• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України 4 сторінка

Рис. 76. 0сновні центри чорної металургії та машинобудування Японії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

За обсягом хімічного виробництва Японія поступається тільки США і, за деякими видами продукції, — ФРН. Особливе значення має виробництво синтетичних смол, пластмас, кислот, фарб, мінеральних добрив, отрутохімікатів, медикаментів, композиційних матеріалів (див. рис. 77).

Рис. 77. Основні центри хімічної, нафтопереробної, лісової, легкої та харчової промисловості Японії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

6. Сільське господарство. Для сільського господарства Японії характерне дрібне землеволодіння. Загальна площа земель невелика, але значна частка посівних площ дає два, а в деяких районах навіть три врожаї на рік. У галузевій структурі переважає рослинництво, основною культурою якого є рис. Близько 78% селянських господарств вирощують тільки цю культуру. Крім рису, із зернових культур вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, але в незначній кількості. Розвинуте овочівництво, особливо у приміських зонах. З технічних культур поширені чай, тютюн, цукровий буряк на півночі, а на півдні— цукрова тростина. Основа харчування японців — білкові продукти моря. Тваринництво розвинуте порівняно слабо, тому що населення мало споживає молока та м'яса. Але останнім часом змінюється структура харчування, що зумовлює інтенсивний розвиток цієї галузі сільського господарства. Характерною рисою тваринництва Японії є відсутність власної кормової бази, тому більша частина кормів імпортується (див. рис. 78). У цілому сільське господарство країни забезпечує потреби населення у продовольстві лише на 75%. Японія — найбільший імпортер сільськогосподарської продукції у світі.

Рис. 78. Сільське господарство Японії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Першорядне значення для забезпечення населення продуктами харчування, а ряду галузей — сировиною, має рибна промисловість. Японія за видобутком морепродуктів поступається тільки Китаю.

7. Транспорт. Японія володіє найсучаснішим за технічним оснащенням у світі морським флотом, посідає 3-є місце за його тоннажем. Сім японських портів входять до 25-ти найбільших у світі.

За розмірами вантажних перевезень автомобільний транспорт майже удвічі перевищує залізничний. Японія володіє однією з найпередовіших залізниць у світі (висока частка електрифікованих і швидкісних доріг). Значення залізничного транспорту зросло після завершення будівництва тунелю, завдовжки 54 км, який з'єднав острови Хонсю та Хоккайдо.

Зовнішні перевезення пасажирів обслуговує повітряний транспорт.

Рис. 79. Поїзд на магнітній подушці — приклад впливу НТР на транспорт (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

8. Зовнішні економічні зв'язки. Японія торгує з країнами всіх континентів, але основний торговий партнер країни — США. Активні торговельні зв'язки склалися з країнами Південно-Східної Азії та країнами Перської затоки, великі обсяги зовнішньоторговельного обороту характерні для відносин з Південною Кореєю, Тайванем та, останнім часом, з Китаєм. Зростають торгівельні операції з країнами Західної Європи, особливо з ФРН.

Найважливішою рисою сучасних зовнішніх зв'язків країни є перехід на активну інвестиційну діяльність. Японія ввійшла до числа найбільших експортерів світу.

Запитання і завдання

1. Користуючись картами атласу, порівняйте ЕГП Японії та Великобританії. Визначте схожі та відмінні риси.

2. З курсу історії пригадайте особливості розвитку капіталізму в Японії.

3. Проаналізуйте рис. 75. Які чинники викликали швидкий розвиток економіки Японії у середині XX ст.?

4. За рис. 76, 77 проаналізуйте особливості розміщення основних промислових центрів країни. Які чинники викликали перетворення східного узбережжя о. Хонсю в «економічне серце» Японії?

5. Які головні особливості галузевої структури господарства Японії?

6. За текстом параграфа визначте структуру експорту та імпорту Японії.

Це цікаво

Японська імператорська династія — формально найдавніша. Вона походить від міфічного імператора Дзімму, який вважається нащадком богині сонця Аматерасу, а роки правління відраховуються від 660 р. до н. є.

Японська мова посідає особливе місце серед інших мов світу. На думку лінгвістів, її не можна включити до жодної мовної сім'ї.

