• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Норматив по незавершеному виробництву.

План

Тема 5

План

Тема 4

Оподаткування підприємства.

1. Сутність, призначення і функції податків.

2. Пряме та непряме оподаткування підприємства.

3. Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств та

малого бізнесу.

Література: А.М. Поддєрьогін ст.109-184;

за ред. Дем'яненко ст.134-179.

Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпе­чують фінансування державних витрат.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов‘язкових платежів), що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Податкова система - це сукупність установлених в країні податків та механізму їх стягнення.

Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. Нині встановлено більше ніж 4 десятки різного роду податків, зборів та обов‘язкових платежів.

Стабілізацію податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов‘язують із прийняттям Податкового кодексу – основного економічного закону держави.

Підприємства можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори:

- прямі податки (податок на прибуток, плата за землю,

податок з власників транспортних засобів);

- непрямі податки (ПДВ, акцизний збір, мито).

- збори ( збір за геологорозвідувальні роботи, за забруднення

навколишнього середовища та ін.).

Місцеві податки і збори:

- податки (комунальний і з реклами);

- різні збори ( збір за паркування автомашин, за розміщення об'єктів торгівлі, ринковий і готельний збір і т.д.)

Оподаткування прибутку підприємства регулюється ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, податок на прибуток сплачують суб‘єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Об‘єктом оподаткування є оподаткований прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань.

ОП=ВД-ВВ-Ав, де

ОП – оподаткований прибуток;

ВД – валові доходи;

ВВ – валові витрати;

Ав – амортизаційні відрахування.

До складу валового доходу включають:

- доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

- доходи від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;

- доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отри­маних від нерезидентів, відсотків, роялті, від здійснення опе­рацій лізингу (оренди);

- доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно нада­них товарів;

- доходи від урегулювання сумнівної або безнадійної креди­торської заборгованості;

- інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування (суми отриманої пені, штрафу, неустойок; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені у звітному році; відсотки (комісійні), отримані від здійснення кредитно-депозитних операцій та ін.).

Основну ставку податку встановлено в розмірі 25% до об‘єкта оподаткування. Обчислена сума податку, що підлягає сплаті за звітний період вноситься до бюджету до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Податок з доходів фізичних осіб–плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Загальний оподатковуваний дохід –будь-які доходи, що підлягають оподаткуванню, нараховані на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід поділяється на загальний місячний оподатковуваний дохід та загальний річний оподатковуваний дохід, відповідно до звітного податкового періоду, за наслідками якого вони підлягають оподаткуванню.

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% від об”єкта оподаткування.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універ­сальний акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Платниками ПДВ є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Об‘єктом оподаткування при нарахуванні податку на додану вартість є обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і послуг. При цьому при продажу товарів об‘єктом оподаткування є обороти не лише по продажу товарів власного виробництва, але й покупних.

У базу оподаткування для ПДВ включають акцизний збір, ввізне мито та інші загальнодержавні податки і збори. Місцеві податки і збори в базу оподаткування не включаються.

У всіх випадках продажу продукції, товарів, послуг продавець — платник податку на додану вартість — виписує уста­новленої форми податкову накладну в двох примірниках із за­значенням у ній назви продавця — платника податку, покупця, найменування, кількості та вартості товару, що продається, послуг без ПДВ, суми ПДВ і загальної суми коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

Для обчислення цього податку законом передбачено дві ставки - 0% і 20%.

Згідно із законодавством фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) –це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, зборів та інших платежів. Він поєднує такі податки і збори:

- податок на прибуток;

- плату (податок за землю);

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- плату за придбання торгового патенту;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- комунальний податок.

Платниками ФСПє сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом с/г продукції, в яких сума, одержана від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Об”єктом оподаткування ФСП єплоща с/г угідь, переданих с/г товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в т.ч. на умовах оренди.

