ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ТА ДИТЯЧІ САДКИ

НЕ 2.8.Єлизавета Іванівна Тихєєва, Луїза Карлівна Шлегер– визначні діячки в галузі дошкільного виховання.

Визначна діячка в галузі дошкільного виховання

в Росії, послідовниця К. Д. Ушинського.У роки будівництва нової системи дошкільного виховання виявила себе як талановитий теоретик і методист, розробила низку педагогічних положень про роботу дитячого садка; її педагогічні вимоги увійшли в історію дошкільної педагогіки під назвою «метод Тихєєвої», суть якого полягає в поєднанні гри та праці. Розробила методику розвитку мови дітей, основи сенсорного виховання, систему дитячих ігор і занять, дидактичний матеріал для наочного навчання. Всі її педагогічні праці пронизані ідеями народності, наступності в освітньо-виховнійроботі всіх ланок системи освіти, і передусім школи і дитячого садка. У книзі «Сучасний дитячий садок, його значення й обладнання» (1914, 2-ге вид. — 1920) виклала

основні положення щодо організації і методики роботи дитячого садка.

Серед питань, які хвилюють сучасну педагогічну думку і висуваються нею на перший план, питанню про дошкільне виховання, за важливістю і значенням його, належить одне з перших місць. Однак замислимось над виразом «дошкільне виховання», спробуємо розібратися в тому, який зміст можна в нього вкласти, і ми неодмінно дійдемо висновку, що в цьому виразі приховане якесь велике непорозуміння, що воно може бути пояснене і виправдане остільки, оскільки до останнього часу суспільна турбота не торкалась зовсім дітей дошкільного віку. Чи може виховання бути «дошкільним», «шкільним» або якимось іншим? Звичайно, ні. Виховання тільки одне, що охоплює весь період формування особистості. Початок виховання збігається з початком життя людини, а завершується воно часто тільки з її смертю; і крізь усі ступені дитинства й юності проводить воно, лише з деякими видозмінами методичних прийомів, одні й ті самі основні принципи.

Сім'я, що виховує своїх дітей, добре чи погано — інше питання, виховує з першого року життя дитини. Якщо виховна діяльність її потребує корективів, допомоги та вказівок, то в усьому своєму обсязі, без відмінності ступенів і віку. Виховання дітей у сім'ї в шкільному віці ні на волосинку не вище, не раціональніше за дошкільне. Якщо ми визнаємо виховання в сучасній сім'ї взагалі, ми не зможемо не визнати і дошкільного виховання в сім'ї. Не така справа з вихованням громадським. Навчаючи і претендуючи виховувати дітей шкільного віку, державні і громадські організації поки що майже зовсім ігнорують дошкільний вік, а тому питання про дошкільне виховання з цього погляду є і новим, і назрілим. Проте й тут до нього слід було 6 підійти з іншого боку. Наше завдання має полягати не в тому, щоб створити якесь «дошкільне» виховання, а в тому, щоб раціонально побудувати загальне виховання, яке охоплюватиме і дошкільний період, незважаючи на невпинну роботу людського розуму, спрямовану на висвітлення, розробку й упорядкування цього питання.

Якщо ви, шукаючи світла, виходу з важкого, ненормального становища, що створилося, хапаєтесь за книгу чи статтю, присвячену питанням виховання, ви можете бути впевнені, що закриєте її назавжди з одним і тим самим незмінним почуттям — якогось безнадійного незадоволення і розчарування.

«Тільки це! — вигукуєте ви. — Що ж тут нового? Все це відомо.., про все це вже тисячу разів писали й говорили. Як бути, що робити, в які двері стукати, я все-таки не знаю!»

І справді, все основне, істотне, головне з цього питання вже сказано, висвітлено вже давно великими вчителями педагогіки. Чи є хоча б одне з гасел сучасної педагогічної думки, яке не було б виголошене Руссо, Песталоцці, Фребелем і всією плеядою їхніх послідовників?

І ви повертаєтеся до класиків, з новим напливом нового запалу й уваги починаєте студіювати їхні твори; проте лише новим, ще сильнішим болем сповнюється ваше серце від усвідомлення того, що минають століття, а наше життя все так само далеке від того, до чого ці вчителі закликали і в що вони вірили. Ніким із них не виголошене те магічне слово, від якого розірвалася б завіса, що відокремлює нас від світла та істини... Спробуймо здійснити хоча б основну вимогу Руссо, найрозумнішу і безсумнівну вимогу і «нової» школи — виховувати дітей серед природи, вивезти з міст всю ту масу дитячої бідноти, якою рояться міські вулиці, подвір'я, підвали. Та що вже про них говорити! Візьмемо на кілька щаблів вище — дітей обмеженого в коштах багатодітного інтелігентного обивателя. Спробуйте виховати хоча б їх на лоні матері-природи!..

Сто років тому Фребель, який уперше заговорив про громадські виховні заклади для дітей дошкільного віку, назвав такі заклади «дитячими садками». А XX століття під тиском невблаганних, поки що незмінних умов суспільного життя називає аналогічні заклади вже інакше,- «будинками дитини».

Луїза Карлівна Шлегер (1863-1942)

Л. К. Шлегер — відома діячка у галузі дошкільної педагогіки дореволюційного часу і періоду 20—30-х років XX ст., брала активну участь у розробленні засад створення дитячого садка нового типу, в підготовці кадрів для нього. Її праця Практична робота в дитячому садку» (1915) стала керівництвом з найважливіших питань виховної роботи для вихователів дитячих садків.

У педагогічному процесі дитячого садка Л. К. Шлегер велике місце відводила вільним іграм і заняттям дітей, виявленню й розвитку їхніх творчих здібностей, самовихованню; багато уваги приділяла створенню виховуючого середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Думки про вільну школу	\|	СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.044 сек.