Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 “Фінансові інвестиції”.
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора.
До фінансових інвестицій відносяться :
· акції;
· облігації;
· депозитні сертифікати;
· казначейські зобов’язання;
· інші цінні папери.
Розрізняють довгострокові та поточні фінансові інвестиції.
Довготермінові фінансові інвестиції – це вкладення в цінні папери
інших підприємств, облігації державних і місцевих позик, статутний капітал
асоційованих і дочірніх та спільних підприємств, ощадні депозитні сертифікати,
казначейські зобов’язання інших підприємств тощо.
Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції на строк, що не перевищує одного року, та які можуть бути вільно реалізовані в будь- який момент.
Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які визнаються еквівалентами грошових коштів.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
У фінансовій звітності еквіваленти грошових коштів відображаються разом із грошовими коштами в статті Балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» (рядки 230 – 240).