Ставка податку складає:

- для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,15%;

- для багаторічних насаджень – 0,09%.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка ФСП з 1 га с/г угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки:

- для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,09%

- для багаторічних насаджень – 0,03%.

Законодавчу базу єдиного податку склали норми Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”. Нова редакція даного Указу була прийнята Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 „Про внесення змін в Указ президента України від 03.07.98 р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”, який набрав сили з 19.09.99 р. і застосовується зараз.

Єдиний податок відноситься до прямих загальнодержавних податків. Він сплачується суб”єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів і включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників незалежно від фінансового й майнового стану платників. Так як єдиний податок справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні, то за економічним змістом об”єкта оподаткування він відноситься до податків на доходи.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності може бути застосована тільки суб”єктами малого підприємництва. Так на єдинийподаток можуть перейти:

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн..;

- юридичні особи – суб”єкти підприємницької діяльності, в яких середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.

Оборотні кошти та їх організація на підприємствах.

1. Сутність оборотних коштів та їх склад.

1. Визначення потреби в оборотних коштах.
2. Джерела формування оборотних коштів.

Література: А.М. Поддєрьогін ст.186-292;

М.Я. Дем'яненко ст.208-234.

Виробничі засоби залежно від ролі, яку вони виконують у процесі виробництва і характеру перенесення вартості на створюваний продукт, поділяються на основні і оборотні.

Для визначення оборотних коштів, потрібно розмежовувати категорії “оборотні засоби”, “оборотні активи” (поточні активи), “оборотний капітал”, “оборотні кошти”.

Категорії “оборотні кошти”, “оборотний капітал” – це грошові кошти, які авансуються на формування оборотних засобів. Тобто, вони є джерелами формування останніх. Отже, оборотні кошти і оборотний капітал – це ідентичні поняття.

Оборотні активи – частина „діючих” засобів підприємства, яка обернулася в готівку протягом виробничого циклу.

Оборотний капітал і оборотні засоби – це одна й та сама вартість, але задіяна на різних стадіях кругообороту.

Оборотний капітал – це засоби виробництва, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції і постійно перебувають в обігу.

В своєму русі оборотні кошти проходять три стадії: постачання - перетворення коштів у виробничі запаси; виробництво – випуск готової продукції; збут – реалізація готової продукції.

Оборотний капітал складається:

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються, а отже повністю переносять свою вартість на створений продукт (тобто, в своїй речовій формі утворюють предмети праці змінюючи свою натуральну форму і властивості).

1. Виробничі запаси: сировина і матеріали, запасні частини, тара, буд.матеріали, МШП, куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо тощо (насіння, корми, мін.добрива, ядохімікати).

2. Затрати по незавершеному виробництву: напівфабрикати власного виробництва, що повністю закінчені в одному цеху і підлягають подальшому використанні в іншому ( всі затрати під урожай наступного року в рослинництві, затрати на зариблення ставків, затрати на запаси меду в вуликах для годівлі бджіл зимою, затрати на закладку яєць по інкубації).

3. Витрати майбутніх періодів: витрати на придбання необхідних для виробництва активів, що ще не надійшли, сюди також можна віднести витрати на освоєння нових виробництв і агрегатів, сплачені наперед орендні платежі, перераховані страхові платежі та ін (витрати на будівництво і обладнання літніх таборів для худоби, обладнання площадок для тимчасового зберігання зерна та інше). Згодом «Витрати майбутніх періодів» переходять у групу «виробничі запаси».

Фонди обігу становлять частину засобів підприємства, що перебувають у сфері обігу, що пов'язанні з обслуговуванням процесу обігу товарів, вони не беруть участі у створенні вартості, а лише є її носіями.

1. Готова продукція, отримана продукція, що зберігається на складі підприємства.

2. Продукція відвантажена покупцю, але неоплачена.

3. Кошти в розрахунках готівка та вільні грошові кошти підприємства на рахунку в банку.

