• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму.

Безпосередній об’єкт злочину – безпека держави в політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади й у сфері діяльності політичних партій). Додатковим необхідним безпосереднім об’єктом злочину є життя людини. Потерпілим від злочину може бути тільки державний або громадський діяч, обраний (призначений) на посаду в установленому Конституцією України і законами України порядку (Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова чи суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України або вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Національного банку України, керівник політичної партії). Перелік осіб, які можуть бути потерпілими, відповідно до ст. 112 КК, є вичерпним.

Об’єктивна сторона злочину полягає в посяганні на життя держав­ного діяча чи керівника політичної партії. Посягання на життя означає вбивство чи замах на вбивство державного або громадського діяча (наприклад, здійснення пострілу, кидання гранати, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло, нездійснення необхідної медичної процедури тощо). Для застосування ст. 112 КК слід обов’язково встано­вити, що посягання на життя вчиняється у зв’язку з державною чи громадською діяльністю потерпілих.

Злочин вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху на вбивство (усічений склад).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальним мотивом – бажанням припинити державну чи громадську діяльність певної особи або помстою за таку діяльність.

Коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме та з яких мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112 КК. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але зважаючи, що його наміром було вбивство на замовлення, він повинен нести відпо­відальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфі­кації дій виконавця за п. 6 ч. 2 ст. 15 КК. Якщо безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112 КК, а дії замовника як організатора чи підбурювача до вчинення злочину – за відповідними частинами статтей 27 і 112 КК. Якщо такі дії вчиняються громадянином України за завданням іноземної держави, іноземної організації чи їх представника, відповідальність настає за сукупністю вчиненого – за ч. 1 ст. 111 і за ст. 112 КК.

Коли винний, бажаючи вбити потерпілого у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, помилково позбавив життя іншу людину, що такої діяльності не здійснювала (скажімо, охоронця або водія), його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 і ст. 112 КК як закінчений замах на злочин, котрий він намагався вчинити, і за відповідною части­ною ст. 115 КК. Якщо умисне вбивство державного чи громадського діяча або замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, перед­бачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Читайте також:

1. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
2. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
4. Блок групи приміщень громадського харчування
5. Будівлі підприємств громадського харчування
6. Бюджетне повноваження Державного казначейства України.
7. Бюджетні кредити, надані за рахунок загального фонду державного бюджету
8. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).
9. Взаємодія з органами державного управління
10. Видатки державного бюджету
11. Видатки державного бюджету
12. Видатки державного бюджету

Переглядів: 557