МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України 2 сторінкаЗапаси газу в Туркменістані настільки значні (13 трлн. м куб), що ця країна входить до п'ятірки найкрупніших світових виробників цього палива. Найбільша українська діаспора в Росії — 3,7 млн. українців та 6,6 млн. осіб українського походження. Українці живуть в усіх регіонах, але найбільше їх (у відношенні до загальної чисельності населення конкретного регіону) традиційно на Далекому Сході, півночі Європейської частини Росії, у Сибіру. Серед інших країн СНД найбільші діаспори — у Казахстані — 890 тис. осіб (490 тис. осіб українського походження), Молдові — 600 тис. осіб (210 тис. осіб), Білорусі — 290 тис. осіб (1020 тис. осіб). § 21. Росія Російська Федерація Столиця — Москва Населення — 146 млн. осіб (2000р.) Площа — 17075 тис. км 1. Географічне положення. Характер кордонів Росії в межах СНД має нові риси політико- та економіко-географічного положення (порівняно з ЕГП колишнього СРСР): на заході Росія зберегла сухопутні кордони з Норвегією Фінляндією і здобула нові — з Естонією, Латвією, Білоруссю та Україною; Польщею і Литвою вона межує тільки в межах Калінінградської області, як відокремлена від території Росії Литвою та Білоруссю. На півдні Росія межу і Грузією та Азербайджаном, а далі на схід — з Казахстаном, що відокремив від неї країни Центральної Азії. Східні кордони не зазнали змін: вона межує Китаєм, Монголією, КНДР, через протоки Лаперуза, Кунаширську та Японське море з Японією. Росія омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого та Тихого океанів, тому 2/3 її кордонів — морські. Але вона втратила основні порти на Чорному та Балтійському морях, які відповідно відійшли до України, Литви, Латвії та Естонії. За площею (17,075,4 млн. км кв.) Росія займає перше місце у світі. В Європі розташована 1/4 її території, а в Азії — 3/4. За державним ладом Росія — президентсько-парламентська федеративна республіка. 2. Природно-ресурсний потенціал. Росія добре забезпечена паливними природними ресурсами: великі поклади кам'яного вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно-Якутський басейни), нафти й газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська провінції). Є значні поклади бурого вугілля, торфу, горючих сланців, урану. Родовища залізних руд залягають на Уралі, у Сибіру, у центрі європейської частини (Курська магнітна аномалія, на Кольському півострові). Поклади марганцевих руд є на Уралі, у Сибіру, що сприяє формуванню тут металургійних баз. У Росії є значні поклади мідних, поліметалевих, олов'яних, алюмінієвих (бокситів), дорогоцінних і рідкісних металів (Урал, Західний Сибір). Росія займає перше або одне з перших місць у світі за розвіданими запасами більшості корисних копалин, у тому числі нафти, газу, руд чорних та ряду кольорових металів. З нерудних корисних копалин поширені родовища калійної та кам'яної солей (Поволжя, Алтай, Східний Сибір), фосфоритів і апатитів (Кольський півострів, Європейський Центр, Сибір). Крім того, є значні родовища сірки, азбесту, алмазів, будівельних матеріалів (див. рис. 62). З попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу, клімату, розміщення природних зон Росії. Дайте характеристику гідроресурсів. 3. Населення. Для Росії характерний перший тип відтворення населення. Починаючи з 1960 р., народжуваність помітно зменшувалася, а з 1991 р. країна перейшла на депопуляційний рівень, що обумовлюється сукупністю соціально-демографічних чинників (див. табл. 12). Табл. 12. Природний приріст у Росії наприкінці XX ст. (осіб на 1000 населення) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Розміщення населення по території Росії характеризується різкими контрастами. В європейській частині (включаючи Урал) проживає 78% загальної кількості населення, порівняно густо заселені південь Сибіру та Далекого Сходу. Це так звана головна смуга розселення, де на 1/3 території країни проживає 93% всього населення. Величезні простори тундри і тайги заселені рідко, тут дуже незначна мережа поселень. У містах проживає 74% населення. Великі міські агломерації зосереджують понад 1/3 міського населення, серед них особливо виділяються Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньо-Новгородська, Єкатеринбурзька, Челябінська. Соціально-економічний, науковий, культурний