Структура норми права.

Норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових і індивідуальних інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Ознаки норми права ті ж, що і права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин, і лише в сукупності з іншими нормами складає систему права.

Оскільки ознаки права вже наводилися, перерахуємо специфічні ознаки норми права:

1. Правило поведінки регулятивного характеру - норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є моделлю (зразок, еталон, масштаб) врегульованих суспільних відносин. Регулятивнісь норми права підкреслює її дію «роботу», яка повинна завершитися певним результатом.

2. Загальнообов'язкове правило поведінки - норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, яке не підлягає обговоренню з погляду доцільності.

3. Правило поведінки загального характеру - норма права має загальний (без вказівки конкретного адресата - неперсоніфікований) характер, тобто розповсюджується на всіх, хто стає учасником відносин, врегульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість використання (наприклад, заборона хуліганства).

4. Формально-визначене правило поведінки - норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у випадках її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших - забезпечити це право). Формальну визначеність норма права набуває після викладу її в законах, інших писаних джерелах права.

5. Правило поведінки, прийняте в чітко встановленому порядку, - норма права приймається уповноваженими на те суб'єктами у межах їх компетенції і відповідно до певної процедури: розробка, обговорення, ухвалення, вступ до дії, зміна або скасування дії.

6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, - держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами правил поведінки, сформульованих в нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Норма права має внутрішній зміст:

- є мірою свободи і справедливості;

- є результатом владної діяльності держави, що полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають в громадянському суспільстві;

- має завжди загальний характер, тобто це такий припис, який адресований до необмеженої кількості індивідуально невизначених суб'єктів і розрахований на багатократність використання при певних життєвих обставинах.

Види норм права.

В будь-якій державі існує величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види відповідно до певного критерію (ознаки).

Норми права по предмету правового регулювання (або по галузях права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права і ін.

Норми права по методу правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права): імперативні і диспозитивні.

Імперативні - норми, що виражають в категоричних приписах держави чітко визначені дії, не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів.

Диспозитивні - норми, які приписують варіант поведінки, але дають можливість сторонам відношення самим визначати права і обов'язки в окремих випадках. Інакше: діапозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

Норми права по характеру дії на особу
Заохочувальні	рекомендаційні

Заохочувальні - норми, що встановлюють заходи заохочення за схвалюваний державою і суспільством варіант поведінки суб'єктів, що полягає в добросовісній і продуктивній праці (напр., правила виплати премій).

Рекомендаційні - норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.

Норми права по субординації в правовому регулюванні
Матеріальні		процесуальні

Норма матеріального права - норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило, на підставі якого можливе вирішення справи по суті. Наприклад, не можна скоювати вбивство.

Норма процесуального права - норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків в суд і т.п.

Призначення процесуальної норми - встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених в матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права.

Норми процесуального права похідні від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, в правовідносинах.

Норми права за дією по колу осіб:
Загальні	спеціальні	Виняткові
- розповсюджуються на все населення	- розповсюджуються на певне коло осіб	- роблять винятки з загальних і спеціальних норм

Норми права по функціональній спрямованості (по функціях права):

- регулятивні (правила поведінки) - встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, яка закріплює повноваження власника: володіння, користування, розпорядження, або норма, яка визначає порядок укладення шлюбу).

- охоронні (вартові порядку) - встановлюють міри юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених в регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).

Спеціалізовані (нетипові) норми права.

Окрім вказаних видів загальних норм права, є так звані спеціалізовані або похідні норми. Це - нетипові правові приписи, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, в яких відсутні ті або інші властивості, ознаки, об'єктивно властиві класичній моделі норми права.

Ознаки спеціалізованих норм:

1. Мають допоміжний, характер, допомагають основним нормам надати завершеність і повноту праву;

2 Самі не регулюють суспільні відносини і ніби приєднуються до регулятивних і охоронних норм, утворюючи в поєднанні з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і ознаки правової норми.	\|	Структура, або внутрішня форма норми права - ця внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, зв'язані між собою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.