За тривалістю життя населення Японія займає одне з перших місць у світі. Японські чоловіки доживають у середньому до 76 років, жінки — до 82 років.

Гордістю Японії є сім надшвидкісних залізничних ліній, на яких експреси розвивають швидкість до 300 км/год. У 80-х роках XX ст. чотири головні острови країни були сполучені залізничними лініями, а між островами Хоккайдо і Хонсю під протокою Цугаро прокладено найдовший у світі підводний тунель (майже 54 км).

Однією з важливих проблем зовнішньої політики Японії залишається укладення мирного договору з Росією, який досі не підписаний через так звані «північні території», на які претендують обидві країни.

§ 26. Країни Південно-Східної Азії

1. Географічне положення та склад території. Південно-Східна Азія займає півострів Індокитай, Малайський архіпелаг та Філіппінські острови. Це 10 країн (М'янма, В'єтнам, Лаос, Таїланд, Філіппіни, Камбоджа, Малайзія, Бруней, Індонезія, Сінгапур, Східний Тимор з населенням понад 410,6 млн. осіб, що складає 13,4% населення Азії (див. рис. 80).

Рис. 80. Політична карта Південно-Східної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Через Південно-Східну Азію проходять шляхи з Європи й Близького Сходу до Східної Азії та Австралії. Найбільше значення на авіатрасах мають аеропорти Сінгапура і Бангкока, а на морських шляхах — Малаккська протока. Є проект будівництва каналу через перешийок, що з'єднує півострів Малакка з материком.

За державним ладом є республіки та монархії (Бруней, Камбоджа, Таїланд).

2. Природно-ресурсний потенціал. Південно-Східна Азія розміщена у субекваторіальному та екваторіальному кліматичних поясах. Тут багато тепла і вологи, родючі грунти. Цей регіон Азії краще від інших забезпечений лісовими ресурсами, значні площі займають вологі тропічні ліси. Залізне, чорне, червоне, палісандрове дерева з твердою, вологовідштовхуючою деревиною, а також камфорне, сандалове дерева й низка інших порід, що містять ефірні масла і смоли, користуються на світовому ринку неабияким попитом.

Багатий регіон і на корисні копалини. Від М'янми до Індонезії простягається частина найбільшого у світі олово-вольфрамового поясу. Крім того, є значні поклади бокситів, міді, свинцю, марганцю, золота, срібла, дорогоцінних й напівдорогоцінних каменів. У надрах Філіппін є родовища хромітів світового значення. З паливних ресурсів є кам'яне вугілля (В'єтнам, М'янма, Індонезія), значні запаси нафти й газу є в Індонезії, М'янмі, Брунеї, В'єтнамі (див. рис. 81).

Рис. 81. Основні промислові центри країн Південно-Східної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

3. Населення. Демографічна ситуація характеризується значним природним приростом населення. І хоча в останні роки його рівень істотно знизився, країни належать до другого типу відтворення населення. Расовий, етнічний і релігійний склад населення строкатий. Тут живуть представники європеоїдів, монголоїди та австралоїди, а також їхні нащадки. У Південно-Східній Азії є понад 20 млн. китайських іммігрантів (хуацяо).

Розміщується населення доволі нерівномірно. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява і Лусон. На Яві середня густота населення становить 930 осіб/км кв. Гірські райони, вкриті лісами, майже безлюдні.

Рівень урбанізації доволі низький, основна частка міських жителів концентрується у столицях, які, крім столиць Брунею, Камбоджі та Лаосу, є містами-мільйонерами. Більше половини населення зайнято у сільському господарстві.

4. Загальна характеристика господарства. Регіон Південно-Східної Азії неоднорідний і не складає групи країн, для яких характерні ті чи інші спільні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку. У післявоєнний період в ході формування й зміцнення національного суверенітету країни регіону розмежувалися на дві основні групи. В'єтнам, Лаос, Камбоджа обрали шлях соціалістичного розвитку, а інші — представники Асоціації Південно-Східної Азії (АСЕАН), до якої входили Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, а від 1984 р. — Бруней, пішли шляхом розвитку ринкових відносин. Усі країни Південно-Східної Азії стартували приблизно з однакового рівня. Однак колишні соціалістичні країни Азії не змогли досягти таких вражаючих результатів економічного розвитку, як сусідні країни — члени АСЕАН.

