• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України 5 сторінка

Мінеральні ресурси регіону розвідані недостатньо. Крім величезних запасів нафти (66% світових запасів) та газу (26%), виділяються значні обсяги хромітів (Туреччина), мінеральних солей Мертвого моря та фосфоритів, калійних солей (Йорданія, Ізраїль) (див. рис. 90).

Рис. 90. Мінеральні ресурси країн Південно-Західної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

3. Населення. На території Південно-Західної Азії проживає 206 млн. осіб. Чисельність населення швидко зростає завдяки високому природному приросту населення. Країни регіону дуже різняться за кількістю населення, у Туреччині, Ірані та Афганістані сконцентровано 2/3 жителів регіону.

Розміщується населення також нерівномірно. Середня густота його в жодній країні не перевищує 100 осіб/км кв., а у пустельних районах вона менша 1 особи/км кв. Для регіону характерні значні міграції населення. Тут до цього часу проживають народи, що ведуть кочовий спосіб життя. Населення Ізраїлю формується за рахунок іммігрантів. Багато палестинських арабів змушені покинути батьківщину, на нафтових промислах працює значна кількість іноземних робітників-мусульман. Чимало турків працюють у Західній Європі, особливо у Німеччині.

Рівень урбанізації в цілому невисокий, а в Афганістані та Ємені — один з найнижчих у світі. Чисельність міського населення зростає швидкими темпами, але переважають окремі міста, агломерації тільки формуються (Стамбул, Тегеран). Особливо висока частка міських жителів у малих нафтодобувних країнах, у Бахрейні, Кувейті, та Катарі вона перевищує 90% населення. Деякі міста виникли ще в давні часи (Дамаск, Багдад, Бейрут, Ер-Ріяд тощо). Саме в цьому регіоні зародилися три основні релігії світу: іудаїзм, християнство, іслам. Міста Єрусалим, Мекка, Медина вважаються священними, їх щороку відвідує багато паломників.

Етнічний склад населення доволі складний. Найбільш однорідне населення Аравійського півострова, основу якого складають араби. Туреччина, Іран, Афганістан та Ірак — багатонаціональні країни. Поряд з турками, персами, афганцями (пуштунами) та арабами живуть національні меншини: курди, азербайджанці, узбеки, таджики та інші. Етнічні та релігійні відмінності створюють серйозні політичні й економічні труднощі у кожній країні.

4. Загальна характеристика господарства. За рівнем економічного розвитку країни Південно-Західної Азії належать до двох типів: Ізраїль, Туреччина та Кіпр — це середньорозвинуті країни, решта держав — це країни, що розвиваються. Але й ці групи неоднорідні.

Ізраїль — індустріально-аграрна країна, частка промисловості якої у ВВП складає 30%. У структурі промисловості переважають наукомісткі галузі: медична електроніка, засоби зв'язку, комп'ютери. Розвиваються також металообробна, авіаційна, суднобудівна, електротехнічна, хімічна, алмазообробна промисловість. Високу питому вагу в економіці має військова промисловість.

Політика кіпрського керівництва спрямована на перетворення країни в торговий, фінансовий і туристичний центр. Для економіки цієї країни характерна висока частка сфери послуг (47% ВВП). Провідними галузями промисловості є харчова, швейна, гірничодобувна, промисловість будматеріалів.

Основою економіки країн, що розвиваються, є сільське господарство, яке й досі є відсталим і малопродуктивним через архаїчні аграрні відносини. Постійні посухи є справжнім лихом для населення цих країн. Зрошуваних земель багато, але іригаційні системи здебільшого примітивні. Країни Південно-Західної Азії довозять зерно, олію, цукор, чай, продукти тваринництва.

У сільському господарстві переважає рослинництво. Його основа — споживчі культури (пшениця, кукурудза, овочі), бавовник. Значні площі зайняті виноградниками й фруктовими насадженнями. За виробництвом і експортом ізюму, сухофруктів, мигдалю та фініків регіон займає провідне місце у світі.

Тваринництво малопродуктивне. Тут розводять овець і кіз, віслюків і верблюдів. На світовому ринку цінується каракуль з Афганістану (див. рис. 91).

Рис. 91. Сільське господарство країн Південно-Західної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Афганістан належить до найменш розвинутих країн світу. Труднощі, пов'язані із загальною відсталістю країни, посилилися через багаторічну громадянську війну. Розмір завданої війною шкоди досягає 3/4 всіх попередніх вкладень у розвиток країни за 50 років.

