• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України 6 сторінка

В останні роки в експорті США зросла частка машин і устаткування, автомобілів. У той же час скоротилася частка продовольчих товарів, промислової сировини та матеріалів. В імпорті зросла питома вага капітального устаткування, а зменшилася частка продовольства та сировини. Посилилася орієнтація імпорту на споживчі товари та автомобілі.

США бере активну участь у глобальних господарських зв'язках, інтеграційних процесах, відіграє провідну роль у багатьох міжнародних організаціях.

Запитання та завдання

1. Чи сприяє ЕГП США розвиткові країни? Які зміни в політико-географічному положенні США відбулися після Другої світової війни?

2. Яку роль відіграла імміграція у формуванні американської нації?

3. Які чинники, на вашу думку, сприяли перетворенню країни в наймогутнішу країну світу?

4. Доведіть, що економіка СЩА має постіндустріальний характер. 5. Користуючись картами підручника та атласу, позначте на контурній кар

ті основні промислові райони та центри країни, вкажіть галузі, які в них розвиваються. Позначте пшеничний і кукурудзяний пояси.

6. Які зміни відбуваються у розвитку транспорту США?

7. Чому останнім часом в імпорті США зростає частка споживчих товарів?

Це цікаво

Символ американської демократії — Статуя Свободи. Її подарував Сполученим Штатам уряд Франції до 100-річного ювілею проголошення незалежності. Статуя була зібрана з окремих частин, виготовлених Парижі, й встановлена на острові Свободи у Нью-Йоркській гавані Внутрішній каркас був зроблений за проектом Ейфеля. На виготовлення статуї використали 300 листів міді завтовшки 2 мм. Висота Статуї Свободи — 46 м, а її п'єдесталу — 45 м.

Головною характерною рисою соціально-економічного стану США швидка зміна та оновлення характеру економіки та суспільства. Як свідчить досвід попередніх 50 років, такі зміни відбуваються кожних 15-20 років. Так, у період 70-х — початку 80-х років, який сприймався як глобальна криза, у США відбулася так звана реіндустріалізація — перебудова виробничої бази, у т. ч. її енергетики та екології, а також були здійснені підготовчі науково-технічні роботи для комп'ютерно-інформаційної революції.

У США триває безперервне зростання витрат на наукові дослідження та розробки. Як світовий лідер у цій галузі, економіка США фінансує початкові, найбільш захищені від конкуренції, стадії науково-технічних досліджень, які швидко розвиваються. Серед пріоритетних галузей — інформаційні технології, матеріалознавство, біо- та медичні технології.

Сільське господарство США удвічі більше забезпечене тракторами, ніж в усіх країнах, що розвиваються, разом узятих. На один трактор у США припадає 35 га, а у країнах, що розвиваються, — 620 га ріллі.

У США проживає 730 тис. українців та 1,5 млн. осіб українського походження. Вони займають друге місце після поляків серед слов'янського населення цієї країни. Більшість українців живе у північно-східних промислових штатах (Пенсільванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі).

§ 30. Канада

Столиця — Оттава

Населення — 29,1 млн. осіб (2000 р.)

Площа — 9976 тис. км кв.

1. Географічне положення. Канада займає північну частину материка Північна Америка, за площею вона поступається тільки Росії. Країна омивається водами трьох океанів. Довжина морських кордонів становить близько 100 тис. км. Вирішальною рисою ЕГП Канади є її сусідство із США — єдиною країною, з якою є сухопутний кордон.

Канада входить до Британської Співдружності Націй, і формальною главою держави є англійська королева, яка призначає генерал-губернатора. Але фактично ця залежність символічна. Канада — незалежна федеративна країна, обов'язки глави держави виконує прем'єр-міністр.

