• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ

НЕ 2.9. КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В РОСІЇ ТА В УКРАЇНІ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

Жовтневі події 1917 р. в Росії, а згодом революційні перетворен­ня на інших територіях, що входили до складу Російської імперії (в Україні, Білорусі та ін.), призвели до кардинальних змін не тіль­ки у державному та соціальному устрої цих країн, а й до відмови від тієї системи освіти, яка складалася упродовж десятиліть і навіть століть.

Система народної освіти стає справою державних органів влади, зокрема громадське дошкільне виховання вперше було включено до системи народної освіти як перша її ланка.

Зі створенням СРСР (1922), розвитком промисловості і залучен­ням жінок до участі у суспільному житті та виробництві виникла по­треба в розгортанні мережі громадських дошкільних закладів, зокре­ма відомчих дитячих садків. З перших років існування нової держави постало питання про тип дошкільного закладу та підготовку нових педагогічних кадрів.

Обговоренню та прийняттю рішень з цих питань було присвячено перші з'їзди дошкільних працівників, які відбулися в 1919, 1921, 1924, 1926 і 1928 роках. У роботі цих з'їздів та у розробці перших документів щодо змісту дошкільного виховання, методів виховної роботи з дошкільниками брали участь дореволюційні діячі до­шкільного виховання, які мали досвід організації дошкільної справи (Л. К. Шлегер, Є. І. Тихєєва, Ю. Фаусек, К. М. Вентцель та ін.) і молоді жінки — робітниці, селянки, які прагнули оволодіти мистец­твом виховання дітей. Велику спрямовуючу роль у розвитку до­шкільної справи відіграла організаторська діяльність Н. К. Круп-ської, яка у цей час обіймала посаду заступника Наркома освіти і керувала відділами дошкільної та позашкільної освіти.

У 20-ті роки відбуваються значні зміни у підготовці дошкільних педагогів, зокрема, було організовано численні педагогічні курси з підготовки вихователів дитячих садків, відкрито вищі педагогічні за­клади (Інститут дошкільної освіти у Петрограді — згодом факультет дошкільного виховання в Педагогічному інституті ім. О. І. Г ер дена; дошкільні факультети у Московському педагогічному інституті, Пер­мі, Ростові-на-Дону та інших містах. В Україні в Інституті народної освіти було створено дошкільне відділення, до складу якого увійшов дореволюційний Фребелівський жіночий педагогічний інститут, зго­дом переведене до Харківського педагогічного інституту).

У 30-ті роки створюються програми з дошкільного виховання: у 1932 р. — перша програма (в Україні — у 1933), у 1934 р. — друга (в Україні — у 1935); у 1938 р. виходить друком перше «Керівниц­тво для вихователя дитячого садка» (в Україні — у 1939). Ці про­грамні документи визначили основний зміст освітньо-виховної робо­ти з дошкільниками, в якому одне з провідних місць було відведено ознайомленню дітей з новими суспільними явищами життя, залу­ченню їх до праці, участі у громадських заходах тощо. Серед недоліків цих програм слід передусім назвати невизначеність у їх структурі окремих вікових періодів, відсутність розділу з розвитку мови, недооцінка у виховній роботі ролі гри та перебільшення ролі трудових процесів. Проте ці недоліки компенсувалися практикою дошкільних закладів та теоретичними розробками педагогів-дослід-ників того часу (Є. І. Тихєєвої, Є. О. Фльоріної, В. М. Шацької та ін.; в Україні — О. І. Дорошенко, Є. К. Сухенко та ін.).

У розвитку теоретичних питань на цьому етапі велика роль нале­жить Надії Костянтинівні Крупській та Антону Семеновичу Макаренку. Н. К. Крупська у своїх численних виступах і працях розробляла найактуальніші методологічні та теоретичні питання гро­мадського дошкільного виховання, давала оцінку роботі дошкільних закладів, програмним документам, закликала до широкого розгортан­ня дошкільної справи. А. С. Макаренко у виступах перед батьками та педагогічною громадськістю розкривав велике значення виховання ді­тей до п'яти років, визначав головні виховні та освітні завдання по­чаткового виховання, надаючи великого значення організації дитячої гри та праці. Він розробив основні принципи ефективного сімейного виховання дітей, розвитку у них громадянських почуттів, залучення їх до участі в житті суспільства.

Загалом 20 —30-ті роки XX ст. — це період бурхливого розвитку системи громадського дошкільного виховання, що позначився на наступних етапах становлення теорії та практики радянського дошкіль­ного виховання.

