Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Дошкільне виховання

Найдорожчий скарб у кожного народу — його діти, його молодь, й що свідоміше робиться громадянство, то з більшою увагою ставить­ся воно до виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов жит­тя. Дитина взагалі являє собою таку ніжну істоту, на яку впливають дуже тяжко всі несприятливі обставини життя, як фізичні, так і мо­ральні. Раніш дотримувалися такої думки, що виховання починається зі школи, й поки дитина не має шкільного віку, доти не потребує нія­кого виховання. Проте за останній час психологія виясняє, що такий

погляд дуже шкідливий й неправдивий, бо всі нахили дитини, її здо­ров'я, її характер — усе це розвивається, бере напрям і зміцнюється у перші роки життя і в 8 літ вже дитина має свої сталі звички, погані чи добрі, — в залежності від оточення, свою волю й свої змагання, з якими вже нелегко боротися в школі, бо легше не дати вкорінитися тому чи іншому почуттю, аніж його поборювати, коли воно уже зміц­нилося. Тим-то тепер наука про виховання вимагає найбільшої уваги до самого ніжного віку дитини, вимагає, щоб утворена була навкруги така атмосфера, в якій могли б вільно розвиватися всі здібності дити­ни, всі її добрі почуття і нахили, і щоб не мали змоги зростати злі й негарні. Душа дитини в роки од 2 до 7 найбільш чула й вразлива і в цей час найкраще треба ЇЇ плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, і розум, а також і тіло розвивалися цілком нормально.

Тим-то тепер і звернено найпильнішу увагу на перше дитинство, до 8 років: в ці літа діти найбільш набираються вражень і треба цим вра­женням дати лад, збудити всі здібності й викликати самостійну думку, щоб обробити всі враження, задовольнити потребу активності й вихова­ти добрі соціальні почуття. За цей період дитина пізнає більше, ніж може узнати за пізніші роки, — вона навчається координувати свої ру­хи й володіти ними, а також опановувати свої емоції. Зрозуміло, що при цьому бажано мати коло дитини свідому, розвинену особу, яка знала б, як керувати вихованням, і добре розуміла б психологію дити­ни. Найкращим таким керманичем мусить бути рідна мати дитини — природна вихователька своїх дітей, яка іншого разу і без наукової під­готовки, одним інстинктом вміє читати в дитячій душі й розуміти її.

Але взагалі сучасний склад родинного життя мусить змінитися, пе­ретворитися на свідомий рівноправний кооператив, в якому і батько, й мати, й діти несуть кожний свій обов'язок, свою працю, й мають свою волю, але всі об'єднані одним спільним шуканням добра й прав­ди. В такій родині діти виростатимуть в згоді з батьками, й не буде страшних явищ самогубства серед молоді, які стали такі численні за останні роки. Залежно від поступових соціальних умов родинний склад трансформується, а поки що треба, щоб громадянство прийшло на допомогу батькам, та й самі родини мусять єднатися в спілки, в товариства, щоб вільно виховувати дітей маленькими гуртками, тісно зв'язаними з родиною своєю, щоб ці маленькі товариські дитячі охо-ронки ставали справді наче кладками-мостами, перекинутими від тісно-родинного кубелечка до широкого шкільного осередка. Так ви­магає життя, висуває потребу в негайній організації громадських ін­ституцій задля виховання малих діток — т. зв. «яслів», дитячих садів-охоронок, майданів і т. ін. А обік з тим народилися й науково-педаго­гічні організації задля підготовки того педагогічного персоналу, який мусить заміняти дітям матір, родину й виховувати відповідно до вимог науки. Ідея різноманітних дитячих організацій охопила усю Європу, Америку, Японію й інші країни. Понад усе поширені вони в Америці.

В одному Цюріху вже понад 60 народних дитячих садків, у Пари­жі понад 100 материнських шкіл та кілька десятків дитячих садків, у Нью-Йорку й взагалі в Америці у великих містах майже всі діти мо­жуть користуватися громадськими дитячими садками. В Росії ідеї Фребеля набули поширення ще з 70-х років панею Симонович, яка мала в Петербурзі свій перший дитячий садок задля панських дітей. Демократизувалися ці ідеї лише в XX столітті й виявилися цілою низкою народних дитячих садків по містах задля вуличних дітей. Складалися товариства дошкільного виховання в Петербурзі, Москві, Києві й інших містах. Однак довгий час у цих дитячих садках пану­вала суто імітативна, запозичена в німців система формальних заба­вок. Бракувало добре підготовленого персоналу, не було своєї життє­вої педагогіки. У нас на Україні дошкільне виховання почало ставати національним й утворюватися на певному ґрунті лише за часів остан­ньої війни з 1914 р., коли викинуто було на вулицю велику силу ді­тей, яким треба було дати притулок і хоч абиякий рідний осередок і такі умови виховання, що підготували б їх до майбутнього самостій­ного життя.

Такими умовами дошкільного виховання стають вимоги найближче з'єднати перші дитячі організації з родинним життям, з тими обстави­нами, серед яких дитина зростала вдома і які вона рада зустріти в ди­тячому садку. До цього часу школа й родинне життя були такі проти­лежні, що дитина, мов через безодню, плигала зі свого рідного ото­чення в цілком чужу школу, де все їй було незрозуміле: й мова, й відносини, й наука. На все рідне, що зоставалося по той бік безодні, клалося темне тавро — до нього ставилися в офіційній школі з пре­зирством. Навпаки, сучасне дошкільне виховання є міст, що переки­дається між школою й родиною, а також між селом та дитячим сад­ком. Усе виховання будується на пошані до особи дитини; до неї ви­хователь підходить не з чимсь виготовленим зарані, чужим, штучним та ще й обов'язковим. Ні, дитині дають вільно себе виявляти, а вчи­телі придивляються до всього, що діти принесли із собою з дому, сил­куючись розвинути якнайкраще все добре й не давати зміцнитися по­ганому. Навкруги в дитячому садку мусить бути все рідне, що нага­дує їй знайомі хатні обставини з найкращого боку; мусить лунати її рідне слово, рідна музика й поезія.


Читайте також:

  1. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
  2. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
  3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
  4. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
  5. В галузі фізичного виховання
  6. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
  7. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
  8. Види виховання
  9. Виховання в Афінах
  10. Виховання в дошкільному віці
  11. Виховання в учнів творчого ставлення до занять.
  12. Виховання волі в процесі занять фізичними вправами.




Переглядів: 718

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
С.Ф.Русова про дитячий садок. | Український дитячий садок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.