Основне багатство країн узбережжя Перської затоки — нафта, промисловий видобуток якої, в основному, розпочався після Другої світової війни за рахунок іноземних капіталів. У цих країнах найнижчі витрати на видобуток і найвища у світі продуктивність праці у нафто- і газодобувній промисловості, що є наслідком сприятливих природних умов і низького рівня заробітної плати. Величезні обсяги експорту нафти (90% видобутку) спричинили розвиток транспортної інфраструктури: трубопроводів та нафтових портів-терміналів.

Країни намагаються вкладати нафтодолари у промисловий розвиток, щоб забезпечити надійне економічне зростання у постнафтовий період та зменшити залежність від нестабільного й невідновного джерела доходів. В одних країнах з'явилися центри нафтопереробної промисловості (ОАЕ, Саудівська Аравія) та підприємства для зрідження газу (Катар, Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, Сирія). В інших — в Йорданії, Ємені, Сирії, Саудівській Аравії— посилився розвиток гірничодобувних галузей (видобуток фосфоритів, калійної та кухонної солей, сировини для скляної та цементної промисловості, свинцево-цинкових та залізних руд). У 80-ті роки XX ст. швидкими темпами розвивалися галузі обробної промисловості. Були створені металургійні заводи з виробництва сталі і труб у Саудівській Аравії, Іраку, Катарі, Йорданії. Серед галузей кольорової металургії з'явилася алюмінієва промисловість (Бахрейн, Кувейт). У багатьох країнах почали формуватися центри металообробки: заводи зі складання автомобілів (Ірак, Кувейт), електроламповий (Ірак), судноремонтний (Бахрейн). На основі гірничодобувних галузей почала формуватися хімічна та цементна промисловість. Розвиваються також легка і харчова промисловість. Але розміри промислового виробництва ще незначні (див. рис. 93).

Рис. 92. Найбільший у світі завод опріснення морської води у Саудівській Аравії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 93. Основні промислові центри країн Південно-Західної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Внутрішній транспорт розвинутий недостатньо. У перевезеннях основне навантаження падає на автомобільний транспорт. Країни Південно-Західної Азії розташовані на важливому перехресті морських та повітряних шляхів. Неабияку роль у зовнішніх зв'язках регіону відіграє морський транспорт.

5. Туреччина (Столиця — Анкара, населення — 70,5 млн. осіб 2000р.). Країна розташована на межі Європи та Азії, на перехресті доріг між цими частинами світу та з Причорномор'я до Середземномор'я. Саме це визначає важливу геополітичну роль Туреччини. Територія країни складається з європейської частини — Фракії та азіатської — Анатолії, яка займає 97% площі держави.

За державним ладом Туреччина — республіка.

Мінеральні ресурси значні. Тут розробляють світового значення родовища ртуті, сурми, хромітів, вольфраму, є також уран, вугілля й нафта.

Клімат більшої частини країни — субтропічний середземноморський, а у внутрішніх частинах країни — континентальний.

Турки становлять 90% населення, також тут проживають курди, араби, грузини, туркмени.

Найгустіше заселені узбережжя. У містах живе половина населення.

За структурою господарства Туреччина — індустріально-аграрна держава, її економіка до початку 90-х років XX ст. розвивалася шляхом імпортозаміщення, на сучасному етапі почався перехід до створення економіки, зорієнтованої на експорт. Розвинуті гірничодобувна, легка, харчова промисловість. Усе більшу роль відіграють останнім часом металургія, нафтопереробка, хімічна промисловість, створені підприємства, що виробляють автомобілі з комплектуючих деталей, військову техніку, обладнання для харчової та легкої промисловості, транспортні засоби.

У сільському господарстві переважає рослинництво (пшениця, ячмінь, кукурудза, цукрові буряки, бавовник, соняшник, виноград, цитрусові). Тваринництво переважно екстенсивне. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз.

Головні торгові партнери Туреччини — країни ЄС, арабські країни, США та Японія.

Туреччина — член НАТО та асоційований член ЄС.

Запитання і завдання

1. На контурній карті позначте країни регіону та їхні столиці. Порівняйте ЕГП Афганістану та країн узбережжя Перської затоки.