2. Природно-ресурсний потенціал. Надра країни багаті на різноманітні корисні копалини. Тут зосереджено 2/3 нікелю та цинку, 2/5 — урану та свинцю, 1/3 — залізної руди, міді та титану від загальних запасів розвинутих країн світу. Характерним є територіальне поєднання мінеральних ресурсів, що підвищує ефективність їх освоєння. Канада належить до країн світу, які забезпечені власними паливними, рудними та нерудними копалинами, за винятком бокситів (див. рис. 99). Приблизно половина території країни розміщується в арктичному та субарктичному кліматичних поясах і у гірських районах. Тому тільки південні райони мають сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для розвитку сільського господарства. Для потреб сільського господарства використовуються тільки 7% території, а ще 15% придатні для обробітку. Канада має величезні водні ресурси: Великі Американські озера, річки Св. Лаврентія, Юкон, Маккензі, які мають значні запаси гідроенергоресурсів.

Рис. 99. Мінеральні ресурси Канади (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Близько половини території країни зайнята лісами, за запасами деревини Канада посідає третє місце у світі після Росії та Бразилії.

У цілому територія країни недостатньо освоєна та вивчена, особливо це стосується північних районів.

3. Населення. Населення Канади складається, в основному, з англоканадців (понад 12 млн. осіб) і франко-канадців (понад 7 млн. осіб). Доволі багато вихідців з Німеччини, Італії та України. Корінні жителі (менше 1% населення) — індіанці та ескімоси — живуть переважно у північних районах країни. В останні роки сильно знизився природний приріст населення, тому і зараз країна продовжує приймати значну кількість іммігрантів.

Населення розміщене нерівномірно. Середня густота населення дуже низька (2,8 особи/км кв.). Уздовж кордону США проживає 90% жителів.

У містах проживає 77% населення. Більше половини міського населення зосереджено в агломераціях Торонто і Монреаля.

У структурі зайнятості населення на галузі матеріального виробництва припадає 14% економічно активного населення. 75% зайнято у невиробничій сфері.

У Канаді дві державні мови — англійська та французька. Жителі франкомовної провінщї Квебек час від часу піднімають питання про надання їм незалежності. Причини цього не стільки етнічні, як економічні (темпи розвитку Квебеку дещо нижчі, ніж у англомовних провінціях).

4. Загальна характеристика господарства. Канада — країна «переселенського» капіталізму. На сучасному етапі розвитку це високорозвинута індустріально-аграрна країна. Розвиток її економіки проходить в умовах величезної території, відносно незначній кількості населення, що визначає екстенсивний характер розвитку господарства. Для країни характерний експортний характер економіки (сировина, зброя, продукція целюлозно-паперової промисловості, кольорової металургії, сільського господарства).

У колоніальному минулому розвиток цих галузей визначався величезними природними багатствами та попитом на цю продукцію як у метрополії, так і в інших європейських країнах. У наш час їх розвиток обумовлений неабиякою зацікавленістю у цій продукції, в першу чергу, внутрішнього ринку США.

Наприкінці XX ст. почався розвиток новітніх наукомістких галузей промисловості, але їхня частка незначна.

Важливою рисою економіки Канади є велика питома вага іноземних ін вестицій. Понад 50% національної економіки контролюється іноземними компаніями, близько 3/4 іноземних капіталовкладень належить США. Господарство країни тісно інтегроване з американською економікою. Ці держави разом з Мексикою утворюють зону вільної торгівлі. Майже 3/4 канадського експорту та 2/3 її імпорту припадає на США.

5. Промисловість. Гірничодобувна промисловість продовжує відігравати важливу роль у канадській економіці. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титану, золота, срібла, платини, урану, нафти, газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі.

ПЕК країни орієнтується на нафту та газ (2/3 у паливно-енергетичному балансі) і гідроресурси (1/4). Щодо виробництва електроенергії на душу населення Канада займає 2 місце у світі. Основну масу електроенергії виробля ють ГЕС, 10% — АЕС. Поблизу крупних міст збудовані потужні ТЕС.

Провідною галуззю обробної промисловості є машинобудування, особливо транспортне (автомобілі, літаки, тепловози, судна, снігоходи). На високому рівні виробництво машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової і гірничодобувної промисловості.

Добре розвинуті чорна та кольорова металургія, остання має експортне значення. Найбільше розвинута алюмінієва промисловість, що орієнтується на дешеву електроенергію та привізні боксити (2-е місце у світі за виплавкою алюмінію). Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, синтетич ний каучук, пластмасу, хімічні волокна. Найбільшим центром нафтопереробної промисловості є Монреаль. Лісопаперова промисловість займає провідне місце у світі. За виробництвом лісоматеріалів та паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає перше місце у світі. Більшість підприємств цієї галузі розміщені у басейні р. Св. Лаврентія.