Господарства В'єтнаму, Лаосу й Камбоджі у 80-х роках мали аграрну спрямованість, характеризувалися майже цілковитою відсутністю обробної промисловості. За класифікацією ООН, в кінці 80-х років вони належали до групи країн з низьким рівнем подушевого доходу — менше 500 дол. на рік, а Лаос та Камбоджу включено до групи найменш розвинутих країн.

Індонезія, Малайзія, Філіппіни та Таїланд належать до країн із середнім рівнем подушевого доходу — від 500 до 3000 дол. на рік.

Сінгапур та Бруней — держави з високим рівнем подушевого доходу, понад 20 тис. дол. на рік. Щоправда, успіхи в економічному розвиткові цих країн були досягнуті за рахунок різних чинників: Сінгапур — держава з розвинутою промисловістю, а Бруней -— нафтоекспортуюча країна, яка за рахунок видобування та експорту нафти одержує значну частину ВВП (до 60% у 1995 р.).

Економічний успіх країн АСЕАН був досягнутий за рахунок чотирьох чинників: 1) експортно-промислової стратегії розвитку; 2) залучення іноземного капіталу; 3) державного регулювання; 4) створення життєздатних національних корпорацій.

Країни регіону мають потужну експортну базу, вони добре забезпечені природними ресурсами, що становить основу їхнього економічного розвитку. Саме тому вони стали найкрупнішими, а інколи і монопольними, експортерами окремих товарів.

Вирішальну роль у формуванні промислово-експортної спеціалізації країн АСЕАН відіграють ТНК (в основному американські та японські), які спочатку проникли у легку промисловість, а зараз створили базу для випуску експортних компонентів побутової електроніки, телекомунікаційного обладнання. Серед країн з ринковим господарством Малайзія стала третім у світі виробником напівпровідників. Таїланд перетворився на важливий центр випуску інтегральних схем. Ці ж країни є значними виробниками й експортерами автомобілів. Розвиваються також хімічна промисловість і металургія. Проникнення ТНК у країни, що розвиваються, пояснюється активним переміщенням у ці країни трудо-, енерго- і матеріаломістких, екологічно небезпечних виробництв, а також дешевою робочою силою (див. рис. 81).

Перебудова господарської системи у В'єтнамі та Лаосі почалася з 1988 р. І вже за 3-4 роки було досягнуто помітних результатів. В'єтнам інколи називають другим «Кувейтом». Наприкінці XX ст. він увійшов до числа середніх виробників нафти. За участю іноземного капіталу в цих країнах розвиваються добування нафти й газу, залізної руди, бокситів, будуються нафтопереробні заводи, підприємства по виробництву азотних добрив, натурального каучуку, чаю, кави, створюються фармацевтичні фабрики. Одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки стає створення вільних економічних зон. Основними інвесторами економіки В'єтнаму є Тайвань, Сінгапур, Франція, Німеччина, економіки Лаосу — Таїланд. У кінці XX ст. обидві країни стали членами АСЕАН.

Вплив колоніального минулого країн регіону відчувається досі. Південно-східна Азія продовжує виступати у МГПП як важливий постачальник сільськогосподарської сировини. Основу сільського господарства — головної сфери економіки — складає субтропічне землеробство. Важливою рисою екваторіального поясу є плантаційне господарство, засноване ще колонізаторами. Плантації вигідні не тільки економічно, але й екологічно (вони імітують умови екваторіального лісу). Країни Південно-Східної Азії — найбільший у світі район рисосіяння. Повсюдно культивуються бобові, кукурудза, батат, маніок. Здавна регіон відомий вирощуванням прянощів (червоний і чорний перець, імбир, ваніль, гвоздика), що експортуються. Зона АСЕАН дає майже 40% світового виробництва натурального каучуку, 60% копри, 90% прядива (волокно манільської пеньки), більше 50% кокосових горіхів, 30% пальмової олії та рису (див. рис. 82). Слабкий розвиток тваринництва компенсується річним і морським рибальством.

Рис. 82. Рослинництво країн Південно-Східної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 83. Терасовані рисові поля на схилах гір у Індонезії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Характерною рисою розвитку транспорту є висока питома вага морського транспорту, що обумовлюється приморським і острівним положенням держав Південно-Східної Азії.