2. До яких типів за рівнем економічного розвитку належать країни Південно-Західної Азії?

3. Чому Афганістан є однією з найменш розвинутих країн світу?

4. У чому проявляються залишки колоніального минулого у країнах Південно-Західної Азії?

5. Яку роль відіграють країни регіону у МГПП?

6. Які позитивні зрушення у розвитку економіки відбулися у країнах Південно-Західної Азії?

7. Порівняйте економічний розвиток країн Південно-Західної та Південно-Східної Азії. У чому проявляються подібність і відмінність у їхньому розвитку?

8. Чому Туреччину вважають середньорозвинутою країною?

9. Доведіть, що Туреччина справді має важливе геополітичне положення.

Це цікаво

Єрусалим — місто з 3000-річною історією, яке виникло на перетині стародавніх шляхів між Єгиптом, Сирією та Месопотамією. Тут розміщені «Стіна плачу» — священне місце для іудеїв. На горі Голгофа стоїть святиня християн — церква Гробу Господнього. Мусульманською святинею та найкрасивішою спорудою Єрусалима є мечеть «Кунал Скелі», пов'язана із життям Мухаммеда. Боротьба за це місто точиться протягом багатьох століть. За свою історію місто переходило з рук у руки 40 разів. Зараз воно розташоване на території Ізраїлю, який намагається перетворити Єрусалим на свою столицю. Проте з цим не погоджуються араби-палестинці, які борються за незалежність Палестини. Рішення Ізраїлю щодо долі Єрусалима не знаходить підтримки в багатьох країнах світу. Останнім часом висловлюються думки про надання місту міжнародного статусу.

Мекка — місто в Саудівській Аравії, яке відоме як священне місто мусульман виникло ще до нашої ери. Саме в ньому народився Мухаммед і почалася історія ісламу. Кожен мусульманин повинен хоча б раз у житті побувати у цьому місті (здійснити хадж). У Мецці розміщуються культові споруди ісламу — Головна мечеть — Харам («Божий Дім»), храм Кааба («Куб») і Чорний Камінь («Кибла»).

Палестина — історична область Південно-Західної Азії між Середземним морем на заході, Мертвим морем і р. Йордан на сході. Палестина — один з найдавніших районів цивілізації. У 1947 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про створення на території Палестини двох незалежних держав: Ізраїль та Палестина. Єрусалиму за цим рішенням було надано статус самостійної адміністративної одиниці під управлінням ООН. Під час війни 1948-1949 рр. Ізраїль (утворений 14 травня 1948 р.) захопив більшу частину території Палестини, що була виділена для арабської держави. У 1967 р. Ізраїль окупував всю територію Палестини.

Узагальнююче повторення до теми 8

Основні висновки

Країни Східної та Південної Азії перебувають на різних стадіях розвитку. Японія — постіндустріальна країна, один з лідерів світової економіки. Китай, КНДР, Ізраїль і Туреччина — індустріально-аграрні країни, решта — аграрно-індустріальні та аграрні країни.

Серед країн, що розвиваються, найбільш швидкими темпами наприкінці XX ст. розвивалися НІК Східної Азії та держави-члени АСЕАН та Південно-Східної Азії. Посилення ролі КНР та НІК Східної Азії породила на Заході формулу про XXI ст. як «століття Азії». Це спонукало перейти від традиційної схеми основних центрів сили: США — Західна Європа — Японія до нової: США — Західна Європа — АТР.

За критеріями ООН, до найбідніших країн світу належать: Камбоджа, Лаос, М'янма, Непал, Бутан, Бангладеш, Афганістан, Ємен.

В усіх країнах, що розвиваються, досі відчувається вплив колоніального минулого, що визначає їхню участь у міжнародному поділі праці. Усі вони є постачальниками на світовий ринок 1-2-х видів продукції сільського господарства та гірничодобувної промисловості.

Перевірте себе

1. Які напрями розвитку економіки Східної та Південно-Східної Азії є спільними у перетворенні їх із країн, що розвиваються, у нові індустріальні країни?

2. Порівняйте Китай та Японію за рівнем забезпеченості природними ресурсами. Зробіть висновки та обґрунтуйте свою думку.

3. Що дозволяє Японії тривалий час залишатися світовим лідером у розвитку машинобудування?

4. Які проблеми виникають у країнах Південної Азії через високий природний приріст населення?