Легка і харчова промисловість направлена на забезпечення внутрішніх потреб країни (див. рис. 100).

Рис. 100. Основні промислові центри Канади (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Для розміщення промисловості характерна висока територіальна концентрація. 4/5 всієї промислової продукції виробляється на півдні провінцій Квебек і Онтаріо. Особливо багато промислових центрів розміщено на міжозерній рівнині та в долині ріки Св. Лаврентія. Вони вигідно розташовані не тільки у середині Канади, а й поблизу найбільш населеної та економічно важливої зони США. Характерною рисою розміщення експортних галузей канадської економіки є те, що вони розміщені в малолюдних районах з екстремальними умовами життя.

6. Сільське господарство. На великих фермах, що мають високий рівень товарності та механізації, зосереджено 3/4 сільськогосподарських угідь країни. Більше половини продукції сільського господарства надходить на світовий ринок.

Як експортер зерна (пшениці та ячменю) Канада посідає 2 місце після США. Вирощують також кукурудзу, серед технічних культур особливе місце залежить цукровим бурякам. Житницею Канади є прерії — північне продовження прерій США. Розвивається овочівництво та садівництво. Останнім часом рослинництво активно розвивається на крайньому заході та сході країни;

У тваринництві переважають м'ясне та молочне скотарство, птахівництво. Значну роль відіграє рибальство (див. рис. 101).

Рис. 101. Сільське господарство Канади (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

7. Транспорт. Особливу роль у економіці Канади відіграє залізничний транспорт. Залізниці мають широтний напрям простягання у прикордонних районах та меридіональний — у північних районах. Конфігурація автомобільних шляхів нагадує мережу залізниць.

З поглибленням русла р. Св. Лаврентія океанські кораблі можуть заходити у порти Великих Американських озер.

Рис. 102. Великі Американські озера використовуються як транспортний коридор між США та Канадою (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Добре розвинуті й інші види транспорту: морський, трубопровідний та авіаційний.

8. Зовнішні економічні зв'язки. Приблизно 25% продукції промисловості та понад 50% продукції сільського господарства експортується. У структурі імпорту переважають готові промислові вироби, у першу чергу електроніка, засоби зв'язку, прилади та промислове обладнання (2/3 імпорту). Крім того, довозять вугілля, нафту, боксити, цитрусові, фрукти та овочі. Близько 75% зовнішньої торгівлі Канади припадає на США. Інші головні торгівельні партнери — Німеччина, Великобританія та Японія.

Запитання і завдання

1. Чи вигідне ЕГП Канади? Доведіть свою думку.

2. Які особливості формування канадської нації?

3. Чому середня густота населення у Канаді одна з найменших у світі?

4. Чи відчувається у структурі сучасної економіки країни її колоніальне минуле? Обгрунтуйте свою думку.

5. Чому для розміщення промисловості країни характерна висока територіальна концентрація?

6. Знайдіть на карті основні промислові центри. Чи можливе в майбутньому утворення міждержавного мегалополісу навколо Великих Американських озер?

7. Які особливості структури експорту та імпорту Канади? Чим вони зумовлені?

Це цікаво

Національний гімн «О, Канада!» відображає двонаціональний характер держави. Французький і англійський варіанти гімну не збігаються. Якщо в англомовному варіанті прославляється країна «від Східного до Західного моря» та «Північ», то у французькому тексті цих слів немає, а згадується «гігантська ріка» (річка Святого Лаврентія, на берегах якої виникли перші французькі поселення) — «колиска» канадців. Таким чином, при виконанні єдиного національного гімну франко-канадець і англоканадець думають «кожен про своє».

У 1999 р. ООН визнало Канаду найпривабливішою країною для життя людей. Ця оцінка пов'язана насамперед з рівнем розвитку соціальних гарантій у цій країні і враховує систему соціального страхування, різноманітних пільг, умов побуту тощо. Досягнення Канади у цій галузі вже давно визнані в усьому світі.

