ПЕРЕДМОВА

...Хочеться розповісти педагогам — і тим, хто працює в школі нині, і тим, хто прийде в школу після нас, — про великий період свого життя — період, який дорівнює десятиліттю. Від того дня, коли маленька дитина-нетяма, як часто ми, педагоги, називаємо її, приходить до школи, до урочистої хвилини, коли юнак чи дівчина, отримуючи з рук директора атестат про середню освіту, стає на шлях самостійного трудового життя. Це період становлення людини, а для вчителя — велика частина його життя. Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей.

...Книжка, яку ви зараз узяли до рук, присвячена виховній роботі з початковими класами. Іншими словами, вона присвячена світові дитинства. А дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу: в роки дитинства день здається роком, а рік — вічністю. Маючи доступ до казкового палацу, ім'я якому — Дитинство, я завжди вважав за конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на вас як на людину, що випадково проникла за ворота їхнього казкового світу, як на сторожа, що охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу...

«ШКОЛА РАДОСТІ»

...Дитинство — найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму й серця з навколишнього світу, — від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк. У дошкільному й молодшому шкільному віці формуються характер, мислення, мова людини. Можливо, все те, що приходить до розуму й серця дитини з книжки, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою — навколишній світ, в якому малюк робить свої перші нелегкі кроки від народження до того моменту, коли він сам зможе розгорнути й прочитати книжку.

...Ми живемо в такий час, коли без оволодіння науковими знаннями неможливі ні праця, ні елементарна культура людських стосунків, ні виконання громадянських обов'язків. Учіння не може бути легкою і приємною грою, що приносить лише насолоду й задоволення. І життєвий шлях підростаючого громадянина не буде легкою прогулянкою по втоптаній стежці. Ми повинні виховувати високоосвічених, працелюбних, наполегливих людей, що готові подолати не менші труднощі, ніж долали їхні батьки, діди і прадіди. Рівень знань молодої людини 70 —90-х років буде незрівнянно вищий за рівень знань молоді попередніх десятиліть. Чим більшим колом знань треба буде оволодіти, тим більше треба буде зважати на природу людського організму в період бурхливого росту, розвитку й становлення особистості — в роки дитинства. Людина була й завжди залишиться дитям природи, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури. Світ, що оточує дитину, — це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму. Але водночас з кожним роком зростає роль тих елементів середовища, що пов'язані із суспільними відносинами людей, з працею.

Процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини дошкільного й молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Істина, в якій узагальнюються предмети і явища навколишнього світу, стає особистим переконанням дітей тоді, коли вона одухотворюється яскравими образами, що впливають на почуття. Як важливо, щоб перші наукові істини дитина пізнавала в навколишньому світі, щоб джерелом думки були краса й невичерпна складність природних явищ, щоб дитину поступово вводили в світ суспільних відносин, праці.

Із самого початку роботи в Павлиській школі я зацікавився дітьми молодшого віку, особливо першокласниками. З яким трепетним хвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання, як довірливо дивляться в очі вчителя.

Олександра Платонівна Усова (1898—1965)

О. П. Усова — видатний теоретик у галузі дошкільного виховання, член-кореспондент АПН КГ'іРСР — досліджувала й розробила основи дидактики радянського дитячого садка, теорію гри, побудову педагогічного процесу та інші актуальні проблеми теорії і практики дошкільного виховання. За її участі й керівництва у 1961 р. було створено єдину «Програму виховання в дитячому садку», яка охоплює процес навчання та виховання дітей від народження до 7 років. В уривках з праць «Навчання в дитячому садку», «Роль гри у вихованні дітей» розкриваються найважливіші положення про місце навчання та гри у всебічному вихованні дошкільників.

Григорій Силовий Костюк (1899-1982)

Г. С. Костюк — видатний психолог і педагог, талановитий експериментатор і теоретик, автор першого в Україні підручника з психології (1939), що багаторазово перевидавався, організатор і керівник Науково-дослідного інституту психології (нині Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України). В наукових працях ученого розроблено методологічні та теоретичні підходи до основних проблем психічного розвитку особистості, формування мислення у дітей, розвитку їхніх здібностей, психології дитячої діяльності тощо. У хрестоматії наведено положення з праць Г. С. Костюка, що безпосередньо стосуються психофізичного розвитку дітей дошкільного віку

ПРО РОЛЬ СПАДКОВОСТІ, СЕРЕДОВИЩА

І ВИХОВАННЯ В ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

...Із чим же народжується дитина на світ? Вона не народжується із закладеними в її природі ідеями, прихованими в ній апріорними формами свідомості, як стверджували філософи-ідеалісти. Вона не народжується злою або доброю, мужньою або полохливою, поетом або філософом і т. ін. Проте вона і не є чистою дошкою (їаЬиіа газа) або просто воском, з якого можна ліпити, кому що заманеться. Дитина народжується з певними передумовами для подальшого свого психічного розвитку.

Такою передумовою насамперед є наявність фізичної організації, яка ще не набула свого розвитку, проте вже має основні людські риси, зокрема наявність нервової системи, що несе в собі задатки для розвитку різноманітних психічних властивостей.

