Середньовічні літописи – джерела географічних знань
Середньовічні літописи Київської Русі (від ХІ ст.) містили географічні відомості про українські землі. У літописі “Повість минулих літ” є інформація про річки, моря, ліси. Дуже добре описаний шлях “із варяг у греки” – торговельний річково-морський шлях, що зв’язував північ Європи з Середземним морем.
Карти Середньовіччя. Карти, що створювалися в Середновіччі в Європі, дослідники вважають дуже спрощеними і ненауковими. Вони складалися під сильним релігійним впливом і вражають своєю примітивністю. На деяких картах через Середземне море і Африку була прокладена навіть дорога до раю – Едему!
Натомість значно більших успіхів у складанні карт досягли араби. З VII ст. вони поширили свою владу на величезні території. Арабські купці знали Південну Азію, Східну Європу, перетинали Африку. Арабською мовою було перекладено твори стародавніх греків, зокрема Птолемея. Араби створили “Атлас мусульманського світу”, що вміщував 21 карту. Отже, в VІІ–ХІІ ст. центр географічних знань змістився з Європи до Азії. Араби зберегли ідеї античної географії для наступних поколінь та значно розширили відомості про Африку і Азію.