У Канаді 530 тис. українців і 540 тис. осіб українського походження. Але якщо прийняти до уваги, що населення Канади приблизно в 10 разів менше, ніж у США, то вплив українців у цій країні значно вагоміший.

§ 31. Країни Латинської Америки. Бразилія

1. Географічне положення та склад території. Територія Латинської Америки займає південну частину Північної Америки, всю Центральну та Південну Америку і простяглася з півночі на південь на 10 тис. км — від ріки Ріо-Гранде до протоки Дрейка.

ЕГП Латинської Америки визначається насамперед тим, що із заходу та сходу вона омивається водами двох океанів, через які проходять важливі світові морські шляхи. Майже для всіх країн велике значення має вихід до океану, тому що водними шляхами здійснюється зв'язок не тільки з іншими материками, але й між самими країнами Латинської Америки. Найбільш сприятливе ЕГП мають держави, розташовані у Центральній Америці та на островах Карибського моря. Вони розміщуються на перетині морських і повітряних шляхів з Атлантичного океану в Тихий, та з Північної Америки в Південну (див. рис. 103).

Рис. 103. Політична карта Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

За державним ладом більшість країн є республіками. Наприкінці XX ст. з 47 країн — 14 є володіннями США, Франції та Великобританії.

Сусідство із США має важливий вплив на розвиток країн регіону, воно сприяє проникненню американських монополій в економіку більшості латиноамериканських країн.

2. Природно-ресурсний потенціал. За характером природних умов і ресурсів країни Латинської Америки можна поділити на чотири групи:

1) країни східної частини Південної Америки. Це рівнинні території зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. У басейні Амазонки розташовані екваторіальні ліси з багатьма видами цінних порід дерев (каучуконоси, шоколадне та хінне дерева, дерево паубразіл тощо). Великі річки мають значні запаси гідроенергоресурсів та сприяють розвитку водного транспорту.

На Бразильському та Гвіанському плоскогір'ях розміщені родовища залізної та марганцевої руди, бокситів. На узбережжі Карибського моря є великі родовища нафти (див. рис. 104);

Рис. 104. Мінеральні ресурси країн Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

2) країни гірського заходу Південної Америки. Природні умови тут змінюються завдяки висотній поясності. Найбільш сприятливі умови для життя на висоті 1,5-2,5 тис. м над рівнем моря. В Андах розташовані світового значення родовища важких кольорових металів, срібла, сурми, берилію, а також бокситів і залізної руди. У Чилі зосереджені найбільші у світі запаси селітри. Тут також є значні запаси нафти й природного газу. Річки багаті на гідроенергоресурси;

3) країни Центральної Америки та островів Карибського моря. Природні умови дозволяють вирощувати різноманітні тропічні культури. Схили гір та островів вкриті лісами. Територія в цілому бідна на корисні копалини. Значними є лише поклади бокситів на островах;

4) Мексика. Її природні умови дуже різноманітні. Тут можна зустріти пустелі, вологі тропічні ліси, а також хвойні ліси помірного поясу. Рослинництво потребує зрошення. Надра країни багаті на нафту, газ, руди кольорових металів, срібло, золото, залізну руду та сірку (див. рис. 104).

3. Населення. Країни Латинської Америки мають неоднорідний етнічний склад населення. Сучасні латиноамериканські нації сформувалися в умовах потужних імміграційних потоків на основі змішування трьох рас. Корінне населення — індіанці — у процесі колонізації були витіснені у важкодоступні гірські райони, де донині живуть їхні нащадки, або змішалися з прибулими. Негри завозилися з Африки для роботи на плантаціях. Тому населення країн складається з білого, негритянського населення та груп зі змішаними расовими ознаками (метиси, мулати та самбо).

За характером відтворення населення більшість країн Латинської Америки перебувають в умовах переходу від другого до першого типу відтворення населення. Чисельність населення зростає, але не так швидко, як у країнах Азії.

Розміщене населення дуже нерівномірно. Середня густота населення становить всього 23 особи/км кв., однак на узбережжі Атлантичного океану густота населення доволі велика. Саме в цих районах проживає основна частина мешканців.

