Правове регулювання, його межі, способи і типи

Правове регулювання — це здійснюване правовими засобами впорядкування суспільних відносин за допомогою закріплення прав і обов'язків їх учасників і забезпечення їх належного виконання. Правове регулювання є одним з різновидів соціального регулювання, роль і значення якого в сучасному суспільстві неухильно зростає.

Разом із тим можливості правового регулювання, як і права в цілому, не безмежні. Необхідно усвідомити, що правовому регулюванню підлягають не всі суспільні відносини. У зв'язку з цим його межі мають бути чітко визначені, повинен бути визначений оптимальний об'єм правового регулювання. Інакше можливі дві ситуації:

1) якщо сфера правового регулювання виявляється за
надто звуженою, то неминучими є хаос і свавілля в сус
пільному житті. Наприклад, у період індустріальної рево
люції XVIII—XIX ст. трудові відносини розглядалися як
сфера регулювання тільки з боку працедавців. Незахище
ність працівників, їх безправ'я спричинили соціальні хви
лювання, повстання, аж до збройних;

2) якщо сфера правового регулювання дуже розширена
і всі сторони суспільного життя дріб'язково регламентова
ні і контролюються з боку держави, то неминучою є соціа
льна пасивність і апатія громадян, що потенційно загро
жує свавіллям з боку влади. Багато в чому саме цим пояс
нюється законний (з формальної точки зору) прихід наци
стів до влади в одній з найбільш розвинених у правовому
відношенні країн Європи — Німеччини.

Уявляється, що правовому регулюванню підлягають суспільні відносини, що мають такі ознаки:

1) відносини, які поєднують індивідуальні інтереси та
загальносоціальні інтереси. Це поєднання не є незмінним
упродовж історії цивілізації. Так, у римському праві між-
особистісні відносини членів сім'ї не підлягали правовому
регулюванню. Сучасне ж право, що розглядає сім'ю не
тільки як особисту, а й як соціальну цінність, «втручаєть
ся» в них, щоб виключити, наприклад, домашнє насиль
ство, нерівноправ'я членів сім'ї та інші негативні явища;

2) відносини, в яких можливий розумний компроміс
інтересів їхніх учасників, в яких кожен погоджується з
певним обмеженням своїх інтересів ради соціального миру,
безпеки і спокою і, кінець кінцем, ради задоволення інте
ресів іншого. Наприклад, громадяни цивілізованих держав
сплачують податки, розуміючи необхідність підтримки
слабозахищених верств населення, підтримки національної
безпеки держави тощо;

3) відносини, які будуються на основі згоди людей з
певними правилами і визнання їх обов'язковості для себе.
Більшість чинних правових норм виросли на цьому ґрунті.
Наприклад, саме тому, що покупець розуміє і визнає обо
в'язковість сплати ціни товару, виникає правове регулю
вання договору купівлі-продажу. І ця думка поширюється
на більшість правовідносин, як правило, здійснюваних
людьми добровільно, через свою правосвідомість;

4) відносини, які у принципі можуть бути захищені і
підкріплені зовнішнім, зокрема державним примусом.
Наприклад, відносини, які будуються на основі емоцій і
почуттів (дружба, любов, неприязнь), не піддаються право
вому регулюванню і не можуть підтримуватися або обмежу
ватися зовнішнім примусом. Тому недоцільно включати їх
до сфери правового регулювання.

Межі правового регулювання не залишаються незмінними. Сучасному суспільству властива юридизація соціальних відносин, які раніше виключалися зі сфери правового регулювання (такими, наприклад, є підприємницька діяльність, сімейне життя, природокористування).

У правовому регулюванні використовується великий арсенал способів (прийомів) правового регулювання: і 1) дозволи (полягають у наданні суб'єктам прав на здійснення певних позитивних дій); -,

¹ 2) зобов'язування (полягають у покладанні обов'язку здійснювати певні позитивні дії);

3) заборони (зводяться до покладання обов'язку утри
муватися від заборонених дій);

4) заохочення (виражаються в нагородженні суб'єктів
за певну позитивну поведінку);

5) рекомендації (полягають у пропозиції вибрати най
більш доцільний (оптимальний) варіант поведінки).

