Характеристика виборів і виборчої системи України.

В Україні з допомогою виборів громадяни обирають такі виборні органи і посади: Верховну Раду України, Президента України, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, міських, сільських і селищних голів.

При проведенні виборчих кампаній в Україні з часу проголошення незалежності спостерігалося, як правило, неухильне дотримання базових демократичних принципів виборів. Що ж стосується додаткових демократичних виборчих принципів, то вони постійно порушувалися. Виборчі кампанії в Україні характеризувались щораз більшим рівнем використання адміністративного ресурсу і „брудних” виборчих технологій, пік застосування яких припав на президентську виборчу кампанію 2004 р. Після 2004 р. спостерігається поступовий процес демократизації виборів в Україні, проведення їх з поступовим наближенням до демократичних стандартів.

Виборча система України зазнала суттєвої еволюції з часу проголошення незалежності нашої держави. Вибори до Верховної Ради України у 1994 р. проходили за мажоритарною системою абсолютної більшості, яка виявилася нерезультативною, вимагала багато фінансів і часу через потребу у проведенні других турів голосування у одномандатних виборчих округах.

У 1998 р. та у 2002 р. вибори до парламенту України здійснювались за змішаною виборчою системою – 225 депутатів обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості, 225 депутатів – за принципом пропорційного представництва.

На чергових парламентських виборах 2006 р. та позачергових парламентських виборах 2007 р. волевиявлення громадян відбувалося за пропорційною виборчою системою із застосуванням жорстких виборчих списків.

На виборах Президента України застосовується мажоритарна система абсолютної більшості. Якщо жоден з кандидатів не набирає більше 50 % голосів виборців, то проводиться 2 тур виборів за мажоритарною системою відносної більшості, в якому беруть участь два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів виборців. Для перемоги у другому турі кандидату необхідно набрати просту більшість голосів виборців.

Що ж стосується виборчої системи, яка застосовується при виборах органів місцевого самоврядування в Україні, то тут тип виборчої системи залежить від виборного органу чи посади. Так, до 2006 р. всі депутати та голови місцевих рад обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості. З 2006 р. ситуація виглядає наступним чином: депутати обласних, районних і міських рад обираються за пропорційною виборчою системою із застосуванням жорстких списків; депутати сільських і селищних рад, сільські, селищні і міські голови обираються за мажоритарною виборчою системою відносної більшості.

Таблиця 14.1.

Критерій поділу	Типи виборів
1. Територіальна ознака	Загальнонаціональні (загальнодержавні) Місцеві (муніципальні)
2. Час проведення	Чергові Позачергові (дострокові) Повторні Довибори
3. Об’єкт обрання	Вибори до парламенту Вибори глави держави Вибори до органів місцевого самоврядування
4. Правові наслідки	Дійсні Недійсні

Таблиця 14.2.

Базові принципи

Додаткові принципи

1. Принцип загальних виборів 2. Принцип рівних виборів 3. Принцип прямих виборів 4. Принцип вільних виборів 5. Принцип таємного голосування

1. Принцип вільного і рівноправного висування кандидатів. 2. Принцип гласності і відкритості виборчої кампанії. 3. Принцип рівності можливостей для всіх кандидатів чи політичних партій у веденні виборчої кампанії. 4. Принцип свободи агітації. 5. Принцип неупередженості до учасників виборчої кампанії з боку органів влади, установ та організацій.

Таблиця 14.3.

Переваги

Недоліки

1. Наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу. 2. Виборці голосують за конкретну людину, яку можуть оцінити. 3. Потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців. 4. Простота у підрахунку голосів. 5. В парламент потрапляють лише великі політичні партії, що, в свою чергу, сприяє стабільності парламентських коаліцій і урядів. 6. Наявність у кандидата значної свободи у діях, оскільки він завдячує своїм обранням виборцям округу, а не партійному керівництву; 7. Можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями.

1. Значна розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів, тобто, викривлення результатів голосування; 2. Неврахування голосів значної кількості виборців; 3. Велика можливість для здійснення тиску на виборців, маніпуляцій та фальсифікацій; 4. Перешкоджання розвитку малих і середніх партій.

Таблиця 4.

Переваги

Недоліки

1. Голоси виборців розподіляються пропорційно, мінімізується їх втрата. 2. Враховуються інтереси різних суспільних груп. 3. Відбувається сприяння розвитку партійної системи та партійної ідеології. 4. Існує менше можливостей для фальсифікацій результатів волевиявлення громадян.

1. Виборці голосують не за конкретних людей, а за партійний список, в якому можуть виявитися невідомі, некомпетентні, непопулярні політики. 2. Відсутність тісного зв’язку, контактів між депутатами і виборцями. 3. Доволі складна система підрахунку голосів. 4. До парламенту потрапляє багато політичних сил, що ускладнює процедуру формування парламентської більшості і часто робить уряд у країні нестабільним. 5. Відсутність персональної відповідальності депутата перед виборцями за свої дії. 6. Обмеження свободи дій депутата, його залежність від партійного керівництва, якому він завдячує своїм обранням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типологія виборчих систем.	\|	Словник найбільш вживаних термінів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.