5. У чому проявляється вплив колоніального минулого у країнах регіону? Свою думку обґрунтуйте.

6. Які зміни відбулися у структурі економіки нафтодобувних країн Південно-Західної Азії?

7. Чому саме країни Південно-Західної Азії є найбільшими імпортерами зброї?

Вивчивши тему, ви повинні вміти:

називати та показувати на карті:

- регіони Східної та Південної Азії;

- країни регіону та їхні столиці;

- найкрупніші промислові центри Китаю, Японії, Індії, Туреччини;

- мегалополіси та найбільші агломерації;

- «гарячі точки» у регіонах;

описувати:

- загальні риси ЕГП країн регіону;

характеризувати:

- особливості розміщення та формування населення країн регіонів;

- урбанізаційні процеси;

- особливості демографічної політики у регіонах;

- роль історико-географічних регіонів у світовій економіці;

- темпи розвитку країн Східної та Південної Азії;

- шляхи розв'язання військових конфліктів на основі аналізу матеріалів періодичних видань, теле- та радіопередач;

визначати:

- особливості галузевої структури та територіальної організації господарства у країнах «азіатських тиграх» та НІК Південної та Південно-східної Азії;

складати:

- порівняльну характеристику галузевої структури і спеціалізації промисловості країн регіону.

Поглиблюємо знання

У другій половині XX ст. утворилися три центри світового господарства — Північна Америка, Західна Європа та Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). В останньому все активнішу роль відіграють країни Східної та Південно-Східної Азії.

У 80-90 роки XX ст. у Східній та Південно-Східній Азії відбувалося інтенсивне розширення внутрішньо регіональних зв'язків, частка торгівлі між країнами регіону збільшилася за 1970-2000 рр. із 32% де 50% і продовжує збільшуватися. Необхідність у координації економічної політики держав регіону стала особливо помітною після фінансової кризи 1997-1998 рр. До зближення позицій всіх східноазіатських країн відштовхувала також і необхідність узгоджених дій на міжнародних економічних форумах. У цих умовах сама ідея формування економічного співтовариства країн Східної та Південно-Східної Азії одержала широку підтримку. Із другої половини 90-х років XX ст. регулярні контакти між східноазіатськими країнами проводилися у рамках діалогу :«АСЕАН + три», коли партнерами 10-ти південно-східних країн виступали одночасно Японія, КНР та Республіка Корея. Перспективи формування економічного співтовариства з країнами Південно-Східної Азії ще тільки обговорюються Японією, КНР і Південною Кореєю, але Китай та країни-члени АСЕАН вже уклали угоду про створення до 2010 р. зони вільної торгівлі. Проте ефективно регулювати на регіональному рівні фінансові, товарні, інвестиційні потоки без участі Японії та Південної Кореї навряд чи можливе. А це означає, що, не зважаючи на вже існуючі тертя та конфлікти, курс на поглиблення інтеграції у Східній та Південно-Східній Азії, який охоплює 13 країн, буде збережений.

Плани нового у групування виходять за рамки Східної Азії в цілому. Координуючи свою діяльність із членами АСЕАН, які першими на лагодили діалог з європейськими країнами, Японія, Китай і Південна Корея ініціювали активізацію відносин з Євросоюзом. Завдяки зусиллям європейських та азіатських країн у 1996 р. була створена ще одна між народна організація — АСЕМ, яка об'єднала держави АСЕАН, Японію Китай, Республіку Корея та ЄС. Країни-члени АСЕМ розглядають цю організацію як спробу збалансувати американську присутність у регіоні В усякому випадку країни Східної та Південно-Східної Азії, розширивши контакти з ЄС, розраховують посилити зовнішньоекономічні ЗВ'ЯЗКИ з європейськими країнами і, відповідно, зміцнити свої позиції у взаємовідносинах зі США. Активна діяльність східноазіатських країн у рамках АСЕМ свідчить про намагання цих країн створити стійкий канал ведення політичного, культурного та гуманітарного діалогу з європейськими державами. Проте пріоритетним залишається сприяння розвитку економічних відносин між Європою та Східною Азією.

Запрошуємо до дискусії

Чому саме у Південно-Західній Азії виникло найбільше «гарячих точок» на планеті?