потенціал Москви та Санкт-Петербурга є одним з найбільших не тільки країни, а й Європи і світу. Найбільш урбанізовані райони — Центр, Північний Захід, Урал, південь Далекого Сходу, найменш — північ Сибіру та Далекого Сходу. У національному складі населення переважають росіяни (82,6%), татари (4,2%) та українці (2,5%). Рис. 62. Мінеральні ресурси Росії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: 2/3 населення працює в матеріальному виробництві (з них 45% — у промисловості та 10% — у сільському господарстві) і тільки третина — у сфері послуг. 4. Загальна характеристика господарства. Росія має значний економічний потенціал. Проте країна посідала за обсягом ВНП на душу населення — 70 місце у1995 р. За останнім показником Росія поступається багатьом країнам, що розвиваються. Кризові явища охопили всі галузі господарства. Причини цього криються, як і в інших республіках колишнього СРСР, в екстенсивному розвитку в попередні десятиліття, а також у застосуванні застарілих енерго-, матеріало- та трудомістких технологій. Це призвело до випуску дорогої та неконкурентноспроможної продукції. Крім того, розрив економічних зв'язків посилює кризові явища. 5. Промисловість. ПЕК Росії орієнтований на використання власних запасів нафти (за її видобутком країна поступається тільки Саудівській Аравії та США), газу (перші місця у світі, як за запасами — 35%, так і за видобутком) та дешевого вугілля. В енергетиці переважають ТЕС, 19% електроенергії виробляють ГЕС, 15% — АЕС, майже 5% — нетрадиційні виробники електроенергії (Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові, сонячні, біоенергетичні установки). На власній сировинній базі розвивається чорна металургія. В Росії сформувалися металургійні бази: Уральська (на власній руді та привізному вугіллі з Кузбасу та Казахстану), Центральна (залізній руді КМА та вугіллі Печорського басейну) і Сибірська, що розвивається на власних ресурсах. Кольорова металургія розміщена на Уралі (мідна та алюмінієва), Кольському півострові (нікелево-кобальтова, алюмінієва), Північному Кавказі (свинцево-цинкова), у Східному Сибіру та на Далекому Сході (свинцево-цинкова, нікелево-кобальтова, олов'яна, титаномагнієва, алюмінієва) і має світове значення. 80% вироблених алюмінію, міді, нікелю, цинку, свинцю та олова експортується. Хімічна промисловість Росії спеціалізується як на виробництві продукції основної хімії (мінеральні добрива, кислоти, лаки, фарби), так і на виробництві полімерних матеріалів (синтетичний каучук, пластмаси, хімічні та штучні волокна, гумовотехнічні вироби). Основні райони її розвитку збігаються із розміщенням металургії — Центральна Росія, Поволжя, Урал, Західний Сибір. Нафтохімічна промисловість концентрується у Поволжі, Центрі, Південному Заході Сибіру. Провідною галуззю промисловості є багатогалузеве машинобудування. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, транспортне (виробництво локомотивів, вагонів) зосереджене в Центральній Росії, на Уралі та Північному Кавказі. Центрами суднобудування є Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ, Владивосток (морські судна) та Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ (річкові судна). Автомобілебудування в основному розміщене в Поволжі: вантажні автомобілі виробляють у Набережних Човнах, Нижньому Новгороді та Ульяновську, легкові — у Тольяті, Нижньому Новгороді. Сільськогосподарське машинобудування орієнтується на споживача (зернові, льоно- та картоплезбиральні комбайни), а тракторне — на споживача та металургійні бази. Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво ЕОМ, робототехніки, тощо концентруються в районах із розвинутим науковим потенціалом (Центральна Росія, Урал, південь Західного Сибіру). Там же розміщуються центри розвинутої авіаційної та ракетно-космічної промисловості (див. рис. 63). Рис. 63. Основні центри металургії та машинобудування Росії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) У країні, близько 45% площі якої займають ліси, добре розвинута лісова промисловість. Вона представлена всіма стадіями переробки деревини: заготівля, деревообробка, лісохімія, целюлозно-паперова промисловість (північ і Центр європейської частини, Сибір, Далекий Схід). Легка промисловість, зокрема текстильна, є однією з найстаріших галузей господарства. Підприємства галузі зосереджені, в основному, у Центральній Росії, а другий район формується в Сибіру. Обидва використовують майже повністю привізну сировину. Харчова промисловість належить до переробних галузей АПК Росії. Основні райони концентрації галузі цілком збігаються з ареалами найбільш інтенсивного розвитку сільського господарства (див. рис. 64). Рис. 64. Основні центри хімічної, нафтопереробної, лісової, легкої та харчової промисловості Росії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Окремі галузі харчової промисловості орієнтуються на сировину (цукрова, олійна), споживача (хлібопекарська, кондитерська тощо) або на обидва чинники одночасно (м'ясна, борошномельна та ін.). 6. Сільське господарство. Провідною галуззю землеробства Росії є вирощування зернових культур. Під пшеницею, житом, ячменем, вівсом, кукурудзою та іншими культурами зайнято 2/3 посівних площ. Головні зернові райони — Подоння, Прикубанська низовина і рівнини Північного Кавказу, Поволжя, Південний Урал, південь Західного Сибіру. Рис вирощують на поливних землях на Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Приморському краї. Основні види технічних культур — цукрові буряки, соняшник, льон і соя. Головні райони вирощування цукрових буряків — Центральночорноземний та Північнокавказький; у тих же районах і на Поволжі зосереджені найбільші посіви соняшнику, а в Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському районах — посіви льону. У Приморському краї вирощують сою. Картоплю вирощують, в основному, у Центральному, Волго-В'ятському та Уральському районах. Повсюдно розвивається овочівництво, особливо поблизу великих міст. Значні площі зайняті під баштанними культурами у Поволжі та на Північному Кавказі. Тваринництво — провідна галузь сільського господарства. За розведенням великої рогатої худоби виділяються Поволжя, Центр, Західний Сибір, Урал, Північний Кавказ. У районах вирощування картоплі розвинуте свинарство, на Північному Кавказі, у Поволжі й Східному Сибіру — вівчарство. Північ Росії — головний район розведення північних оленів (див. рис. 65). Рис. 65. Сільське господарство Росії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Проте продукції сільського господарства не вистачає, тому Росія змушена імпортувати значну кількість зерна, м'яса, овочів, фруктів, цукру, олії. 7. Транспорт. У транспортній системі Росії за перевезеннями вантажів та пасажирів провідну роль відіграє залізничний транспорт. Особливо густа мережа залізниць в європейській частині країни. У перевезеннях на незначні відстані неабияку роль відіграє автомобільний транспорт. У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт (особливо значення має Волго-Камський басейн), морський транспорт забезпечує внутрішні перевезення (Північний морський шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Найважливіші морські порти — Санкт-Петербург, Новоросійськ, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Владивосток. Швидко зростає роль трубопровідного транспорту. 8. Зовнішні економічні зв'язки. Для розвинутих країн Росія виступає як постачальник сировини, а для країн, що розвиваються, — як постачальник промислових товарів і як великий експортер зброї. Росія — важливий експортер на світовий ринок нафти, газу, кам'яного вугілля, апатитів, лісу, дощок, алюмінію, устаткування для текстильної, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості, легкових автомобілів, металорізальних верстатів, парових котлів, доменного та сталеплавильного устаткування, екскаваторів, устаткування для хімічної промисловості, годинників. Проте в останні роки імпорт переважає над експортом. Значну роль у зовнішньоекономічних зв'язках Росії відіграють колишні республіки СРСР, особливо Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан тощо. Крім них, головними торгівельними партнерами країни є Німеччина, Фінляндія, Франція, Італія, Японія, Китай, Польща, Болгарія, Угорщина, Чехія, Монголія, Індія, Алжир, Єгипет та ін. Запитання і завдання 1. На контурній карті позначте кордони Росії, надпишіть назви країн, що межують з нею. 2. Які зміни відбулися в ЕГП країни після розпаду СРСР? 3. Чому найбільша густота населення спостерігається в європейській частині країни? 