Запитання і завдання

1. На контурній карті позначте країни Південно-Східної Азії та їхні столиці.

2. Яку роль у розвитку економіки країн регіону відіграють природні умови і ресурси?

3. Які особливості вікової структури населення країн Південно-Східної Азії?

4. До яких типів країн за рівнем економічного розвитку належать країни регіону?

5. Які чинники сприяли розвитку економіки країн АСЕАН у 70-80-ті роки XX ст.?

6. Чому ТНК зацікавлені у розвитку промислового виробництва у країнах, що розвиваються?

7. Чому сільське господарство досі є основою економіки країн Південно-Східної Азії?

Це цікаво

Одним із центрів світового виробництва наркотиків є «золотий трикутник». Він охоплює територію північно-східної М'янми, північного Таїланду та північного Лаосу і займає площу близько 400 тис. км кв. У середині 50-х років XX ст. виробництво опію-сирцю становило тут 50% світового. Зараз регіональні органи та ООН намагаються розв'язати проблему наркотиків у цьому районі, надаючи населенню можливість замінити опійний мак іншими, не менш вигідними культурами.

Сінгапур — це острівна держава-місто, площа якого становить близько 620 км, населення — 3 млн. осіб. Тут живуть представники багатьох народів світу, які розмовляють англійською, малайською, китайською і тамільською мовами. Країна стала незалежною у 1965 р. За час незалежності Сінгапур з колоніального міста перетворився у фінансовий, торгово-комунікаційний та індустріальний центр світового значення. Морський порт Сінгапура — другий у світі після Роттердама за загальним вантажообігом. У місті розміщені понад 3 тисячі відділень ТНК. Через це вартість 1 м кв землі у фінансовому центрі Сінгапуру досягла 60 тис. доларів США.

Населення В'єтнаму наприкінці XX ст. становило 88,8 млн. осіб і продовжує зростати високими темпами. У країні загострюється демографічна проблема, тому скрізь можна зустріти такі лозунги: «Громадяни, зупиніться на двох дітях — це запорука нашого щастя!». В'єтнамська родина з двома дітьми має соціальні пільги (безкоштовне медичне обслуговування, навчання тощо).

У 1996 р. Рада висотних будівель та міського житла, яка є міжнародним журі з питань щодо висотності хмарочосів, присудила статус найвищих будівель будинкам-близнюкам, які називають «Петронес Твін-тауерс». Вони розташовані у столиці Малайзії Куала-Лумпур. Попередній рекорд належав чиказькому хмарочосу «Сіерс Тауер». У багатьох країнах Азії прихильники будівництва хмарочосів вважають їх символами економічного зростання. То ж «Петронес Твін-тауерс» приречені віддати свій високий титул Світовому фінансовому центру, будівництво якого завершується у Шанхаї (Китай).

§ 27. Країни Південної Азії. Індія

1. Географічне положення та склад території. До Південної Азії належать 7 країн, що розвиваються: Бутан, Бангладеш, Індія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка та Мальдівська Республіка. Регіон займає всього 4% території земної кулі, але тут проживає майже 20% населення світу (див. рис. 84).

Рис. 84. Політична карта Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Використовуючи знання, одержані під час вивчення попереднього параграфа та політичну карту, охарактеризуйте ЕГГІ країн регіону. Чи сприяє ЕГП Бутану та Непалу розвитку економіки? За державним ладом переважають республіки, тільки Непал та Бутан — монархії.

2. Природно-ресурсний потенціал. У регіоні є унікальні за світовими вимірами поклади кам'яного та бурого вугілля, торію, родовища залізних, марганцевих, хромових руд та інших металів і мінералів, у тому числі золотоносних. Запаси нафти незначні (див. рис. 85).

Рис. 85. Мінеральні ресурси країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Тут чимало придатних для обробітку земельних угідь, але в умовах мусонного клімату всім країнам доводиться розв'язувати проблему меліорації. Тривалий, або й цілорічний, вегетаційний період дозволяє збирати по два, а інколи й три врожаї на рік.

3. Населення. Населення Південної Азії нараховує близько 1,2 млрд. осіб. Індія — найбільша країна регіону, в ній проживають близько 1000 млн. осіб, очікується, що вже у найближчі десятиліття вона вийде на перше місце у світі за кількістю населення, випередивши Китай.

