Напрями управління персоналом

Тема. Напрями, методи і стилі управління персоналом

Лекція 3

Логіка викладу:

1. Напрями та методи управління персоналом.

2. Стилі управління персоналом.

3. Менеджмент персоналу як багатогранний процес.

3.1. Блоки кадрової політики

3.2. Складові роботи з персоналом.

3.3. Основні засади ефективної роботи з персоналом.

1.Основні напрями управління персоналом на підприємстві можуть бути введені в таблицю 1.

Таблиця 1

№ п/п	Найменування підходів до управління персоналом	Суть підходів до управління персоналом
	Організаційно-економічний	Включає питання, пов’язані з плануванням чисельності та складу персоналу, моральним та матеріальним стимулюванням, використанням робочого часу, керуванням документацією тощо
	Техніко-технологічний	Відображає рівень розвитку конкретного виробництва. Особливості використання у ньому технічних засобів і технологій, умови роботи робітників
	Правовий	Включає питання дотримання працівниками трудового законодавства
	Соціально-психологічний	Відображає питання соціально-психологічного забезпечення управління кадрами, введення різних соціологічних та психологічних процедур у практику кадрової роботи
	Педагогічний	Передбачає вирішення питань, пов’язаних з навчанням та вихованням кадрів, наставництвом

Методи управління персоналом – це сукупність (система) управлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління та всієї виробничо-економічної діяльності.

Серед методів, використовуваних в управлінні персоналом є загальні, широко застосовувані в управлінні іншими об’єктами (виробництвом, народним господарством у цілому): адміністративні, економічні, соціально-психологічні й велика кількість конкретних, часткових методів.

Адміністративні методи,або методи прямого впливу, носять директивний, обов’язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Для цих методів характерним є прямий централізований вплив суб’єкта на об’єкт управління, включають – організаційно-стабілізуючі (закони, статуси, правила, інструкції, положення тощо), розпорядницькі (накази, розпорядження), дисциплінарні (догани, реалізація форм відповідальності).

Економічні методи – це ціла система мотивів і стимулів, що спонукають працівників плідно трудитися на загальне благо. Це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна).

Мотиваційні методи управління персоналом – концентрується на впливі на стан мотивації (ступені ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів, почутті поваги до працівника як особистості, повідомлень про його значення для розвитку фірми, очікуваних результатів від його діяльності); приведенні мотивів у дію (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника); посиленні мотивів й оцінці роботи (перегляд зарплати, її збільшення, додаткові вигоди); задоволенні потреб працюючих; подальшому забезпеченні процесу мотивації.

Правові методи управління. Управління виробництвом може здійснюватися на основі правових норм, що стосується організаційних, майнових, трудових та інших відносин, що виникають і розвиваються у процесі виробництва. Оскільки учасниками процесу управління є люди, то правові методи управління тісно пов’язані з іншими методами управління.

За допомогою соціально-психологічних методів управління активізуються громадянські і патріотичні почуття, регулюються ціннісні орієнтації через мотивацію, норми поведінки, моральне стимулювання, соціальне планування і соціальну політику. До зазначених методів належать моральне заохочення, соціальне планування, переконання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і між групових стосунків, створення і підтримка здорового морального клімату в колективі.

2. Стиль управління – це типові для менеджера пріоритети в управлінні, у виборі форм і методів розв’язання управлінських завдань, управлінської взаємодії і ділової комунікації з підлеглим, колегами і вищим керівництвом.

Під стилем управління в соціальній психології розуміється типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих.

Стиль управління – це спосіб прийняття і передачі завдань робітникам. Кращий стиль той, який забезпечує хороші результати при досягненні цілей і відповідає пануючим цінностям. «Частіші змінюй стиль,» – говорили древні, час від часу перевертаючи загострену паличку, якою писали на воскових дощечках. Психологія управління виносить на передній план два протилежні стилі управління – авторитарний і ліберальний.

Авторитарний стиль управління характеризується прямолінійністю, жорсткою постановкою мети, небажанням виступати від задуманого, недопустимістю невиконання завдань. Зазначений стиль може мати такі форми:

Таблиця 2

Підвиди авторитарного стилю управління

№ п/п	Підвиди авторитарного стилю	Характеристика п/видів авторитарного стилю
1.	Патріархальний	Всі повинні підпорядковуватись батьку – керівнику
2.	Харизматичний	Коли за керівником визнаються якості, що надані Всевишнім
3.	Автократичний	Підлеглі виконують рішення керівника
4.	Бюрократичний	Домінує деперсоніфікація влади керівника, завдання якого виконуються завдяки існуючій системі повноважень

Ліберальний стиль управління характеризується особливою поступливістю керівника (майже до зміни поставлених завдань), наданням підлеглим ініціативи у формуванні цілей і готовності до їх сприйняття. В крайньому випадку це може бути анархічний стиль: «Роби, що вважаєш за необхідне». Між ними перебуває демократичний (кооперативний, колегіальний) стиль управління.

Демократичний стиль управління означає участь в управлінні всіх членів організації. Керівництво здійснюється в тісному співробітництві, за якого робітники отримують певні повноваження для прийняття рішень. Здебільшого керівники використовують один основний, а також декілька запасних (залежно від ситуації) стилів управління.

Прихильники автократичного стилю, зокрема доброзичливого, вважають, що він зміцнює владу керівника, його вплив на підлеглих, створює сприятливий клімат у колективі і забезпечує зростання ефективності виробництва.

Прихильники демократичного стилю управління, орієнтованого на людини, відмічають, що в авторитарному підході криється небезпека «культу особи».

Але ефективність керівництва визначається не тільки стилем управління, вона залежить від характеру і чіткості постановки завдань, від посадових повноважень начальника, від взаємостосунків, від культури управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2	\|	Складові роботи з персоналом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.