Приблизно 2/3 населення регіону живе в містах. Урбанізацією охоплені всі країни Латинської Америки. У кожній країні є 2-3 крупні агломерації, найбільші з них — Буенос-Айрес, Мехіко, Сантьяго, Гавана та ін. У Бразилії агломерації Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу утворили мегалополіс. Темпи урбанізації не відповідають темпам індустріалізації, тому в Латинській Америці відбувається «несправжня урбанізація». Чисельність міських жителів збільшується за рахунок міграції сільського населення, яке переселяється в міста в пошуках роботи.

4. Загальна характеристика господарства. За рівнем розвитку країни Латинської Америки належать до двох типів. Куба — країна централізовано керованої економіки. Решта держав регіону належать до країн, що розвиваються, серед яких своїм розвитком виділяються Бразилія, Мексика, Аргентина.

Латинську Америку вважають одним з найбільш економічно прогресуючих регіонів світу. Сучасному господарству країн притаманні деякі спільні риси, що історично склалися й продовжують визначати економічне обличчя регіону.

По-перше, це багатоукладність, як у сільському господарстві (латифундизм і пов'язані з ним докапіталістичні аграрні відносини), так і у промисловості (ремісники, робітники кустарних підприємств або невеликих фабрик складають разом майже половину робочої сили).

По-друге, спільною негативною рисою країн регіону є спеціалізація гірничодобувної промисловості на видобутку одного виду сировини та монокультурність у сільському господарстві. Розвиток в окремих країнах обробної промисловості сприяв подоланню вузької спеціалізації. Наприклад, на кінець 70-х років у восьми країнах продукти одного-двох найменувань давали від 50 до 98% експорту. Наприкінці XX ст. становище майже не змінилося.

По-третє, спільною проблемою для всіх країн є залежність від іноземного капіталу. Гострою залишається проблема погашення зовнішнього боргу. Розмір процентів за кредитами значно перевищує фінансові можливості країн Латинської Америки.

5. Сільське господарство. Сільське господарство належить до галузей, що визначають місце Латинської Америки в МГПП, хоча його частка у структурі господарства має тенденцію до зниження. Аграрні реформи здійснюються в усіх країнах Латинської Америки, але проходять вони по-різному. Найбільш радикальні реформи відбуваються у Мексиці, Болівії, Гватемалі, Чилі, Перу, Панамі. Головне питання, що визначає характер і глибину перетворень, — перерозподіл земель.

Латиноамериканські країни вирощують понад 6,5% світового виробництва пшениці, майже 15% кукурудзи, до 20% бавовни, понад 60% кави, майже 15% бананів, від 20% до 30% цукру-сирцю, понад 15% м'яса. І в той же час країни регіону, за винятком Аргентини, не забезпечують себе продуктами харчування.

Для сільського господарства характерне нерівномірне розміщення. Найважливішими сільськогосподарськими районами є узбережжя океанів, аргентинська пампа та Мексиканське нагір'я. Близько 4/5 всієї продукції виробляється у 5 країнах — Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі та Колумбії (див. рис. 105).

Рис. 105. Сільське господарство країн Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Залежність від світового ринку підсилює однобоку спеціалізацію країн Латинської Америки. Для Бразилії та Колумбії головною експортною культурою залишається кава, для Еквадору — банани, для Аргентини — продукція тваринництва та пшениця, для країн Центральної Америки — кава, банани, бавовна, для острівних країн — цукрова тростина.

6. Промисловість. Однією з основних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є гірничодобувна промисловість. Монополії США контролюють більшу частину видобутку й виробництва міді, марганцю, бокситів, залізної руди, свинцю, цинку, сірки, графіту.

Бурхливий розвиток обробної промисловості припав на повоєнний період, помітні зміни відбулися і у 70-ті роки. В Аргентині, Бразилії, Мексиці створені нові сучасні підприємства у галузі верстатобудування, автомобіле- і суднобудування, авіаційної та атомної промисловості. Виникли металообробні, складальні, нафтопереробні заводи у країнах Центральної Америки та Карибського басейну. Прискореними темпами розвивалася обробна промисловість Венесуели, Колумбії, Перу та деяких інших країн (див. рис. 106).