Перенаселеність, супроводжувана високою народжуваністю, загострює цілу низку проблем. Головна з них — бідність. Переважна частина населення задовольняється лише елементарними життєвими потребами. Виробництво ВНП і національного доходу на душу населення залишаються найнижчими у світі. Незважаючи на «зелену революцію»*, яка триває тут уже 25 років, середньодушове споживання продуктів має тенденцію до зменшення.

Швидке зростання чисельності населення загострює другу проблему — безробіття. Тільки в Індії кількість безробітних перевищує 50 млн. осіб. Труднощі залучення трудових ресурсів посилює проблема неписьменності. їх частка повсюдно перевищує 50% (тільки у Шрі-Ланці — 15%).

Високий природний приріст населення викликає й швидке зростання чисельності міського населення, хоча його частка в населенні країн все ще незначна. Міське господарство не в змозі забезпечити жителів роботою та житлом, тому для всіх країн характерна «несправжня» урбанізація.

Найбільше густо заселені долини і дельта Гангу з Брахмапутрою, плоскогір'я Декан.

Населення цього регіону відрізняється неоднорідним етнічним складом. У гірських районах ізольовано одне від одного живе чимало дрібних племен, які зберігають свої мовні та побутові особливості. На прибережних низовинах і у долинах річок, на плоскогір'ї Декан, сформувалися великі народи, що складають більшість жителів кожної країни.

Переважно населення працює у сільському господарстві, тільки на Мальдівах частка зайнятих у цій галузі господарства становить 33% (45% працюючих у цій країні зайнята у рибальстві, 18% — у сфері міжнародного туризму).

4. Загальна характеристика господарства. Країнам Південної Азії властиві як закономірності країн, що розвиваються, так і свої особливості. Безпрецедентні за масштабами бідність, відсталість, економічна залежність від інших країн і при цьому величезні потенційні відтворювані ресурси. Тільки Індія та Пакистан належать до аграрно-індустріальних країн, інші країни — аграрні. Частка продукції сільського господарства у ВНП коливається від 25-35% в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані, Бангладеш до повної переваги у Непалі, Бутані, Мальдівах.

Сільське господарство, в якому переважає рослинництво, характеризується багатоукладністю й малоземеллям селян. Усі землі, придатні для використання, у цих країнах майже повністю задіяні. Тому для підйому сільського господарства й збільшення виробництва продовольства тут необхідно підвищувати культуру землеробства. В усіх країнах відбувається «зелена революція», найбільш активно аграрні перетворення відбуваються в Індії, де спостерігається інтенсифікація сільського господарства. Інші країни ще продовжують імпортувати продовольство. Аграрні перетворення в них не привели до істотних змін в архаїчній структурі господарства.

Колоніальне минуле регіону проявляється досі в аграрно-сировинній спеціалізації країн Південної Азії у МГПП. Індія та Шрі-Ланка — найкрупніші у світі виробники та експортери чаю і спецій, на Бангладеш припадає 80% світового продажу джуту й джутових виробів, одну з найважливіших статей експорту Пакистану становить бавовна та вироби з неї (див. рис. 86). За роки індустріалізації тільки в Індії були створені великі підприємства, цілі галузі, потужний державний сектор економіки. Чимало галузей промислового комплексу країни займають перше місце серед групи країн світу, що розвиваються. У Пакистані найбільшого розвитку досягли галузі військово-промислового комплексу, легка й харчова промисловість. Промисловість регіону в цілому залишається на другорядних ролях, частка її продукції у ВВП коливається від 6% (Мальдіви) до 25% (Індія) (див. рис. 88).

Рис. 86. Сільське господарство країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 87. Овочевий ринок у Катманду (Непал) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У структурі зовнішніх економічних зв'язків головною проблемою для країн Південної Азії залишається незначна роль зовнішньої торгівлі. Країни регіону лише намагаються подолати традиційну внутрішню спеціалізацію.