Визначення потреби в оборотних коштах є одним з об‘єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

Нормування оборотних коштів – це визначення мінімальної величини оборотних коштів на плановий період, при якій може нормально здійснюватися виробничий процес.

Для розрахунку цього нормативу використовується формула:

Н= З×Д×К,

де З – одноденні витрати на виробництво продукції ( визначаються (грн.) шляхом ділення витрат на випуск продукції відповідного кварталу на 90);

Д – тривалість виробничого циклу (дні);

К – коефіцієнт зростання витрат:

К = Фо+0,5×Фз:Фо+Фз,

Фо– одноразові витрати;

Фз– інші витрати, що включають в собівартість (з/п, амортизація та інші).

Норматив по незавершеному виробництву в рослинництві.

Для розрахунку треба знати види робіт під урожай наступного року, обсяг цих робіт і планову собівартість одиниці роботи. Після цього всі види робіт треба оцінити, додати, це й буде сума всіх витрат по незавершеному виробництву в рослинництві на кінець планового року. Але вони повинні бути мінімальними, тому всі затрати під урожай наступного року треба скоригувати на коефіцієнт сезонності витрат, який визначається по формулі на підставі даних за минулий рік:

К_сез=В_мін:В_кр

В _мін - це мінімальні помісячні незавершені витрати минулого року.

В _кр – витрати незавершеного виробництва на кінець минулого року.

Норматив по незавершеному виробництву в тваринництві.

В розрахунок нормативу включають вартість запасу меду або цукру у вуликах для годівлі бджіл зимою (3кг на 1 бджоло-сім’ю) сюди додають заплановані витрати по зарибленню ставків на кінець року, а також вартість яєць, які будуть закладені в інкубатори до10 грудня планового року.

Матеріали власного виробництва оцінюють по плановій собівартості, а куплені по вартості придбання.

Норматив по витратах майбутніх періодів.

Для розрахунку цього нормативу використовується формула:

М = Во+Вк - Вс, де

Во–сума витрат майбутніх періодів на початок планового року;

Вк– витрати, які здійснюються в плановому періоді (за кошторисом);

Вс–витрати, які будуть включені в собівартість продукції планового року.

До цих витрат в с/г належать витрати пов’язані з підготовчими роботами до виробничої діяльності в сезонних галузях виробництва (витрати на будівництво і обладнання літніх таборів для худоби, обладнання площадок для тимчасового зберігання зерна.

Норматив по готовій продукції.

Готова продукція, яка вироблена на підприємствах протягом року продається, але частина її у вигляді мінімального залишку повинна залишитися на складі для відновлення процесу виробництва. Для того, щоб розрахувати цей мінімальний залишок продукції використовують формулу:

М = В×Д, де

В –одноденний випуск товарної продукції за виробничою собівартістю;

Д –норма запасу в днях.

Норму оборотних активів у днях щодо готової продукції, яка перебуває на складі, визначають як мінімальний час, необхідний для:

- комплектування і накопичення продукції до розмірів партії, відповідних замовлень або договорів;

- підготовка готової продукції до відвантаження (сортування, пакування тощо);

- зберігання на складі продукції, яку вивозять безпосередньо покупці за домовленістю;

- транспортування продукції до залізничної станції чи пристані, навантаження продукції, передача її транспортним організаціям.

Читайте також:

1. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
2. Бухгалтерский учет. Его виды. Нормативное регулирование
3. Вдосконалення нормативно-правової бази міста на етапі переходу до інформаційного суспільства
4. Види і загальна характеристика нормативних актів
5. Визначення товщини ізоляції за значенням нормативних тепловтрат.
6. Вимоги нормативних документів щодо виконання робіт в умовах ущільненої забудови
7. Вимоги нормативних документів щодо термінів подачі інформації про виникнення НС та її медико-санітарні наслідки.
8. Відомчі нормативно-правові акти
9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
10. Відповідність нормативним документам.
11. Впровадження нормативних актів
12. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.

Переглядів: 801