Правопорушення – суспільно-небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що тягне юридичну відповідальність.
Правопорушення: ознаки, види.
Ознаки правопорушення:
1. Має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, скоюється всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; є порушенням заборон, вказаних в законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, які випливають з нормативно-правового акту, акту застосування норм права або договору, укладеного на основі закону;
2. Є суспільно шкідливим (наприклад, прогул) або суспільне небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідливість (проступок) і суспільна небезпека (злочин) - основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або в перешкоді до їх виконання. Матеріальний - в спричиненні учаснику правовідношення матеріальної або моральної шкоди;
3. Виражається в поведінці - протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (халатність, прогул, залишення особи в безпорадному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об'єктом переслідування.
4. Має свідомо-вольовий характер, тобто у момент здійснення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, знаходиться під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно. Відсутність вільної волі є юридичною умовою, при якій діяння правопорушенням не визнається, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається тільки неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і психічнохворі деліктоздатними не вважаються);
5. Є винним діянням. Правопорушенням визнається тільки винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (або бездіяльністю) шкоди суспільству і державі, містить вину. Вина - це психічне відношення особи до свого діяння і його наслідків.
6. Є караним, тобто спричиняє за застосування до правопорушника заходів державного примусу, мір юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, права і свободи громадян.
Відсутність вказаних ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.