Тема 9. КРАЇНИ АМЕРИКИ

§ 29. Сполучені Штати Америки

Столиця — Вашингтон

Населення — 278 млн. осіб (2000р.)

Площа — 9364 тис. км кв.

1. Географічне положення. США займають понад 1/3 території Північної Америки і за площею займають четверте місце у світі після Росії, Канади та КНР. Це республіка, яка складається з 50 штатів та округу Колумбія. 48 штатів розташовані компактно, два — окремо від основної території: Аляска та Гавайські острови. «Заокеанське» положення США та віддаленість від військових конфліктів, що виникали в Європі та Азії, гарантувало їм в минулому надійну безпеку, полегшувало торгові зв'язки з державами, що розташовані в зонах Атлантичного та Тихого океанів.

2. Природно-ресурсний потенціал. Надра США багаті на корисні копалини. Особливо значні запаси вугілля, нафти, газу, залізної, мідної руд, поліметалів, урану. Тривала нераціональна розробка призвела до виснаження деяких кращих родовищ, але НТР дала можливість використовувати менш багаті родовища, що значно покращило сировинну базу країни. Незначні запаси марганцевих руд, олова, нікелю, графіту, хромітів, бокситів, рідкісних металів. За рахунок імпорту тепер задовольняється понад 50% потреб економіки країни у мінеральній сировині, що пояснюється можливістю одержати дешевшу продукцію з інших країн та бажанням економно витрачати власні ресурси (див. рис. 94).

Рис. 94. Мінеральні ресурси США (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Значні й різноманітні водні ресурси країни, але вони сконцентровані переважно на сході країни: ріка Міссісіпі з притоками, яка зв'язана каналами з Великими Американськими озерами та Атлантичним океаном.

Велику природну родючість мають фунти США, особливо чорноземовидні грунти прерій і чорноземи центральної частини країни. Ліси значною мірою вирубані й вкривають сьогодні 25% території. Великі лісові масиви збереглися на території Аляски та Кордильєр.

Кліматичні умови настільки різноманітні, що дозволяють культивувати практично всі рослини помірного поясу, багато субтропічних і навіть тропічних культур.

3. Населення. За чисельністю населення США посідають третє місце у світі після Китаю та Індії. Демографічна ситуація аналогічна іншим індустріальним країнам.

Американська нація пройшла тривалий і складний шлях становлення, який триває й досі. Першими жителями цієї країни були аборигени-індійці, а також переселенці з Англії, Ірландії, Нідерландів і скандинавських країн та негри-раби з Африки. У XX ст. до них приєдналися іммігранти з Південної, Східної Європи, Латинської Америки та Азії. Незначну частину населення відокремлених штатів становлять ескімоси, алеути і гавайці.

Середня густота населення у США — 28 осіб/км кв., але розміщується населення нерівномірно. Найбільша густота населення на північному сході (до 374 осіб/км кв.), в той час як на Алясці вона становить всього 0,6 осіб/км кв. Після Другої світової війни за рахунок внутрішніх міграцій зростає густота населення на заході країни.

США — одна з найбільш урбанізованих країн світу, частка міського населення становить 77%. Головна роль у розселенні належить таким міським агломераціям-мільйонерам, як Нью-Йоркська, Лос-Анджелеська, Чиказька, Філадельфійська, Сан-Франциська, Детройтська, Х'юстонська та ін. Деякі агломерації утворили мегалополіси — БосВаш (від Бостона до Вашингтона з населенням 45 млн. осіб), Приозерний (від Мілуоки до Піттсбурга), Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго). Формується мегаполіс у штаті Техас (Даллас — Форт-Уерт — Х'юстон).

У структурі зайнятості відбуваються зміни, пов'язані з різкий скороченням зайнятих у сільському господарстві та істотним збільшенням їх у сфері нематеріального виробництва і послуг, де зайнято 70% економічно активного населення.

4. Загальна характеристика господарства. США — високорозвинута постіндустріальна країна. Активний вихід країни на світову арену розпочався на початку XX ст. У цей час економіка країни розвивалася надзвичайно швидко. Після Другої світової війни США практично не мали конкурентів серед капіталістичних країн, тому що господарство Німеччини та Японії були зруйновані, а Великобританія та Франція вийшли з війни ослабленими. Однак в останні десятиріччя колосальні переваги в галузях економіки, техніки та технології істотно зменшилися. Тепер у багатьох галузях американці зіштовхуються із серйозними конкурентами (Японія, ФРН тощо).