...Від народження дитина має також органічні потреби і пов'язані з ними інстинктивні потяги. Деякі дослідники знаходять більшу кількість їх у дитини, інші — меншу. Проте майже всі погоджуються, що її інстинкти своєрідні і відрізняються від інстинктів малят тварин...

...Отже, тут існує певна неминучість. Вона полягає в тому, що на основі людських спадкових передумов народжується людська істота з величезними можливостями розвитку. Зрозуміло, що визнання цієї неминучості не має нічого спільного з фаталізмом. Воно не тільки не перешкоджає здійсненню наших виховних завдань, а й, навпаки, слугує його необхідною природною передумовою.

Олександр Володимирович Запорожець (1905—1981)

О. В. Запорожця по праву вважають основоположником системи дошкільного виховання за радянських часів, його діяльність тісно пов'язана зі становленням педагогічної і психологічної науки в країні. Предметом наукових досліджень ученого були довільні рухи та людські дії, генезис свідомого керування поведінкою людини, питання сприйняття та мислення, що слугували основою концепції розвитку дитини в процесі виховання. Висловлена О. В. Запорожцем ідея самоцінності дитинства стала головною у забезпеченні гуманізації навчально-виховного процесу в дошкільних закладах. Упродовж тривалого часу очолював Інститут дошкільного виховання АПН СРСР (який нині носить його ім'я).

...Вихідним принципом виховання є ідейна спрямованість змісту всього педагогічного процесу в дитячому садку...

Глибоко специфічний для радянської дошкільної педагогіки нерозривний зв'язок змісту виховання дитини із життям радянських людей, із сучасністю.

...Вирішальну роль у розвитку дитини радянська дошкільна педагогіка надає цілеспрямованому вихованню та навчанню.

...Програмування змісту дошкільного виховання забезпечує можливість засвоєння дітьми того чи того дошкільного віку доступної їм програми знань, умінь, навичок, ставлень і звичок поведінки, необхідних для поступального всебічного виховання.

...Успішна реалізація мети та завдань усебічного гармонійного виховання передбачає врахування вікових психофізіологічних особливостей та індивідуальних відмінностей дітей.

...Виховання дитини у процесі діяльності — обов'язкова умова і принцип дошкільної педагогіки.

...Єдність виховної та освітньої роботи свідчить про нерозривність процесів виховання та навчання.

...Взаємозв'язок різних сторін виховання створює оптимальні умови для розвитку цілісної особистості дитини.

...Виховна й освітня робота з дітьми потребує систематичності й послідовності, певної повторюваності і концентричності...Важлива соціально-педагогічна умова і принцип виховання — єдність сімейного та громадського виховання, яка забезпечує найпо-зитивніший вплив на особистість дитини.

...Принципи виховання, які випливають із його цілей, визначають зміст і методи роботи з дітьми.

Широкі виховні завдання, які стоять перед... дошкільною педагогікою, не можуть розв'язуватись лише дидактичними засобами у вузькому розумінні слова, а обов'язково передбачають певну організацію всього життя і діяльності дитини, що потребує від педагога розуміння особливостей і закономірностей ЇЇ розвитку. Лише активне засвоєння дитиною практичних умінь, наукових знань, норм поведінки у процесі певним чином організованої діяльності може перетворити засвоєне на справжнє надбання дитячої особистості, піднявши її на більш високий ступінь розвитку.

Віра Кіндратівна Котирло (1931-1989)

Теоретико-експериментальні дослідження В. К. Котирло охоплюють різні сфери особистості дошкільника. Вони спрямовані на вивчення вольової регуляції поведінки, розвиток пізнавального ставлення дошкільників до навколишньої дійсності, виховання в дітей гуманних почуттів, розкриття умов формування їхніх стосунків у дитячому садку і сім'ї, з'ясування змісту й компонентів готовності дитини до школи, розкриття новоутворень в ранньому онтогенезі та інші актуальні проблеми навчання і виховання дітей. Праці В. К. Котирло (понад 200) різнобічні за своїм змістом і водночас тісно пов'язані між собою. Найвагомішою з них понині вважається «Розвиток вольової поведінки у дошкільників».

В інтересах здійснення єдиної системи виховання дітей дошкільного віку, що відповідає завданням дальшого виховання у школі, об'єднати з урахуванням місцевих умов і можливостей два типи дитячих закладів — ясла і дитячий садок — в єдиний дошкільний... заклад. Керівництво об'єднаними закладами, за винятком відомчих, зосередити в міністерствах освіти союзних республік.

Надалі все нове будівництво дитячих закладів проводити, як правило, за типовими проектами об'єднаних дошкільних установ (ясла-садок) з урахуванням наближення їх до місця проживання дітей, скорочуючи тим самим затрати часу батьків на супроводження дошкільників у дитячі заклади.

Доручити Радам Міністрів союзних республік розробити і затвердити Положення про об'єднані дитячі дошкільні заклади.

Доручити Академії педагогічних наук РРФСР разом з Академією медичних наук СРСР розробити єдину програму виховання дітей пе-реддошкільного і дошкільного віків...

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ	\|	ГРОМАДСЬКЕ ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.