4. Які причини викликали кризові явища в розвитку економіки країни у 90-х роках? 5. Користуючись рис. 63, 64, позначте на контурній карті металургійні бази, основні центри машинобудування, головні райони хімічної промисловості. 6. Чи відображають зовнішні економічні зв'язки Росії перехідний характер розвитку економіки? Свою думку обгрунтуйте. Це цікаво Росія — найбільш забезпечена природними ресурсами країна у світі. Її природно-ресурсний потенціал у розрахунку на душу населення у 2-2,5 разу перевищує потенціал США, у 6 разів — Німеччини, у 20 разів — Японії. Краснодарський край Росії — найпівнічніший у світі район вирощування чаю. Росія займає друге місце у світі (після США) за рівнем розвитку трубопровідного транспорту. Загальна протяжність нафтопроводів — 60 тис. км, а газопроводів — 150 тис. км. §22. Білорусь Республіка Білорусь Столиця — Мінськ Населення — 10,5 млн. осіб (2000р.) Площа — 208 тис. км кв. 1. Географічне положення. Білорусь на сході межує з Росією, на заході — з Польщею, на півночі — з Литвою і Латвією, на півдні — з Україною. Країна не має виходу до моря, що погіршує її економіко-географічне положення. По території Білорусі проходять автомагістраль Москва-Париж та залізниця Москва-Брест, які, включаючи прикордонний вузол у Бресті, створюють потужний транспортний коридор до Європи. Крім того, через Білорусь проходять траси трубопроводів та лінії електропередач. Сучасна територія країни остаточно сформувалася у 1939 р. після приєднання західних областей, які раніше входили до складу Польщі. Білорусь — президентсько-парламентська республіка. 2. Природно-ресурсний потенціал. Природні умови країни (помірний клімат, рівнинний рельєф) в цілому сприяють розвитку господарства. На півдні, у Поліссі, багато перезволожених та заболочених земель, тому в Білорусі ведуться меліоративні роботи. Ґрунти переважно дерново-підзолисті. Республіка порівняно небагата на корисні копалини. Виявлені незначні запаси нафти, які не задовольняють потреби країни. Основний вид паливних ресурсів — торф, запаси якого становлять 5 млрд. т. Проте його використання не завжди доцільне, через те що при добуванні торфу зменшуються площі під луками і пасовищами. Дещо багатша Білорусь на хімічну сировину (кухонну, калійну, калійно-магнезіальну сіль) та сировину для виробництва будівельних матеріалів: скляні та формувальні піски, глину, вапняк та мергель, які придатні для виробництва цементу. Незважаючи на те, що у країні лісами зайняті значні площі, лісові ресурси доволі вичерпані, у лісовому фонді переважають молоді насадження. 3. Населення. На чисельність населення Білорусі значний вплив мала Друга світова війна, під час якої загинув кожен четвертий житель країни. Довоєнна кількість населення була відновлена тільки у 1959 р. переважно за рахунок міграцій з інших республік СРСР. Це вплинуло й на національний склад населення. Крім білорусів, тут проживають українці, росіяни, поляки, литовці та представники інших національностей. Природний приріст населення невисокий, упродовж 1996-2000 pp. кількість населення зменшувалася на 0,3% щорічно. Причиною цього є не тільки низька народжуваність, а й високий рівень смертності. По території країни населення розміщене порівняно рівномірно. Найвища густота населення у Мінській області (80 осіб на 1 км кв.), інші області мають густоту населення в межах — 35-47 осіб на 1 км кв. Білорусь — країна з високим рівнем урбанізації, міське населення становить 67% населення республіки. 70% усіх міських жителів живуть у 12 містах з населенням понад 100 тис. осіб, а у Мінську сконцентровано 27% усіх міських жителів країни. У виробничій сфері зайнято 80% трудових ресурсів. 