Проте середні показники розвитку регіону не відображають стану справ у кожній конкретній країні. Між державами існують значні відмінності. На Аргентину, Бразилію та Мексику припадає майже 75% продукції обробної промисловості регіону. У цих країнах «великої трійки» є майже всі сучасні галузі і легкої, і важкої промисловості. їх поступово наздоганяють Чилі, Колумбія, Венесуела, Уругвай та Перу. У країнах Центральної Америки та Карибського басейну в обробній промисловості переважають галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини (виробництво цукру, кави, соків, консервів, алкогольних напоїв тощо). У Болівії, Парагваї, Гаїті, як країнах із відсталою структурою виробництва, переважають кустарні підприємства з виготовлення напівфабрикатів та виробів споживчого характеру.

Рис. 106. Основні промислові центри Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Розміщення промисловості країн Латинської Америки характеризується переважно моноцентричною структурою, коли у промисловому виробництві виділяється один центр (як правило, столиці).

7. Транспорт. Транспортна система країн Латинської Америки розвинута недостатньо. Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з узбережжям. Міждержавних і трансконтинентальних ліній практично немає. Тому надзвичайне значення мають Панамериканське шосе, що простягнулося від кордонів США до Буенос-Айреса через столичні міста багатьох країн, а також Трансамазонська магістраль.

За вантажообігом перше місце належить морському транспорту (76%). Розвиваються також автомобільний (10%), залізничний (6%), трубопровідний (6%). Внутрішні та міждержавні сухопутні регіональні перевезення незначні через недостатній розвиток сучасних доріг та малу заселеність центральних територій.

8. Бразилія (Столиця — Бразиліа, населення — 169 млн. осіб, 2000 р.). Бразилія — одна з найкрупніших країн світу за населенням і територією, займає центральну й східну частини Південної Америки. Вона має величезні територіальні та водні ресурси, родючі грунти та цінні пасовища. Різноманітна мінерально-сировинна база, у якій особливе місце займають світового значення запаси залізної, марганцевої руд, бокситів тощо. Величезну цінність мають вологі екваторіальні ліси Амазонської низовини, які займають близько 2/3 території країни.

Бразилія має найбільший економічний потенціал і найбільш розвинуту промисловість серед країн Латинської Америки. Найважливішою галуззю господарства, що динамічно розвивається, є промисловість. Це насамперед машинобудування, нафтохімія, чорна металургія. Країна славиться виробництвом автомобілів (тут працюють філії американських, німецьких, шведських та японських фірм), літаків, суден, різноманітних засобів виробництва. Розвивається хімічна та нафтохімічна промисловість. Підприємства, в основному, сконцентровані на південному сході Бразилії, у трикутнику Сан-Паулу — Ріо-де-Жанейро — Белу-Орізонті. Проте успіхи в індустріальному розвитку досягнуті дуже дорогою ціною, держава є лідером серед країн-боржників.

Рис. 107. Видобуток нафти у озері (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Сільське господарство Бразилії характеризується переважанням великого капіталістичного, у тому числі й іноземного, землеволодіння. У структурі сільського господарства домінує рослинництво, яке спеціалізується на вирощуванні тропічних культур для зовнішнього ринку (кава, какао, цукрова тростина, сизаль, соя, апельсини, банани, ананаси тощо).

Крім того, вирощують кукурудзу, квасолю та маніоку, а також пшеницю, ячмінь та овес. Країна щороку імпортує до 60% пшениці, що споживається.

Тваринництво має м'ясний напрям. Розвинуте рибальство.

Транспорт. Найбільше розвинутий автомобільний транспорт, який перевозить близько 80% вантажів. Залізниці відіграють значну роль тільки вздовж узбережжя океану. Неабияке значення мають морський та повітряний транспорт.

Запитання і завдання

1. Чому найбільш вигідне ЕГП мають країни Центральної Америки та островів Карибського басейну?

2. Який вплив має ЕГП на розвиток економіки країн Латинської Америки?

3. Порівняйте особливості формування населення у США, Канаді та країнах Латинської Америки.