Роки Великої Вітчизняної війни зупинили зростання мережі до­шкільних закладів та теоретичне і методичне розроблення проблем ^_штп,„оа,д;трй ч дошкільного віку. Проте у повоєнні роки було вжито заходів з відбудови дитячих садків, відновилася робота щодо створення методик дошкільного виховання та нових програмних до­кументів. У 1953 р. вийшло друком нове «Керівництво для виховате­ля дитячого садка», в якому було усунено недоліки попередніх програм (визначено вікові періоди та зміст освітньо-виховної роботи за ними, підвищено керівну роль вихователя у педагогічному процесі тощо).

У 50 —60-ті роки особливого значення в розвитку теорії дошкіль­ного виховання набула наукова робота групи вчених під керівництвом О. П. Усової з розроблення проблеми навчання дітей дошкільного ві­ку, що кардинально змінило структуру освітньо-виховної роботи в ди­тячому садку, підсилило значення підготовки дітей до школи, провід­ну роль педагога в цьому процесі.

Визначну роль у розвитку теоретичних засад дошкільної педагогі­ки відіграли праці та практичний досвід Василя Олександровича Сухомлинського, зокрема його книга «Серце віддаю дітям» (пер­ше видання — 1969), в якій він оспівує дитинство, розкриває могутню силу в цей період виховання, роль батьків у ньому.

Розробці наукових засад дошкільної педагогіки в 60 —70-ті та на­ступні роки сприяло те, що у 1959 р. було прийнято постанову уряду «Про заходи по дальшому розвитку дитячих дошкільних закладів, поліпшенню виховання і медичного обслуговування дітей дошкільно­го віку», згідно з якою було створено нові програми дошкільного ви­ховання, що охоплювали 7 вікових груп та забезпечували наступність у вихованні дітей раннього і дошкільного віку, а також підготовку ді­тей до школи.

Завдяки ствооенню наукових центрів (Інститут дошкільного вихо­вання при АПН СРСР, відділи дошкільного виховання та виховання дітей раннього віку в Українському науково-дослідному інституті педагогіки в Києві) було налагоджено координування науково-мето­дичної роботи з дошкільного виховання, підвищено роль наукової роботи у вищих педагогічних навчальних закладах, збільшено кіль­кість дошкільних факультетів (у Києві, Рівному, Одесі, Слов'янську, Харкові та інших містах).

Плідну наукову роботу з проблем дошкільного виховання у ці роки проводять О. В. Запорожець, О. П. Усова, Р. Й. Жуковська, Н. П. Сакуліна, Н. О. Ветлугіна, В. Г. Нечаєва (Москва); Г. М. Леушина, Н. Б. Мчедлідзе, Є. А. Гребенщикова, В. Й. Логіно-ва та ін. (Ленінград); 3. В. Лиштван (Ростов-на-Дону) та багато на­уковців з інших міст Росії.

В Україні наукові психолого-педагогічні основи дошкільного ви­ховання розробляли Г. С. Костюк, Д. Ф. Ніколенко, В. К. Котирло, Т. В. Введенська, Л. В. Артемова, А. М. Богуш, К. Й. Щербакова, Е. С. Вільчковський, О. К. Грибанова, О. В. Булатова та інші вчені та викладачі педінститутів.

Реформи початку 80-х років, які було проведено відповідно до Закону «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи» та постанови Ради Міністрів СРСР «Про дальше поліпшен­ня суспільного дошкільного виховання і підготовку дітей до навчан­ня в школі», прийнятих у 1984 р., сприяли подальшому розвитку те­орії і практики громадського дошкільного виховання. Було створено нові програми, методичні посібники. Особливу увагу було приділено підготовці та підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів з до­шкільного виховання, узагальнено практичний досвід. Усе це пози­тивно позначилося на якості освітньо-виховної роботи дитячих до­шкільних закладів та розвитку педагогічної теорії.

Проте поряд зі значними досягненнями в теорії і практиці дошкільного виховання істотним їх недоліком за радянських часів, як і загальної системи освіти та педагогічної науки в цілому, було нехтування особливостей національних республік. Освітньо-виховна робота зазвичай проводилася російською мовою, тобто порушувались демократичні права народів, які були позбавлені своєї самобутності та самостійності у розв'язанні багатьох проблем, зокрема й дошкільної освіти. Тому наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. постало питання про реформування суспільства та відбудову, зокрема в Україні, самобутньої системи освіти і громадського до­шкільного виховання.

