Просвітництво в Західній Європі було тісно пов’язане з Відродженням – добою, коли відбулася переоцінка цінностей, розквітло вільне мислення.

1. Бродель Фернан. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV – ХVШ вв.: В 3-х т. – М., 1992.

2. Воронкова Л. П. История туризма. – М., 2001.

3. Готланд В. Планету открывали сообща. – М., 1971.

4. История отечества ХVІ – ХVП вв. Походы и открытия. – М., 1987.

5. Соколова М.В. История туризма. — М., 2002.

6. Уокєр Джон Р. Введение в гостеприимство. — 2-е изд. — М., 2002.

7. Федорченко В.К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

Шаповал Г.Ф. История туризма. – Минск, 1999.

Лекція №2. Історія світового туризму у ХVІІ – на початку ХХІ ст.

План

Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (ХVІІ – ХVІІІ):

· основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва;

· подорожі та географічні відкриття ХVІІ – ХVІІІ століть;

· поява туризму та розвиток системи гостинності в ХVІІ – ХVШ століттях;

· основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва.

Розвиток туризму в світі у ХІХ – першій половині ХХ ст.

· основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX – першій половині XX століття;

· створення перших туристичних об’єднань і міжнародних організацій.

Розвиток туризму в світі у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.:

· соціально-економічні чинники розвитку туризму в світі в другій половині XX століття;

· особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття;

· створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття;

· основні тенденції розвитку туризму в світі на межі XX – XXI століть.

Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва

Просвітництво – це, перш за все, ідейна течія в суспільному світогляді другої половини XVII – першої половини XIX століття. Просвітництво характеризується як епоха безмежної віри в людський розум та можливість перебудови суспільства на розумних, справедливих засадах, це епоха розквіту науки, культури та мистецтва.

Треба зазначити, що хронологічні межі епохи Просвітництва були різними, залежно від країни:

Ø в Англії – ХVІІ-ХVІІІ століття;

Ø в Західній Європі – друга половина ХVІІ – ХVПІ століття;

Ø в Росії – друга половина XVIII – початок XIX століття (також і в країнах Східної Європи);

Ø у Китаї, Японії – XIX і початок XX століття.

Просвітництво в Західній Європі було тісно пов’язане з Відродженням – добою, коли відбулася переоцінка цінностей, розквітло вільне мислення.

Становлення нового типу культури було пов’язане з посиленням ролі світських елементів, таких як філософія гуманістичного спрямування, мистецтво, яке прославляє людину-творця, розвиваються точні та природничі науки. Саме ці складові утворювали культуру Просвітництва.

В межах нової культури змінювалася і мотивація подорожей, а також їх географія. Центрами “прочанства” людини Просвітництва стають місця зосередження пам'яток історії, культури та архітектури.

До цього періоду подорожі здійснювалися, переважно, з певною прагматичною метою. У добу Просвітництва набуває популярності подорож як приємне проведення вільного часу, в процесі якого можна насолоджуватись життям. Адже під час подорожі людина може дозволити собі відпочити від побутових проблем та турбот.

Помітну роль у зміні мотивації подорожей та їх географії відіграли деякі популярні в епоху Просвітництва літературні твори. З іменем Лоренса Стерна (1713-1768) пов’язують появу нового тлумачення подорожей та їх ролі в житті людини. Один із головних його романів – “Сентиментальна подорож до Франції та Італії”. Вибір цих країн не випадковий. Саме сюди були направлені потоки мандрівників, які прагнули вклонитися “ідолам” нового часу. У деяких соціальних колах вважалося, що не бачити головних міст Італії та Франції було непристойно для освіченої людини.

Після Лоренса Стерна з’являлися численні дорожні нотатки та романи, які модно було використовувати як своєрідні путівники. Закономірним результатом розвитку гуманістичного світогляду було бажання людини пізнати себе і світ, звільнитися від існуючих забобонів відносно інших народів і культур. Під час подорожі, зустрічаючись з людьми, знайомлячись з різними звичаями і традиціями, мандрівник вчився взаєморозумінню, толерантності, повазі до представників інших культур.

Подорожі, подібні тим, про які йшлося в книгах популярних письменників, ставали розповсюдженою формою дозвілля вищих суспільних верств, зокрема аристократії.

У ХVІІ – ХVШ ст. світ був поділений на сфери впливу між певними купецькими об'єднаннями. Наприклад, торгові мережі індійських купців були розкинуті далеко за межами Індії. їх представники діяли в Ісфахані, Стамбулі, Астрахані і, навіть, у Москві. Найбільш розповсюдженими в світі були мережі італійців, голландців, англійців, вірмен, євреїв та португальців. Найвпливовішими і найбільшими з усіх перерахованих вище були торгові мережі вірмен та євреїв.

Вірменськими колоніями контролювались ринки Іраку і Османської імперії. Також їх колонії були майже в усіх районах Індії, Росії, на Філіппінах, у Польщі, Німеччині. Напри кінці XVII ст. вийшла книга вірменською мовою, написана Лукою Ванандеці: “Скарбниця мір, ваги, чисел і монет усього світу, або Пізнання всіх видів мір, ваги і монет, що керують торгівлею всього світу, зібране трудами нікчемного паламара Луки з Вананда, коштом і повелінням пана Петроса, сина Хачатура з Джульфи”. Ця книга містила дослідження світових ринків, а також порівняльний аналіз рівня життя в різних містах: Стамбулі, Відні, Москві, Астрахані, Новгороді, Манілі, Хайдарабаді, Багдаді, Смирні, Олександрії. Своєрідним перевалочним пунктом між Сходом і Заходом були колонії вірмен у Львові.

Найдавнішою торговою мережею, яка охоплювала майже всі християнські та мусульманські країни, була єврейська, що існувала ще за часів Римської імперії. У XVIII ст. сефарди, як стали називати єврейських купців, мали великий вплив на атлантичну торгівлю. В Центральній Європі побільшало єврейських мандрівних торгівців (ашкеназі); їх “зоряний час” настане у XIX ст. і буде асоціюватися з міжнародним успіхом Ротшильдів.

Підсумовуючи, визначимо основні чинники розвитку подорожей та появи туризму в епоху Просвітництва:

Ø соціально-науковий прогрес;

Ø розвиток економіки;

Ø зміни в мотивації подорожей;

Ø освоєння географічного простору;

Ø розвиток світової торгівлі;

Ø як наслідок попередніх чинників – розвиток інфраструктури для подорожуючих.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	ТЕМА 1. ВСТУП ДО МІКРОЕКОНОМІКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.