Доба великих відкриттів. 200-річний період із ХV по ХVІІ ст. називають добою Великих географічних відкриттів, оскільки тоді було здійснено найбільшу кількість видатних географічних відкриттів в історії людства. Цьому сприяв розвиток ремесел і торгівлі в Європі. Європейські мандрівники розповідали про незчисленні багатства країн Сходу і перш за все Індії. Відомі на той час сухопутні дороги на схід захопили турки. Це спонукало європейців розвідувати шляхи морем. Для морських експедицій стали будувати нові, достатньо надійні для далеких плавань, вітрильні судна – каравели. Вдосконалилися компас і морські карти. Тоді море стало своєрідним мостом у пізнані земель.
Великою морською державою на ті часи стала Португалія. Головним організатором її морських експедицій був принц Генріх, за що його прозвали Генріхом Мореплавцем, хоча сам він нікуди і не плавав. У 1418 р. Генріх заснував Географічний дослідницький інститут, де навчали географії. Ця установа охоплювала школу мореплавства, астрономічну обсерваторію, сховище карт і рукописів. З усього Середземномор’я Генріх запросив туди різних учених – географів, картографів, математиків, перекладачів, які читали написані різними мовами рукописи. Вчені вдосконалювали мореплавство і навчали цьому португальських капітанів.
Глобус Бехайма.Німецький учений Мартін Бехайм в 1492 р. створив глобус (глобус у перекладі з латинської означає куля). Це була зменшена модель нашої планети, ніби іграшкова Земля.
На глобусі Бехайма не було ні Південної, ні Північної Америки (на ньому, власне, немає півсвіту). Ці та інші материки стануть відомими європейцям пізніше. Глобус Бехайма дає нам уявлення про рівень географічних знань на початку доби Великих географічних відкриттів.