4. Загальна характеристика господарства. Сучасна промисловість Білорусі була створена у післявоєнні роки. Особливістю економічного потенціалу Білорусі, який формувався як вузькоспеціалізована частина єдиного народногосподарського комплексу тодішнього СРСР, є те, що головні промислові підприємства створювались у розрахунку на задоволення потреб інших регіонів. Наприклад, автомобілі підвищеної вантажопідйомності БєлАЗ та потужні трактори використовуються на гірничодобувних підприємствах Росії та Казахстану, інших країн регіону, перевищує власні потреби й виробництво насосів, кабелю, пластмас, синтетичних смол, силосозбиральних комбайнів. Це об'єктивно підштовхує республіку орієнтуватися на співробітництво з країнами Східної Європи, Північної та Центральної Азії, і, в першу чергу, Росією. Водночас країна намагається розширити свої відносини з державам Центральної та Західної Європи шляхом створення спільних підприємств, залучення іноземних капіталів і технічної допомоги. Провідну роль у структурі господарства відіграє промисловість, розвиток багатьох галузей якої спирається на імпортну сировину та власні трудові ресурси. Розміщується промислове виробництво нерівномірно. Найбільш: концентрація промисловості характерна для столиці — Мінська, а також Гомеля, Вітебська та Могильова. 5. Промисловість. ПЕК Білорусі розвішається на незначних власник покладах нафти й газу, торфі та імпортному паливі, яке надходить, в основному, з Росії. 100% електроенергії виробляється на ТЕС. Машинобудування — провідна галузь промисловості. Тут виробляють трактори та сільськогосподарську техніку (Мінськ, Гомель, Ліда), вантажні автомобілі (Мінськ, Вітебськ, Жодіно), обладнання для торфодобувної промисловості (Гомель, Мозир). Електротехнічна, електронна та приладобудівна промисловість виробляє електродвигуни, низьковольтну апаратуру, обчислювальну техніку, радіоприймачі, телевізори, годинники, фотоапарати, тощо. Більшість продукції галузі вивозиться у Росію та інші країни Східної Європи, Північної та Центральної Азії. Рис. 66. Основні промислові центри Білорусі (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Хімічна промисловість швидкими темпами розвивалася у другій полонині XX ст. У Білорусі створені підприємства як основної (виробництво калійних, азотних та фосфорних добрив), так і хімії органічного синтезу (виробництво пластмас, синтетичних смол, штучних волокон). Підприємства хімії органічного синтезу використовують природний газ із Росії, на трасах нафтопроводів, які проходять із Росії до Центральної Європи, створені Новополоцький та Мозирський нафтопереробні заводи. Крім того, виділяються виробництво шин, гумотехнічних, лакофарбових виробів, товарів побутової хімії та продукції лісохімічної промисловості. Лісова промисловість використовує як власну, так і привізну сировину. У країні виготовляють папір, картон, фанеру, деревостружкові плити, сірники. Розвинуті легка (бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, трикотажна, шкіряно-взуттєва і швейна галузі) та харчова (маслоробна, молочна, м'ясна, плодоовочева галузі) промисловість. 6. Сільське господарство. Провідною галуззю сільського господарства Білорусі є тваринництво, яке дає 3/4 вартості продукції галузі. Тут добре розвинуті молочне і м'ясне тваринництво, свинарство та птахівництво. Із зернових культур найпоширеніші ячмінь та озиме жито, а також зернобобові та гречка. Головною технічною культурою є льон-довгунець, вирощують також цукрові буряки. Білорусь славиться як один із провідних районів вирощування картоплі. 7. Транспорт. Провідним видом транспорту країни є залізничний. На другому місці за вантажо- та пасажироперевезеннями перебуває автомобільний транспорт. Розвиваються трубопровідний та повітряний транспорт. Річковий транспорт зосереджений у басейні Дніпра. 8. Зовнішні економічні зв'язки. Білорусь ввозить вугілля, нафту, природний газ, метали, лісоматеріали, зерно, а експортує продукцію машинобудування, хімічної промисловості. Вивозиться від 40% до 60% лляних та вовняних тканин, трикотажу, шкіряного взуття, панчішних виробів. Країна експортує також до 60% тваринного масла, близько 40% м'яса, м'ясних, плодових та овочевих консервів, картоплю тощо. Останнім часом посилюються інтеграційні зв'язки Білорусі та Росії, розширюються економічні зв'язки з Польщею, Німеччиною та іншими країнами Європи та Центральної Азії. Запитання і завдання 1. Які особливості економіко-географічного положення Білорусі? 2. Охарактеризуйте природні ресурси країни. Як вони впливають на розвиток господарства Білорусі? 3. Чому у структурі промисловості держави переважають завершальні стадії виробництва? 