4. Які чинники сприяють швидкому зростанню міського населення у країнах регіону?

5. Які спільні риси характеризують розвиток економіки країн Латинської Америки?

6. За картою визначте найбільш розвинуті промислові райони країн регіону. Які особливості їхнього розміщення? Чим вони викликані?

7. Користуючись картами та текстом параграфа, складіть порівняльну характеристику господарств Мексики та Аргентини.

8. За текстом параграфа охарактеризуйте зовнішні економічні зв'язки країн Латинської Америки.

Це цікаво

Траса Панамського каналу проходить по долині р. Чагрес, де створено штучне озеро Гатун, і по р. Ріо-Гранде, яка впадає у Тихий океан. Загальна довжина каналу 81,6 км, з яких 16,4 км — заглиблення, прорите у дні мілководної Панамської затоки та бухти Лімон. На трасі каналу побудовано шість шлюзів. Найменша ширина каналу (у шлюзах) — 150 м, а глибина — 12,5 м. Щорічно через канал проходить понад 14 тис. суден, які перевозять 150 млн. т. вантажів.

Від початку колонізації, тобто приблизно за 500 років, Бразилія втратила 37% трьох своїх екосистем. Це нещодавно виявив Світовий фонд природи (СФП). У газеті «Естаду ді Сан-Паулу» зазначається: «Знищено 93% лісів, що вкривають узбережжя Атлантичного океану, 50% саван й 15% лісів Амазонської низовини».

Бразиліа — столиця Бразилії — перше і єдине місто XX ст. занесене ЮНЕСКО до «Списку Світової спадщини». Воно було збудоване за проектом архітектора Лусіу Кости і має незвичайні обриси, нагадуючи на плані обриси літака. «Ніс» літака вказує на схід, а його «крила» простяглися у формі арки на північ і південь. Будинки, в яких працюють урядовці, розміщені у «носі», ділові райони міста — у «фюзеляжі», а житлові квартали утворюють «крила».

У Південній Америці численна українська діаспора у Бразилії — 155 тис. осіб і в Аргентині — 150 тис. осіб.

Узагальнююче повторення до теми 9

Основні висновки

Країни Америки перебувають на різних етапах економічного розвитку. США — постіндустріальна країна, у якій відбувається інформаційна революція, лідер економічного розвитку світового господарства. Канада — високо розвинена країна, яка разом зі США входить до сімки найрозвиненіших країн світу. Але її економіка досі розвивається екстенсивним шляхом. Решта держав належать до країн, що розвиваються.

Країни Латинської Америки можна поділити на дві групи. Нові індустріальні країни — Бразилія, Мексика, Аргентина, високі темпи економічного розвитку мають Чилі, Уругвай, Венесуела, Колумбія, Перу. Найменш розвиненими серед країн регіону залишаються держави Центральної Америки.

Країнам, що розвиваються, досі притаманні риси, які вказують на їхнє колоніальне минуле: багатоукладність економіки, вузька спеціалізація у промисловості та монокультурність у сільському господарстві, залежність від іноземного капіталу.

Перевірте себе

1. Виділіть спільні риси у формуванні етносів у країнах Америки.

2. Який характер має структурна перебудова економіки США?

3. На прикладі США поясніть, як ви розумієте поняття «інформаційна революція».

4. Проаналізуйте структуру експорту та імпорту Канади. Чи свідчить вона про високий рівень розвитку економіки? Чому? Свою думку обґрунтуйте.

5. Які риси визначають стан економічного розвитку країн Латинської Америки? Чому?

6. Не користуючись атласом, позначте на контурній карті США, Канаду, Мексику, Бразилію, Аргентину.

Вивчивши тему, ви повинні вміти:

називати та показувати на карті:

- країни Америки та їхні столиці;

- мегалополіси та найбільші агломерації;

- найкрупніші промислові центри США, Канади, Бразилії;

характеризувати:

- загальні риси ЕГП США, Канади та країн Латинської Америки;

- особливості формування населення регіону;

Читайте також:

1. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
5. VI. Накази Генерального прокурора України
6. А/. Верховна Рада України.
7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
8. Аграрні закони України
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура України.
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ

Переглядів: 748