного життя, людини.

ЯТЖ– це сукупність практичних умов, що визначають ступінь ефективної реалізації трудового потенціалу.

Головними умовами, що забезпечують ЯТЖ є:

1. справедлива і належна винагорода за працю;

2. безпечні умови праці;

3. можливість розвитку і само винагороду;

4. трудова демократія і правова захищеність робітників;

5. можливість професійного зростання;

6. гідне місце роботи;

7. соціальна корисність роботи.

Рівні оцінки ЯТЖ:

1) оцінка ЯТЖ з позиції робітника:

3 задоволеність працею;

4 відсутність стресів;

5 кар’єрне зростання;

6 клімат в колективі;

7 умови праці;

8 самовинагорода.

2) з позиції підприємця:

9 ефективність праці;

10 професійна адаптація;

11 плинність;

12 крадіжки, страйки тощо;

13 ототожнення мети робітника з цілями підприємства.

3) з позиція суспільства:

14 ВВП;

15 зайнятість і безробіття;

16 зростання якості робочої сили;

17 вартість системи соціального захисту;

18 страйки;

19 політична поведінка;

20 споживча поведінка;

21 соціальна адоптація;

22 задоволеність життям;

23 відчуження від суспільства.

Читайте також:

1. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
4. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
5. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. А. 5-7 день життя.
9. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
10. Абсолютні показники фінансової стійкості
11. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
12. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.

Переглядів: 956