Сучасній американській економіці притаманна висока концентрація виробництва та капіталу. Найбільші американські монополії за своїм характером є транснаціональними («Дженерал Моторз», «Ай-Бі-Ем», «Дженерал Електрик», «Ексон», «Боїнг» та ін.). Держава сприяє розвитку найновіших наукомістких галузей промисловості, фінансує перспективні наукові дослідження, особливо у військово-промисловому комплексі.

Останнім часом відбувається структурна перебудова економіки США: зниження питомої ваги сировинних галузей і сільського господарства. Найвищі темпи розвитку мають наукомісткі галузі, а також галузі, що застосовують найновішу техніку та є носіями технічного прогресу. Зростає сфера нематеріального виробництва.

Ця перебудова базується на швидкому зростанні трьох визначальних галузей: машинобудування, електроенергетики та хімічної промисловості. Відбувається процес зниження у виробництві затрат матеріалів, сировини та енергії.

5. Промисловість. Економічне «обличчя» країни визначає промисловість, вартість продукції якої приблизно в 10 разів перевищує вартість продукції сільського господарства.

Добра забезпеченість країни нафтою і газом (штати Техас, Аляска, Луїзіана, Каліфорнія тощо) визначає їх провідну роль у паливно-енергетичному балансі США. При цьому держава вважає за потрібне імпортувати нафту з Мексики, Великобританії, країн Перської затоки. Основну частку вугілля дає Аппалацький басейн. Найбільше електроенергії виробляється на ТЕС; ГЕС розміщені, в основному, на заході країни, АЕС виробляють до 25% електроенергії.

Географія чорної металургії тривалий час визначалася розміщенням родовищ коксівного вугілля (Аппалачі) та залізної руди (район Великих озер). Тут виникли великі галузеві центри: Чикаго, Клівленд, Піттсбург тощо. Але в міру переорієнтації галузі на імпортну сировину відбулося переміщення чорної металургії на атлантичне узбережжя (Балтімор, Філадельфія та ін.).

Кольорова металургія тяжіє до районів видобутку сировини або до портів, через які сировина ввозиться. Тому більшість підприємств розміщені на Заході (мідь, свинець, цинк) та Півдні. Алюмінієва промисловість орієнтується на дешеву електроенергію, що виробляється ГЕС на річках Теннесі й Колумбія, та використовує привізну сировину.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості США і виділяється високою наукомісткістю. Розвиток галузі поєднується з комп'ютеризацією всіх сфер господарства і побуту (впровадження ПК і мікропроцесорної техніки) та комплексною автоматизацією процесів виробництва та управління. Із п'яти великих груп машинобудування найбільшого розвитку набула авіаракетна, основні потужності якої розміщені на Півдні (Техас, Флорида) та на Заході (Каліфорнія). Національною галуззю є автомобілебудування.

Хімічна промисловість США займає провідні позиції у світі як за обсягом виробництва, так і за різноманітністю продукції. її старі галузі, що в якості сировини використовують вугілля та відходи коксохімічної промисловості, розташовані поблизу металургійних центрів Півночі. Найбільші нафтохімічні підприємства створені на берегах Мексиканської затоки та у долині річки Теннессі.

Рис. 95. Нафтопереробний завод у Лос-Анджелесі (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У країні також добре розвинуті гумовотехнічна, пластмасово-переробна, деревообробна, целюлозно-паперова, поліграфічна, фарфорово-фаянсова промисловість та промисловість будівельних матеріалів (див. рис. 96).

Рис. 96. Основні промислові центри США (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Комплекс із виробництва предметів споживання (легка і харчова промисловість, виробництво меблів) відзначаються трудомісткістю, але мають низьку наукомісткість. Тому швидко зростає імпорт товарів широкого вжитку (одяг, взуття, білизна, годинники, фотоапарати, іграшки) з інших країн.

В останні десятиріччя відбувається переміщення сучасних галузей промисловості на Південь, Захід та Північний Захід США.

6. Сільське господарство. Первинною ланкою сільського господарства є ферми, що мають різко виражений товарний характер виробництва (продається 100% виробленої продукції), високу продуктивність праці й значний рівень технічного та наукового забезпечення, великий обсяг різноманітної продукції. Більша частина продукції виробляється у великих високомеханізованих господарствах, де використовується наймана праця.

