Розвиток країнознавства. У середні віки географічні знання набували більш практичної спрямованості – країнознавчої. Цього вимагав розвиток торгівлі і мореплавства.
Праці тогочасних учених в описовій формі вміщували все: і фізико-географічні та біологічні, і релігійні та історичні, і культурні та економічні відомості про ту чи іншу країну. Країнознавство досягло великих успіхів. Книжки, де описувалися чужоземні краї, були дуже популярними. Пізніше від простого збору географічних фактів учені приступили до виявлення зв’язків між ними.