Поняття про психологічні захисти

Особистісна проблема у спілкуванні як об’єкт психологічної корекції

Особистісна проблема – це така, яку суб’єкт сам не може розв’язати внаслідок неусвідомлюваності її передумов (провокацій), каузальних аспектів, пов’язаних із внутрішньою, стабілізованою суперечністю.

Психокорекція дозволяє людині усвідомити передумови проблеми, встановити зв’язок з минулим і його вплив на теперішнє і майбутнє. Має відбутися усвідомлення суперечності між свідомими деклараціями і несвідомим результатом дій; усвідомлення „вигод” від особистісної проблеми і відмові від них; формування нових зразків ефективної поведінки.

Результатом психокорекції стає розуміння запрограмованості своєї поведінки, яка не дозволяє досягти поставленої цілі. Клієнт розширює свій поведінковий арсенал.

Подолання особистісної проблеми – це відмова від запрограмованої поведінки. Це набуття адекватної спонтанності, коли клієнт почувається вільним і незалежним. Це поступове формування раціональної поведінки.

Поняття про „психологічні захисти” введене З. Фрейдом. Основна функція психологічних захистів – зниження емоційної напруженості, що провокувалася тривогою за досягнення соціально значущих цілей, яким суперечили потяги, що йшли від Ід.

Завдання психологічних заходів – це прагнення зберегти незмінними і задовольнити інфантильні інтереси Я, а також забезпечити захист Я в його ідеалізованих надбудовах.

Т. С. Яценко розрізняє базові та ситуаційні захисти.

У базових захистах знаходить відображення весь інфантильний емоційно значущий досвід суб’єкта, пов'язаний із лібідними об’єктами. Таким людям властиві первинні лібідні потяги (наприклад, мортидні відштовхування), які невидимо програмують актуальну поведінку. Ця система виражається в певній логіці несвідомого, яка є когнітивною базою психічних захистів. Когнітивний рівень захистів характеризується системними якостями, що не усвідомлюються суб’єктом. Вони підпорядковуються єдиному механізмові: „від слабкості до сили”.

Базові захисти неповторні, зумовлені логікою несвідомого, яка визначає глобальні захисні настановлення суб’єкта.

Ситуативні захисти. Це ті захисти, які були вже відкриті у психоаналізі. Вони класифіковані: витіснення, сублімація, заміщення, інтелектуалізація, раціоналізація тощо. Їхній прояв залежить від актуальної ситуації суб’єкта, проте вони, як правило, не бувають достатньою мірою генералізованими, щоби постійно застосовуватися суб’єктом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічний простір. Робота з просторовим та фізичним контекстом. Тренінг техніки приєднання	\|	Особливості процесуальної діагностики у ході психокорекції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.