У практиці правового регулювання в різних сферах суспільного життя в певному співвідношенні використовуються два типи регулювання:

1) загально-дозвільний тип правового регулювання
виражається у принципі: «Дозволено все, що прямо не за
боронено законом». Це означає, що суб'єкти мають право
здійснювати будь-які дії, які не потрапили в розряд забо
ронених. Цей тип правового регулювання співвідноситься
з діями індивідів та їх об'єднань;

2) спеціально-дозвільний тип правового регулювання
виражається у принципі: «Заборонено все, що прямо не
дозволено законом». Отже, суб'єкт має право вибрати тіль
ки такі форми поведінки, які прямо приписані правом.
Такий тип регулювання властивий діяльності державних
органів і органів місцевого самоврядування. Посадовець,
державний орган має право діяти тільки так, як прямо
приписано законом, посадовою інструкцією, нормативним
наказом.

26.2. Механізм правового регулювання, \
його елементи і стадії Щ

•4

Механізм правового регулювання— це функціонуюча як єдине ціле система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

Метою механізму правового регулювання є оптиміза-ція суспільних відносин, забезпечення громадського і правового порядку на основі режиму законності. Елементи механізму правового регулювання: 1) норми права — нормативна основа механізму правового регулювання, яку складають усі джерела права. Правильне тлумачення норм права забезпечує ефективність механізму правового регулювання;

2) юридичний факт— підстава для переходу абстрак
тних правових норм у конкретні права і обов'язки учасни
ків суспільних відносин;

3) акти безпосередньої реалізації права (у правовідно
синах і поза правовідносинами) — фактична поведінка
суб'єктів права зі здійснення своїх прав і обов'язків;

4) акти застосування права— забезпечують реалізацію
права (факультативний елемент). У таких актах персоніфі
куються загальні права і обов'язки, а якщо необхідно, ін
дивідуалізуються санкції правових норм.

Окремі елементи механізму правового регулювання домінують на різних його стадіях. Використання їх у певному порядку характеризує процес правового регулювання.

Стадії механізму правового регулювання:

1) стадія регламентації суспільних відносин. На цій
стадії створюються норми права, формуються правила по
ведінки суб'єктів, умови виникнення у них прав, обов'яз
ків, повноважень, відповідальності. При цьому визнача
ється не тільки коло інтересів суб'єктів права і, відповідно,
правовідносин, у рамках яких їхнє здійснення буде право
мірним, але також прогнозуються перешкоди цьому про
цесу, можливі правові засоби їх подолання. Нерідко початок
механізму правового регулювання здійснюється не тільки
з уведенням у дію правових норм, а й із залученням інтер-
претаційних актів;

2) стадія виникнення умов, при яких відбувається пере
хід від правових норм до конкретних актів поведінки суб'
єктів права. Ключовим елементом, що позначає цю стадію,
є юридичний факт (фактичний склад). У певних випадках
юридичним фактом виступає акт застосування права, осо
бливо, коли йдеться про фактичний склад. Так, умовою
реалізації права на вищу освіту є наказ ректора про зараху
вання на навчання. Він, у свою чергу видається тільки тоді,
коли абітурієнт представив у приймальну комісію необхід
ні документи, склав вступні іспити і пройшов за конкурсом,
тобто коли вже є три інших юридичних факти;

3) стадія безпосередньої реалізації норм права,зокре
ма — виникнення правових відносин. Інакше кажучи,
втілення суб'єктивних юридичних прав і обов'язків вкон
кретній, фактичній поведінці учасників суспільного відно
шення, за допомогою якого правове регулювання досягає
своїх цілей — дозволяє задовольнити інтерес суб'єкта. Акти
реалізації суб'єктивних прав і обов'язків — це основний

засіб, за допомогою якого права і обов'язки втілюються в життя — здійснюються в поведінці конкретних суб'єктів. Ці акти можуть виражатися в трьох формах: дотриманні; виконанні; використанні.

У деяких випадках для реалізації норм права у фактичній поведінці суб'єктів необхідне видання правозастосов-чого акта (наприклад, виникнення прав і обов'язків у подружжя можливе тільки за наявності акта державної реєстрації шлюбу). Тоді виділяють четверту, факультативну стадію механізму правового регулювання — стадію застосування права. В реальності вона збігається з другою або третьою стадіями механізму правового регулювання.

Сучасне суспільство потребує вдосконалення механізму правового регулювання і підвищення його ефективності, що може бути досягнуто шляхом вдосконалення норм права, практики їх застосування, підвищення правової культури суспільства в цілому й окремих індивідів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Правові акти, їх види і співвідношення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.