• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лісабонська конвенція та Сорбонська декларація як початок гармонізації архітектури європейської системи вищої освіти.

Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій, пов’язаних із вищою освітою в європейському регіоні, підписана 54 державами на дипломатичній конференції в м. Лісабон (Португалія) 11 квітня 1997 року під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО. Її головною метою стало формування правового поля вищої освіти Європи та полегшення визнання документів про освіту (кваліфікації) різних країн.

Конвенція зафіксувала домовленості між державами щодо основних термінів, за допомогою яких описуються моделі вищої освіти в Європі; визначила компетенції державних органів, головні принципи оцінки кваліфікації та періодів навчання; узгодила механізми визнання кваліфікацій вищої освіти, інформації про оцінку вищих закладів освіти, порівняння документів про освіту тощо. Як відзначалось у конвенції, «велика розмаїтість систем освіти в європейському регіоні є відображенням його культурного, соціального, політичного, філософського, релігійного й економічного розмаїття, що є винятковим надбанням, гідним всілякої поваги», оскільки забезпечує можливості використання цього розмаїття, полегшує доступ громадян кожної держави до освітніх ресурсів інших держав.

Головну ідею, зафіксовану в Лісабонській конвенції, можна визначити так: «надати всім людям цього регіону можливість повною мірою користуватися цим джерелом різноманіття шляхом полегшення доступу жителів та учнів навчальних закладів кожної держави до освітніх ресурсів інших держав».

Організацію спостереження за реалізацією Лісабонської конвенції покладено на Комітет конвенції про визнання кваліфікацій у вищій освіті в Європейському регіоні та Європейську мережу національних інформаційних центрів з питань академічного визнання та мобільності, створену в1994 році.

Сорбонська декларація «Про гармонізацію архітектури системи вищої освіти в Європі» підписана у Франції 25 травня 1998р. на ювілеї Паризького університету міністрами освіти чотирьох країн (Великої Британії, Італії, Німеччини, Франції).[2] Її головні положення:

- формування відкритого європейського простору у сфері вищої освіти;

- міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти, безпосередньо пов’язаний із прозорістю та легкістю для розуміння дипломів, ступенів і кваліфікацій;

- орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти та визнання;

- використання системи кредитів (ЕСТS);

- міжнародне визнання першого ступеня вищої освіти (бакалавр);

- надання випускникам першого ступеня права вибору подальшого навчання для отримання диплома магістра або доктора у послідовному режимі;

- підготовленість магістрів і докторів до науково-дослідницької діяльності;

- підтвердження Лісабонської конвенції;

- пошук шляхів ратифікації набутих знань і оптимальних можливостей для визнання дипломів і вчених ступенів;

- стимулювання процесу вироблення єдиних рекомендацій для досягнення зовнішніх визнань дипломів і кваліфікацій, а також працевлаштування випускників;

- формування європейського простору вищої освіти;

- зближення спільних структур виданих дипломів і циклів навчання;

- консолідація позиції, яку посідає Європа у світі, постійним удосконаленням та оновленням освіти, доступної всім громадянам ЄС.

Як бачимо, Сорбонська декларація не порушує питання про гармонізацію змісту освітніх програм, навчальних планів та методів навчання. У ній немає побажань щодо присвоєння ступенів після закінчення першого циклу навчання, які мають міжнародне визнання. В її основі три ключові вирази: мобільність, визнання, доступ до ринків праці. Основну увагу сконцентровано саме на кваліфікаціях, а не на академічних ступенях. Декларація не була спробою обмежити культурне чи освітнє різноманіття та не містить ідей, які припускають подібне її трактування.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 2705