Надія Костянтинівна Крупська (1869-1939)

Н. К. Крупська — громадський діяч, організатор і теоретик радянської системи освіти 20 —30-х ро­ків XX ст. Великого значення надавала побудові системи громадського дошкільного виховання, головною метою якого вважала формування всебічно розвиненого підростаючого покоління — майбутніх будівників нового суспільства. У своїх численних статтях і виступах перед праців­никами дошкільних установ закликала до розгор­тання мережі дитячих садків, використання в них нових форм і методів освітньо-виховної роботи. Велика роль належить Н. К. Крупській в обґрун­туванні та розробці перших програмних документів, створенні системи підготовки педагогічних кадрів. Хоча педагогічна система Н. К. Крупської цілком відповідала тогочасним вимогам, проте багато її думок та висловлювань є актуальними для сучасної теорії і практики дошкільної освіти.

Антон Семенович Макаренко (1888-1939)

Видатний педагог, автор «Педагогічної поеми» і «Книги для батьків», А. С. Макаренко багато уваги приділяв питанням сімейного початкового виховання. Він дуже високо оцінював значення раннього віку у формуванні всебічно розвиненої особистості, наголошуючи, що головні «основи виховання закладаються до п'яти років». Особлива роль у цьому відведена сім'ї, зокрема умовам її життя та устрою. Він докладно розгля­нув питання організації трудового виховання дітей дошкільного віку, керівництва грою, виховання в дітей культурно-гігієнічних навичок тощо. Саме цим питанням присвячено його лекції для батьків і виступи з проблем сімейного вихо­вання.

Педагогічні положення А. С. Макаренка є акту­альними для розвитку дошкільної педагогіки і в наші дні.

У дітях треба виробляти вміння спинити, стримати себе. Звісно, це не так просто...

...Водночас треба виробляти надзвичайно важливу здатність, яку не так важко виробити: це здатність орієнтування. Вона виявляється часто-густо в дрібницях, у щонайменших деталях. У ранньому ди­тинстві звертайте увагу вашої дитини, як треба орієнтуватися. Вона що-небудь говорить. У цей час прийшов хтось чужий, або, може, не зовсім чужий, але додатковий елемент вашого товариства, вашої сім'ї: відвідувач, гість, тітка або бабуся. Діти мають знати, що можна і чого не слід зараз говорити (наприклад, не треба говорити у присутності старих людей про старість, бо їм це неприємно; спочатку вислухати людину, а потім говорити самому тощо). Уміння дітей відчувати, в якій вони обстановці, і відчувати моментально — це вміння надзви­чайно важливо виховувати і не важко виховати. Досить спинити ува­гу на двох-трьох випадках і поговорити із сином або дочкою, як ваш поштовх матиме корисний вплив. Здатність орієнтування дуже корис­на і приємна і для всіх, і для того, хто її має й нею володіє...

...Я сказав про найголовніше, що я вважаю важливим у нашій ви­ховній роботі: це почуття міри в любові і строгості, в ласці й суворо­сті, у вашому ставленні до речей і до господарства. Це один з голов­них принципів, на яких я наполягаю.

Я наголошую, що саме за такого виховання можна виростити лю­дей, здатних і до великого терпіння, без скарг і без сліз, і на великий подвиг, бо таким вихованням ви вироблятимете волю.

Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1970)

Видатний педагог, член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР В. О. Сухомлинський у своїй педагогічній діяльності і творах особливу увагу приділяв вихованню і навчанню дітей дошкільного віку. У Павлиській середній школі, директором якої він був у 1948—1970 рр., склалася певна система підготовки дітей до шкільного навчання, яка охоплювала вивчення дітьми природи й навколишнього життя, розви­ток їхнього мислення, прищеплення їм високих моральних якостей, працьовитості, естетичних смаків.

Ці питання знайшли, зокрема, відображення в книгах В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» і «Павлиська середня школа», уривки з яких наведено нижче.

Читайте також:

1. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
2. Внутрішньосерцеві шуми.
3. Диспозиція - серцевина юридичної норми, яка вказує на дозволену, обов'язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку.
4. З гарячих напоїв німці віддають перевагу
5. Загальні відомості про ритм серцевих скорочень у дітей і дорослих
6. Нервова регуляція діяльності серця. Роботи Павлова про регуляцію серцевої діяльності.
7. НОРМАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
8. Органи серцево-судинної системи
9. ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
10. Особливості протікання патологічних процесів та надання медичної допомоги дітям
11. Повчання Володимира Мономаха дітям
12. Повчання Володимира Мономаха дітям.

Переглядів: 1300