Історіографія історії України першої половини XIX століття
Вивчення історії України в XIX ст. почалось зі знайомства з побутовою культурою народу, з етнографією. Етнографічні дослідження пов’язують з ім’ям зрусифікованого грузина Миколи Цертелєва. У 1819 р. він видав збірку українських народних пісень. У 1827 р. з’явилось видання пісень, підготовлене Михайлом Максимовичем. Завдяки етнографічним дослідженням в середовищі українських інтелектуалів розповсюджуються ідеї європейського романтизму. Романтики прославляли народ, його побутову культуру і традиції як вияв своєрідного духу українців. Романтизм та його ідеї панували в українській історіографії до середини XIX ст., тобто до того часу, коли в українській історичній науці поступово формується народницька течія. У 1822 р. з’являється перша фахова історична праця: Дмитро Бантиш-Каменський видає в Москві "Історію Малой Росії" в чотирьох томах. В основу праці покладено літописи та архівні джерела. Саме з цієї праці починається активне використання архівних документів для написання професійних історичних праць. У 1842–1843 рр. побачила світ "Історія Малоросії" Миколи Маркевича у п’яти томах. Особливістю цієї праці була публікація історичних документів і приміток у трьох томах.
Роботи Д. Бантиша-Каменського і М. Маркевича залишались єдиними узагальнюючими працями з історії України до кінця XIX ст., хоча і мали певні недоліки. Але згодом вони перестали відповідати рівню розвитку історичної науки.
У 30–40-х рр. розвиваються історико-етнографічні дослідження. При Харківському університеті під керівництвом Іллі Срезневського працює так званий "гурток любителів української народності".
М. Максимович публікує ряд цінних документів – грамот, універсалів, актів. Відомими стають праці Андрія Скальковського, присвячені історії Новоросії і Запоріжжя.
Таким чином, перша половина XIX ст. стала важливим етапом у розвитку історичної науки в Україні. Остаточно відбувається перехід до фахового, професійного вивчення історії України, формуються ідеї народницького підходу у висвітленні історії, готується "вибух" історичних досліджень, який відбувається в другій половині XIX ст.