Держава створює умови для розвитку інфраструктури у сільській місцевості, регулює сфери переробки і збуту сільськогосподарської сировини та продовольства, надає кредити для розвитку сільського господарства. У багатьох районах країни сформувалися потужні, технічно добре оснащені АПК. У сільському господарстві переважає тваринництво (приблизно 2/3 загальної вартості сільськогосподарської продукції), але співвідношення між рослинництвом і тваринництвом у різних частинах країни різне. У південних штатах та на сході землеробство дає більше продукції, ніж тваринництво. Частка пасовищ у земельному фонді особливо велика у преріях, центральних та західних районах США, де вона інколи сягає 90%. Це найкрупніші тваринницькі райони країни. Розвинуті скотарство м'ясного напряму (Великі рівнини), свинарство (кукурудзяний пояс) та птахівництво (вирощування бройлерів).

Рис. 97. Сільське господарство США (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Головні зернові культури країни — пшениця та кукурудза. Пшеничний пояс простягнувся від кордону з Канадою через Великі рівнини до центральної частини Техасу, кукурудзяний пояс розташований на Центральних рівнинах. Вирощують також ячмінь та сорго. Бавовну вирощують на півдні, цукрову тростину — на узбережжі Мексиканської затоки, цукрові буряки — на півночі, тютюн — у штатах Віргінія, Кентуккі. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. Овочі і фрукти вирощують на спеціалізованих фермах на узбережжі Великих озер, на Приатлантичній низовині, у Флориді та Каліфорнії (див. рис. 97).

Рис. 98. Збір урожаю у пшеничному поясі США (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

США — одна з найбільших риболовних країн світу.

7. Транспорт. США мають найбільш розвинутий у світі транспортний комплекс. Розвиток транспорту, особливо автомобільного, справив значний вплив на систему розселення, спричинив бурхливий процес субурбанізації, відобразився на рівні і способі життя американців, підвищив мобільність населення: аж до появи постійних жителів пересувних будинків — трейлерів.

Залізничний транспорт останнім часом поступається автомобільному в перевезеннях як пасажирів, так і вантажів. Довжина залізниць почала навіть зменшуватися. Залізниці та автомобільні шляхи утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, що дістали назву «транспортних коридорів», які зв'язують важливі промислові центри й мегалополіси.

Не втратив свого значення морський транспорт, що забезпечує зовнішньоторговельні перевезення. Частина суден плаває під прапорами Ліберії, Панами та інших малих країн. Найважливіші порти США — Нью-Йорк (2 місце у світі за вантажообігом), Філадельфія, Балтімор, Новий Орлеан, Сан-Франциско та ін. Важливу роль у внутрішніх перевезеннях та забезпеченні зовнішніх зв'язків країни відіграє водна система Міссісіпі — Великі озера та система каналів, що з'єднують гирла річок та лагуни вздовж атлантичного узбережжя та берегів Мексиканської затоки.

Зростає мережа трубопроводів, крім нафти й газу по них транспортуються інші речовини.

У пасажирських перевезеннях важливу роль відіграє авіаційний транспорт. Парк літаків цивільної авіації США — найбільший у світі.

8. Зовнішні економічні зв'язки. У сучасному світі склалася система міжнародних економічних зв'язків, центром якої стали США. Зовнішньоекономічна діяльність США у цій системі реалізується у різних формах: експорт та імпорт капіталу, зовнішня торгівля товарами й послугами, надання допомоги іноземним державам, участь у міжнародних економічних організаціях, використання національної грошової одиниці як головного міжнародного розрахункового та платіжного засобу. США — найкрупніший експортер капіталу у світі. Тривалий час зовнішньоторговий баланс країни був активним, але, починаючи з 80-х років, імпорт перевищив експорт і зовнішньоекономічний баланс став пасивним.

Провідне місце у зовнішній торгівлі США займають країни Західної Європи, Канада та Японія. Значну роль відіграють також країни Латинської Америки (Мексика, Аргентина, Бразилія,), Азії (Сінгапур, Малайзія, Таїланд, Республіка Корея, Тайвань, а також Китай).

Читайте також:

1. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
5. VI. Накази Генерального прокурора України
6. А/. Верховна Рада України.
7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
8. Аграрні закони України
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура України.
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ

Переглядів: 485