• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЖерносєкІ. Науково-методична роботавідділу освіти. //Ріднашкола, - 1997№7-8. -_с.32-36.

публікації по змісту і методиці навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;

* впровадження досягнень етнопедагогіки, психології і окремих

методик та передового педагогічного досвіду, особливу увагу звертаючи на впровадження в діяльність педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

2. Форми методичної роботи в школі.

Індивідуальна самоосвіта: систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередня участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробка окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовка доповідей, виступів по радіо, телебаченню і т.п., огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Вимоги до організації самоосвіти педагогів: а) зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; б) систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; в) багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; г) індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми набуття педагогом знань; д) гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі, районі; е) створення в школі умов для звертання педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; є) завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції і т. ін.).

Групові та масові форми методичної роботи: відкриті уроки, взаємо-відвідування, предметні комісії та ін.

Відкриті уроки. Основна мета відкритих уроків - підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання: втілення в практику всіх учителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на вирішення поставлених перед національною школою завдань.

Вимоги до аналізу і обговорення відкритих уроків:

а) цілеспрямованість обговорення; б) науковість аналізу; в) принциповість, поєднана з доброзичливістю під час висловлення критичних зауважень; г) поєднання аналізу уроку з висновками і практичними рекомендаціями; д) підбиття підсумків відкритого уроку кваліфікованими спеціалістами.

Взаємовідвідування. Якщо молодий і недосвідчений вчитель відвідає урок, який проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок у менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, яким чином вдосконалити той чи інший момент уроку. Не виключена можливість, що й досвідчений педагог візьме щось корисне для себе у молодшого колеги. Таким чином, Взаємовідвідування завжди приносить користь педагогам.

Зміст роботи предметних комісій: заслуховування і обговорення доповідей з найбільш актуальних питань навчання і виховання; огляд новітньої фахової літератури; обговорення книг, статей з журналів і газет на актуальні теми; організація Взаємовідвідування уроків; проведення і обговорення відкритих уроків; виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання; організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

Цікавий досвід методичної роботи нагромаджено школами Києво-Святишинського району м.Києва. Серед групових форм методичної роботи застосовуються такі:

* метод об'єднання учителів-предметників;

* школи молодого керівника, вчителя, вихователя;

* семінари-практикуми для досвідчених керівників, вихователів, учителів;

* цільові і проблемні семінари;

* творчі групи, школи педагогічної майстерності під керівництвом творчих
учителів, учителів-методистів;

* консультпункти;

* опорні школи;

* авторські школи;

* клуби для працівників дошкільних дитячих закладів.

* До масових форм методичної роботи належать:

* науково-практичні конференції;

* педагогічні читання;

* тижні педагогічної майстерності (дні відкритих дверей педагогів-майстрів,
учителів-методистів, старших учителів, відмінників народної освіти);

* конференції педпрацівників;

* методичні місячники, тижні;

* Як індивідуальні форми методичної роботи використовуються:

* стажування та наставництво;

* індивідуальні і групові консультації;

* конкурси "Учитель року", "Класний керівник року", "Вихователь року»;

* післяатестаційна робота;

* докурсова і післякурсова робота з керівниками та вчителями;

* робота з творчими учителями;

* робота з учителями-заочниками;

* творчі звіти вчителів, що атестуються на присвоєння звання тощо.¹

Інші форми методичної роботи: виробничі наради, науково-практичні конференції, педагогічні читання, школи передового досвіду, педагогічний кабінет, курси перепідготовки, методологічний семінар.

Орієнтовна тематика проблем для розробки школою:

1. Прищеплення учням умінь і навичок самоосвіти і самовиховання.

2. Активізація мислительної діяльності учнів на уроках.

3. Виховання в учнів правової культури.

4. Використання комп'ютера в навчально-виховній роботі школи.
Орієнтовна тематика педагогічних читань та конференцій:

1. З досвіду виховання в учнів загальнолюдських моральних якостей.

2. Методика виховання учнів на національних звичаях, обрядах та традиціях.

3. Вдосконалення лекційно-семінарської форми навчання.

4. Здійснення диференційованого навчання на уроках.

5. Використання основних положень народної педагогіки в навчально-
виховному процесі школи.

Орієнтовна тематика семінарів-практикумів:

Читайте також:

1. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
2. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.
3. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).
4. Вимоги до освітнього рівня осіб, які навчатимуться в системі професійно-технічної освіти.
5. Державне управління системою загальної середньої освіти.
6. Діяльність в сфері освіти.
7. Єдність і наступність системи освіти.
8. ЖерносєкІ. Науково-методична робота відділу освіти. //Рідна школа, - 1997. - №7-8. - с.32-36.
9. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання
10. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
11. Лісабонська конвенція та Сорбонська декларація як початок гармонізації архітектури європейської системи вищої освіти.

Переглядів: 507