4. Чи забезпечує сільське господарство потреби населення? Свою думку обгрунтуйте. 5. За текстом параграфа та картами атласу складіть порівняльну характеристику господарства Білорусі та Угорщини. Узагальнююче повторення до теми 7 Основні висновки До складу країн Східної Європи, Північної та Центральної Азії входять 12 держав, які утворилися в 1991 році після розпаду СРСР. Крім спільних із більшістю центральноєвропейських країн проблем (реформування економіки на ринкових умовах, демократизація суспільних відносин), країнами регіону довелося розв'язувати низку інших проблем: 1) формування системи державної влади; 2) встановлення кордонів; 3) формування національних господарських комплексів в умовах ліквідації економічної взаємозалежності та зміни економіко- й політико-географічного положення; 4) розв'язання численних збройних конфліктів, що виникли у багатьох країнах (Росія, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Таджикистан). СНД як організація, покликана зберегти єдиний економічний простір, не виправдала надій й практично припинила свою діяльність. Крім розвитку двосторонніх відносин, у межах регіону почалися інтеграційні процеси, про що свідчать утворення Чорноморського регіону економічного співробітництва, ГУУАМ тощо. Країни регіону за роки незалежності заклали фундамент ринкової економіки і зробили суттєвий крок на шляху входження у систему міжнародних економічних відносин. Залежно від темпів проведення реформ та їх успішності країни регіону за обсягом ВНП на душу населення перебувають на різних позиціях серед країн світу (див. табл. 13). Табл. 13. Місце країн СНД у світі за обсягом ВНП на душу населення у середині 90-х років XX ст. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) Перевірте себе 1. Не користуючись атласом, на контурній карті позначте: 1) країни Закавказзя; 2) країни Центральної Азії. 2. Порівняйте економіко- і політико-географічне положення країн Східної Європи та Центральної Азії. Свої висновки обгрунтуйте. 3. Порівняйте ресурсозабезпеченість країн регіону. Які країни найкраще забезпечені природними ресурсами, які — найгірше? 4. Порівняйте структуру зайнятості населення країн Східної, Північної та Центральної Європи і Західної Європи. Які риси подібності та відмінності ви помітили? 5. Які причини викликали кризові явища в розвитку економіки країн регіону? 6. Проаналізуйте карту мінеральних ресурсів Росії та поясніть, які чинники вплинули на розміщення металургійних баз Росії? 7. Чому галузі основної хімії в Росії розміщуються в районах, де розвинута металургійна промисловість? 8. Як змінилася структура зовнішньоекономічних зв'язків країн регіону за роки незалежності? Вивчивши тему, ви повинні: називати та показувати на карті: - країни Східної Європи, Північної та Центральної Азії та їхні столиці; - найбільші агломерації; - найкрупніші промислові центри Росії та Білорусі; характеризувати: - особливості розміщення та формування населення країн регіону; - урбанізаційні процеси; - особливості сучасного стану економіки країн регіону; складати порівняльну характеристику забезпеченості країн регіону природними ресурсами; робити висновки: - про особливості галузевої структури господарства країн Східної Європи, Північної та Центральної Азії; - про роль та місце України серед країн регіону та у Європі. Поглиблюємо знання На процеси інтеграції у СНД впливають різний ступінь розвитку країн, які входять до неї, та різні підходи у цих країнах до проведення економічних перетворень: намагання знайти власний шлях (Україна, Узбекистан), узяти на себе роль лідера (Росія, Білорусь, Казахстан), ухилитися від участі у важкому договірному процесі (Туркменістан), отримати військово-політичну підтримку (Таджикистан), розв'язати за рахунок Співтовариства свої внутрішні проблеми (Азербайджан, Вірменія, Грузія). Зараз СНД значно поступається перед іншими угрупуваннями як за ступенем інтегрованості національних економік, так і за загальним економічним потенціалом. Більш того, СНД утричі поступається колишньому СРСР за питомою вагою у світовому господарстві. Це свідчить про незначний вплив СНД у формуванні динаміки світової економіки Економічне зростання окремих країн, що спостерігається упродовж Останніх років, ще не дозволяє подолати