5. Індія (Столиця — Делі, населення — 1020 млн. осіб, 2001 р.). ЕГП країни доволі вигідне. Поблизу її південних кордонів проходить морський шлях із Середземного моря у Тихий океан. Індійський океан зв'язує Індію з країнами, що розміщуються на його берегах, Австралією та іншими країнами. Сухопутні кордони проходять, в основному, через гірські системи Гімалаїв та Гіндукушу. У 1947 р. після поділу за релігійним принципом утворилися Індія та сусідній Пакистан. Між ними досі залишилася низка нерозв'язаних територіальних питань, що ускладнює відносини між країнами.

Держава добре забезпечена природними ресурсами. Тут сприятливий клімат, родючі ґрунти, колосальні агрокліматичні ресурси. Запаси деяких корисних копалин (залізної та марганцевої руд, хромітів, титану, цирконію, мусковіту) мають світове значення. Великі запаси вугілля, руд кольорових металів, золота. Є нафта. Численні річки — джерело зрошення та гідроенергії (див. рис. 85).

За чисельністю населення Індія займає друге місце у світі. Країна характеризується високим природним приростом, тому тут здійснюється програма, спрямована на скорочення народжуваності. Але, за прогнозами вчених, стабілізація кількості населення очікується тільки в середині XXI ст. Індія — найбільш багатонаціональна країна у світі (хіндустанці, пенджабці, бенгальці, біхарці тощо). Релігійний склад населення неоднорідний, хоча більше 80% жителів — послідовники індуїзму. Різноманітність етнічного й релігійного складу часто є підґрунтям для сепаратизму та екстремізму.

Рис. 88. Основні промислові центри країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Населення розміщене нерівномірно. Якщо у передгір'ях Гімалаїв його густота всього 2-4 особи/км кв., то на Індо-Гангській низовині вона становить близько 500 осіб/км кв. Рівень урбанізації низький, міське населення становить менше 30%. Найкрупніші міста розташовані на морському узбережжі — Колката, Ченнай, Мумбай.

Сьогодні Індія — один з лідерів серед країн, що розвиваються. Вона займає перше місце за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринних і рослинних жирів; друге місце — за видобутком залізної руди, виробництвом електроенергії та цукру; третє — за виплавкою сталі та видобутком марганцевої руди. Країна виробляє обладнання для АЕС, космічні супутники тощо. За обсягом ВНП Індія посідає 15 місце у світі, проте за цим показником в розрахунку на одного жителя — 137 місце, що характеризує її як країну, що розвивається.

Домінуючою галуззю індійської економіки залишається сільське господарство. За обсягом сільськогосподарського виробництва держава займає четверте місце у світі. Вона — один з найкрупніших у світі виробників чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, ряду спецій, займає друге місце у світі за виробництвом рису (після КНР), третє — за виробництвом тютюну, четверте — за виробництвом пшениці та бавовни.

В Індії нараховується близько 200 млн. голів великої рогатої худоби — більше ніж у будь-якій іншій країні світу. Однак корова тут — священна тварина, тому використовувати в їжу її м'ясо категорично заборонено релігією. Частина поголів'я давно зістарилася і не використовується навіть як тяглова сила. Тому державні органи бачать вихід у різкому скороченні числа великої рогатої худоби, що дало б можливість інтенсифікувати сільське господарство (див. рис. 86).

Індустріалізація Індії розпочалася з розвитку легкої промисловості, проте зараз у структурі промисловості переважає важка промисловість. За роки незалежності створені чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільш потужний промисловий комплекс у країні сформувався на сході — від Колкати вздовж долини ріки Дамодар. Саме тут розташовані найкрупніші центри металургії (Бокаро, Дургапур, Роуркела та ін.), важкого машинобудування (Читтаранджан, Ранчі тощо), хімічної промисловості (Сіндрі). Важливими промисловими центрами є також Мумбай, Ченнай, Ахмадабад, Бенгалуру тощо. Однак до цього часу 40% промислової продукції виробляється на кустарних і дрібних підприємствах (див. рис. 88).

Основою ПЕК є вугілля, проте останнім часом структура паливно-енергетичного комплексу змінюється за рахунок збільшення частки нафти, як власної так і привізної. У країні 71% електроенергії виробляється на ТЕС, 27% — на ГЕС. Працює чотири АЕС.

Індія належить до країн з доволі високим рівнем розвитку транспорту. За протяжністю залізниць вона входить до першої п'ятірки держав світу. Проте більшість залізниць — вузькоколійки. Автомобільні шляхи часто не мають твердого покриття. Збільшується тоннаж морського флоту, який відіграє велике значення у зовнішніх перевезеннях.

