МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Напрями управління персоналомТема. Напрями, методи і стилі управління персоналом Лекція 3 Логіка викладу: 1. Напрями та методи управління персоналом. 2. Стилі управління персоналом. 3. Менеджмент персоналу як багатогранний процес. 3.1. Блоки кадрової політики 3.2. Складові роботи з персоналом. 3.3. Основні засади ефективної роботи з персоналом. 1.Основні напрями управління персоналом на підприємстві можуть бути введені в таблицю 1. Таблиця 1
Методи управління персоналом – це сукупність (система) управлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління та всієї виробничо-економічної діяльності. Серед методів, використовуваних в управлінні персоналом є загальні, широко застосовувані в управлінні іншими об’єктами (виробництвом, народним господарством у цілому): адміністративні, економічні, соціально-психологічні й велика кількість конкретних, часткових методів. Адміністративні методи,або методи прямого впливу, носять директивний, обов’язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Для цих методів характерним є прямий централізований вплив суб’єкта на об’єкт управління, включають – організаційно-стабілізуючі (закони, статуси, правила, інструкції, положення тощо), розпорядницькі (накази, розпорядження), дисциплінарні (догани, реалізація форм відповідальності). Економічні методи – це ціла система мотивів і стимулів, що спонукають працівників плідно трудитися на загальне благо. Це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна). Мотиваційні методи управління персоналом – концентрується на впливі на стан мотивації (ступені ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів, почутті поваги до працівника як особистості, повідомлень про його значення для розвитку фірми, очікуваних результатів від його діяльності); приведенні мотивів у дію (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника); посиленні мотивів й оцінці роботи (перегляд зарплати, її збільшення, додаткові вигоди); задоволенні потреб працюючих; подальшому забезпеченні процесу мотивації. Правові методи управління. Управління виробництвом може здійснюватися на основі правових норм, що стосується організаційних, майнових, трудових та інших відносин, що виникають і розвиваються у процесі виробництва. Оскільки учасниками процесу управління є люди, то правові методи управління тісно пов’язані з іншими методами управління. За допомогою соціально-психологічних методів управління активізуються громадянські і патріотичні почуття, регулюються ціннісні орієнтації через мотивацію, норми поведінки, моральне стимулювання, соціальне планування і соціальну політику. До зазначених методів належать моральне заохочення, соціальне планування, переконання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і між групових стосунків, створення і підтримка здорового морального клімату в колективі. 2. Стиль управління – це типові для менеджера пріоритети в управлінні, у виборі форм і методів розв’язання управлінських завдань, управлінської взаємодії і ділової комунікації з підлеглим, колегами і вищим керівництвом. Під стилем управління в соціальній психології розуміється типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих. Стиль управління – це спосіб прийняття і передачі завдань робітникам. Кращий стиль той, який забезпечує хороші результати при досягненні цілей і відповідає пануючим цінностям. «Частіші змінюй стиль,» – говорили древні, час від часу перевертаючи загострену паличку, якою писали на воскових дощечках. Психологія управління виносить на передній план два протилежні стилі управління – авторитарний і ліберальний. Авторитарний стиль управління характеризується прямолінійністю, жорсткою постановкою мети, небажанням виступати від задуманого, недопустимістю невиконання завдань. Зазначений стиль може мати такі форми: Таблиця 2 Підвиди авторитарного стилю управління
Ліберальний стиль управління характеризується особливою поступливістю керівника (майже до зміни поставлених завдань), наданням підлеглим ініціативи у формуванні цілей і готовності до їх сприйняття. В крайньому випадку це може бути анархічний стиль: «Роби, що вважаєш за необхідне». Між ними перебуває демократичний (кооперативний, колегіальний) стиль управління. Демократичний стиль управління означає участь в управлінні всіх членів організації. Керівництво здійснюється в тісному співробітництві, за якого робітники отримують певні повноваження для прийняття рішень. Здебільшого керівники використовують один основний, а також декілька запасних (залежно від ситуації) стилів управління. Прихильники автократичного стилю, зокрема доброзичливого, вважають, що він зміцнює владу керівника, його вплив на підлеглих, створює сприятливий клімат у колективі і забезпечує зростання ефективності виробництва. Прихильники демократичного стилю управління, орієнтованого на людини, відмічають, що в авторитарному підході криється небезпека «культу особи». Але ефективність керівництва визначається не тільки стилем управління, вона залежить від характеру і чіткості постановки завдань, від посадових повноважень начальника, від взаємостосунків, від культури управління.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|