МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Напрями управління персоналомТема. Напрями, методи і стилі управління персоналом Лекція 3 Логіка викладу: 1. Напрями та методи управління персоналом. 2. Стилі управління персоналом. 3. Менеджмент персоналу як багатогранний процес. 3.1. Блоки кадрової політики 3.2. Складові роботи з персоналом. 3.3. Основні засади ефективної роботи з персоналом. 1.Основні напрями управління персоналом на підприємстві можуть бути введені в таблицю 1. Таблиця 1
Методи управління персоналом – це сукупність (система) управлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління та всієї виробничо-економічної діяльності. Серед методів, використовуваних в управлінні персоналом є загальні, широко застосовувані в управлінні іншими об’єктами (виробництвом, народним господарством у цілому): адміністративні, економічні, соціально-психологічні й велика кількість конкретних, часткових методів. Адміністративні методи,або методи прямого впливу, носять директивний, обов’язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Для цих методів характерним є прямий централізований вплив суб’єкта на об’єкт управління, включають – організаційно-стабілізуючі (закони, статуси, правила, інструкції, положення тощо), розпорядницькі (накази, розпорядження), дисциплінарні (догани, реалізація форм відповідальності). Економічні методи – це ціла система мотивів і стимулів, що спонукають працівників плідно трудитися на загальне благо. Це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна). Мотиваційні методи управління персоналом – концентрується на впливі на стан мотивації (ступені ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів, почутті поваги до працівника як особистості, повідомлень про його значення для розвитку фірми, очікуваних результатів від його діяльності); приведенні мотивів у дію (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника); посиленні мотивів й оцінці роботи (перегляд зарплати, її збільшення, додаткові вигоди); задоволенні потреб працюючих; подальшому забезпеченні процесу мотивації. Правові методи управління. Управління виробництвом може здійснюватися на основі правових норм, що стосується організаційних, майнових, трудових та інших відносин, що виникають і розвиваються у процесі виробництва. Оскільки учасниками процесу управління є люди, то правові методи управління тісно пов’язані з іншими методами управління. За допомогою соціально-психологічних методів управління активізуються громадянські і патріотичні почуття, регулюються ціннісні орієнтації через мотивацію, норми поведінки, моральне стимулювання, соціальне планування і соціальну політику. До зазначених методів належать моральне заохочення, соціальне планування, переконання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і між групових стосунків, створення і підтримка здорового морального клімату в колективі. 2. Стиль управління – це типові для менеджера пріоритети в управлінні, у виборі форм і методів розв’язання управлінських завдань, управлінської взаємодії і ділової комунікації з підлеглим, колегами і вищим керівництвом. Під стилем управління в соціальній психології розуміється типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих. Стиль управління – це спосіб прийняття і передачі завдань робітникам. Кращий стиль той, який забезпечує хороші результати при досягненні цілей і відповідає пануючим цінностям. «Частіші змінюй стиль,» – говорили древні, час від часу перевертаючи загострену паличку, якою писали на воскових дощечках. Психологія управління виносить на передній план два протилежні стилі управління – авторитарний і ліберальний. Авторитарний стиль управління характеризується прямолінійністю, жорсткою постановкою мети, небажанням виступати від задуманого, недопустимістю невиконання завдань. Зазначений стиль може мати такі форми: Таблиця 2 Підвиди авторитарного стилю управління
Ліберальний стиль управління характеризується особливою поступливістю керівника (майже до зміни поставлених завдань), наданням підлеглим ініціативи у формуванні цілей і готовності до їх сприйняття. В крайньому випадку це може бути анархічний стиль: «Роби, що вважаєш за необхідне». Між ними перебуває демократичний (кооперативний, колегіальний) стиль управління. Демократичний стиль управління означає участь в управлінні всіх членів організації. Керівництво здійснюється в тісному співробітництві, за якого робітники отримують певні повноваження для прийняття рішень. Здебільшого керівники використовують один основний, а також декілька запасних (залежно від ситуації) стилів управління. Прихильники автократичного стилю, зокрема доброзичливого, вважають, що він зміцнює владу керівника, його вплив на підлеглих, створює сприятливий клімат у колективі і забезпечує зростання ефективності виробництва. Прихильники демократичного стилю управління, орієнтованого на людини, відмічають, що в авторитарному підході криється небезпека «культу особи». Але ефективність керівництва визначається не тільки стилем управління, вона залежить від характеру і чіткості постановки завдань, від посадових повноважень начальника, від взаємостосунків, від культури управління.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|