До недавнього часу основним зовнішньоторговельним партнером Індії залишалася Великобританія, проте останнім часом її відтіснили США та Японія.

Запитання і завдання

1. На контурній карті позначте країни регіону та їхні столиці.

2. Які проблеми у країнах Південної Азії викликані високим природним приростом населення?

3. Чому більшість країн регіону належать до найбідніших країн світу?

4. Чому Індію у колоніальному минулому називали «перлиною британської корони»?

5. Чому, незважаючи на доволі високі абсолютні масштаби виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, Індія залишається країною, що розвивається?

6. На контурній карті позначте основні промислові центри Індії та галузі промисловості, що у них розвинуті.

Це цікаво

У 3 1962 р. в Індії здійснюються космічні дослідження, а з 1980 р. почалися запуски космічних ракет індійського виробництва.

Між північним узбережжям Шрі-Ланки (на півострові Джафна) та Індією через Полкську протоку простяглась низка коралових рифів завдовжки 30 км — Адамів міст. За легендою, Адам, вигнаний із раю на Землю (а опинився він саме на Шрі-Ланці), зміг по цьому природному мосту потрапити на материк.

Маленька держава з казковою назвою Друк-Юл — Країна Дракона (друга неофіційна назва Бутану) — одна з найзагадковіших країн світу. Про історію цієї держави майже не збереглося відомостей. До недавнього часу тут не було ні доріг, ні транспорту. Зараз Тхімпху — столиця Бутану — зв'язана з іншими містами автомагістралями. Проте ця країна все ще мало відома світові.

Непал вважають туристичним раєм, адже саме в цій країні розташована найвища вершина світу — Джомолунгма. Але ця країна — одна з найбідніших на земній кулі. За рівнем добробуту населення, порівняно з іншими країнами, вона перебуває у «хвості». У 1995 р. Непал посідав 151 місце. Річний дохід на душу населення еквівалентний 140 дол. США.

Чай — найпопулярніший напій у світі не тільки тому, що він прекрасно тонізує. У світі вживають більше ніж 800 млн. склянок чаю щодня. В Індії існує легенда про його походження. Кажуть, Бодхиддарма, будистський аскет, відрізав собі повіки, щоб сон не заважав йому споглядати світ. Із його повік виріс чайний кущ. Найбільші виробники чаю у світі — Індія, Китай, Шрі-Ланка, Кенія, Індонезія та Туреччина.

§ 28. Країни Південно-Західної Азії. Туреччина

1. Географічне положення та склад території. До Південно-Західної Азії (Близького і Середнього Сходу) входять 16 країн, які розташовані на стикові трьох частин світу. Це Туреччина, Іран, Афганістан, Сирія, Ірак, Ліван, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія, Кувейт, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Ємен, Кіпр. ЕГП цих країн значно покращилося після закінчення будівництва Суецького каналу та залізниці Берлін — Багдад (див. рис. 89).

Рис. 89. Політична карта Південно-Західної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Важливе стратегічне положення, величезні поклади нафти та природного газу завжди приваблювали сюди розвинуті країни. Після розпаду СРСР найбільший вплив на події у цьому регіоні мають США. Південно-Західна Азія дуже неспокійний у політичному відношенні регіон. Тривалий час не припиняється арабо-ізраїльський конфлікт, не розв'язана курдська проблема. Південь Месопотамії став «яблуком розбрату» між Іраном, Іраком та Кувейтом, не припиняється громадянська війна в Афганістані. Греко-турецькі чвари призвели до поділу на дві частини Кіпру. Країни регіону є найбільшими у світі імпортерами зброї.

За державним ладом у регіоні є як республіки, так і монархії, більшість з яких абсолютні.

2. Природно-ресурсний потенціал. З попередніх курсів географи пригадайте, в яких кліматичних поясах розташована Південно-Західна Азія. Які проблеми розвитку цих країн пов'язані з кліматичними умовами?

Читайте також:

1. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
5. VI. Накази Генерального прокурора України
6. А/. Верховна Рада України.
7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
8. Аграрні закони України
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура України.
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ

Переглядів: 598