економічну кризу в повному обсязі. Йдеться лише про деяке послаблення негативних наслідків кризи в економіці за останнє десятиліття. Річ у тім, що ці кризові явища визначаються тенденціями загального характеру, які формуються єдиними вимогами світового ринку до ефективності виробництва та якості продукції, що випускається. Країни СНД наразі не можуть протистояти їхньому впливу. У середньому в країнах СНД за 1991-2000 pp. ВВП знизився на 34%, обсяг промислового виробництва — на 40%, продукції сільського господарства — на 28%. Практично жодна країна не досягла дореформеного рівня. Так, ВВП Узбекистану у 2000 р. склав 97% обсягу 1991 p., Білорусі — 90%, Казахстану — 78%, Киргизії — 72%, Росії — 68% України — 47%, Молдови — 60%, Азербайджану — 60%. Одним з феноменів XX ст. стала інтернаціоналізація господарського життя. Переваги міжнародного поділу праці сьогодні найефективніше використовуються на основі регіоналізації — поступового зближення національних господарств кількох країн, що формують загальний економічний простір. Саме тому на колись єдиному пострадянському просторі виникли субрегіональні політичні союзи та економічні угрупування. Одні з них орієнтовані, головним чином, на Росію: Договір про колективну безпеку (ДКБ — Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан); Союз Білорусі та Росії; Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС — Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан). Другі обрали інший шлях: Східноєвропейський союз (Україна, Молдова), який згодом переріс у ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова); Центральноазіатське співробітництво (ЦАС — Узбекистан, Казахстан, Киргизія, Таджикистан) та кавказька «четвірка» (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Росія). На жаль, на сьогодні жодне субрегіональне угрупування не досягло вагомих успіхів у заявленій інтеграції. Пояснюється це, головним чином, тим, що у них тільки ще формуються необхідні організаційні, правові, соціально- і політико-економічні умови, притаманні регіональній економіці, без яких не може успішно розвиватися міждержавна інтеграція. Запрошуємо до дискусії За матеріалами теми 7 та §34 підручника спрогнозуйте майбутнє України в європейському просторі. Тема 8. КРАЇНИ СХІДНОЇ ТА ПІВДЕННОЇ АЗІЇ § 23. Східна Азія 1. Географічне положення та склад території. До складу Східної Азії входять Монголія, Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Республіка Корея, Японія. На території регіону розташована Республіка Тайвань, яка не визнається Китаєм як незалежна держава (див. рис. 67). Японія — острівна держава, але від материка віддалена неширокими протоками та порівняно невеликим Японським морем, що дозволяє підтримувати тісні зв'язки з материковою частиною. Усі інші країни, крім Монголії, мають вихід до Тихого океану. За державним ладом майже всі країни — республіки, Японія — конституційна монархія. Рис. 67. Політична карта Східної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги) 2. Природно-ресурсний потенціал. Із попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу та клімату Східної Азії. В яких природних зонах вона розташована? Мінеральні ресурси регіону доволі різноманітні, але сконцентровані у материкових країнах. Найгірше забезпечена корисними копалинами Японія. Запаси вугілля є в усіх країнах Східної Азії. Нафта є в Китаї, який разом з КНДР та Південною Кореєю багатий також на гідроресурси. Регіон займає провідне місце у світі за запасами залізної руди, руд кольорових металів (олова, ртуті, молібдену, вольфраму, сурми). 3. Населення. У Східній Азії проживає 1/4 населення земної кулі. Країни дуже різняться за чисельністю населення. Якщо Китай займає перше місце у світі (1276 млн. осіб), Японія (126 млн. осіб) випереджає за чисельністю населення ФРН, Францію, Великобританію та Італію, то чисельність населення у Монголії становить біля 2,4 млн. осіб. Усі країни належать до першого типу відтворення населення. Однак якщо в Японії та Китаї проводилася демографічна політика направлена на зниження народжуваності, то в Монголії — навпаки, що привело до подвоєння населення цієї країни, порівнюючи з 1921 p. природний приріст становить відповідно 0,5%, 1,2% та 2,4%. Читайте також:
|
||||||||
|